Методологія політичного прогнозування

Методологія політичного прогнозування

У політичному прогнозуванні використовується
весь арсенал методів розроблення прогнозів, проте усі вони досить умовно можуть
бути поділені на п’ять груп: екстраполяція, експертні оцінки, моделювання, історична
аналогія, сценарії майбутнього. Кожний із цих методів прогнозування майбутнього
має свої переваги і недоліки.

Метод екстраполяції тенденцій
ґрунтується на припущенні про безперервність розвитку більшості процесів реального
політичного життя. Якщо для якоїсь системи — технічної, біологічної, соціальної
— у минулому був характерним розвиток (зростання чи спад) з певною сталою швидкістю
або з певним прискоренням, то є підстави вважати, що швидкість чи прискорення залишаються
незмінними і на певний проміжок часу в майбутньому.

Експертні оцінки — науковий
метод аналізу, суть якого полягає у проведенні експертами (провідними спеціалістами
в різних галузях науки і техніки) аналізу проблем з наступним формалізованим опрацюванням
результатів. Узагальнена думка експертів приймається як найбільш вірогідне вирішення
проблеми.

Найперспективнішим методом наукового
прогнозування в соціально-політичній сфері є метод моделювання,
тобто імітації структури, процесу прогнозування і розвитку політичної системи в
різноманітних структурних і функціональних моделях і розрахунок можливих тенденцій
їх руху. Метод моделювання побудований на вивченні не власне об’єктів пізнання,
а їх моделей. Результати дослідження переносяться з моделей на об’єкт.

Моделі соціально-політичних систем
можна поділити на такі основні типи:

• статистичні моделі, які відображають стани соціально-політичних
  систем у певний момент часу;
• прості динамічні моделі, які відображають не тільки структуру,
  а й процес функціонування цих систем;
• складні динамічні моделі, які відображають не тільки структуру
  і процес функціонування, а й процес розвитку соціально-політичних систем, тобто
  процес якісної зміни їхніх структур.

Моделі-образи стають дедалі вагомішими
у виробленні політичних прогнозів. Широко відомі моделі глобального розвитку, створені
під егідою Римського клубу. Ці моделі стосуються таких тем, як пошук стратегії виживання
сучасного людства, аксеологічний аналіз форм політичного управління та систем економік,
пошуки альтернативних шляхів розвитку цивілізації тощо.

Наочною ілюстрацією політологічного
моделювання є моделі функціонування політичних систем (Г. Спіро, Г. Олмонд, Т. Парсонс).

Імітаційне комп’ютерне моделювання. Останнім
часом широко використовується імітаційне, комп’ютерне моделювання. Це — експериментальний
метод дослідження і прогнозування динаміки складних систем за допомогою ЕОМ. Його
можна визначити як процес конструювання моделі реальної системи з наступним дослідженням
та проведенням експериментів на цій моделі. В результаті вивчення поведінки в різних
умовах і при різних значеннях вихідних параметрів з’являється можливість прогнозувати
поведінку реальної системи, передбачити результати тих або інших керованих дій чи
змін.

Ігрове моделювання. Експеримент
у політичному прогнозуванні практикується в специфічній формі ігрового моделювання,
коли досліджуваний процес чи явище відтворюються в певних параметрах, які цікавлять
політолога-дослідника, шляхом створення ситуації гри. Імітуючи розвиток того чи
іншого політичного явища (конфлікту, переговорів, засідання парламенту та ін.),
дослідник має можливість передбачити розвиток реального процесу чи розкрити його
внутрішні механізми.

Образи і сценарії майбутнього являють
собою описове відтворення гіпотетичної картини майбутнього світу в цілому або різних
сфер соціально-політичного життя певної країни. Підготовка сценарію включає опис
логічної послідовності подій і процесів з метою визначення альтернатив розвитку,
перспектив і можливих варіантів зміни великих і складних соціально-політичних систем,
наприклад, окремих країн, груп країн, системи міжнародних відносин в цілому. Сценарій,
таким чином, являє собою багатоваріантний прогноз, що поєднує системний та історичний
підходи до вивчення складних систем; у більшості випадків має описовий характер
і широко використовується при побудові комплексних прогнозів.

Метод аналогії. Аналогія
передбачає порівняння в думках двох або більше політичних явищ, процесів з метою
вивчення суттєвих рис одного з них на прикладах інших. У практиці політичної діяльності
цей метод є досить ефективним тоді, коли прогноз будується на основі пізнання законів
функціонування соціально-політичних систем у звичайних для них умовах.

Необхідно зазначити, що жоден
з розглянутих методів не може забезпечити високої надійності прогнозу. Тому на практиці
звичайно звертаються до комбінованих, комплексних методів. У політичному прогнозуванні
(як і у будь-якому науковому пізнанні) велику роль відіграє інтуїція, під якою розуміють
спроможність вгадувати ціле до того, як будуть отримані всі частини цього цілого;
здатність охоплювати в уяві найтиповіше, що є істотним ще до одержання результатів
дослідження його.