Інформація як особливий ресурс наукової діяльності

Інформація як особливий ресурс наукової діяльності

Будь-яка сфера людської діяльності
потребує інформаційного забезпечення, оскільки жодне виважене рішення чи то в політиці,
економіці чи комерційній діяльності, не можна приймати без знання щодо стану об’єкта,
відносно якого приймається це рішення, тобто
без належного інформаційного супроводу. Особливо це стосується науки, адже йдеться
про високий ступінь точності та об’єктивності наукового результату.

Наукове дослідження не може відбуватися
без ознайомлення з джерелами інформації, що так чи інакше висвітлюють його об’єкт
та предмет.

Тому досліднику надто необхідно
мати повне уявлення про систему інформаційного забезпечення дослідницької діяльності
в цілому та коло джерел, що розкривають тему його власного дослідження зокрема.

Пошук та добір джерел інформації
в процесі наукового дослідження має бути цілеспрямованим, послідовним та системним.
Лише у цьому випадку дослідник може розраховувати на можливість об’єктивної оцінки
ступеня наукової розробленості проблеми, що постала в якості об’єкта його дослідження.

Досліднику необхідно враховувати
той факт, що наукова інформація володіє властивістю розпорошення (розсіювання).
Особливо яскраво проявляється ця властивість у періоди значного збільшення потоків
інформації. У різних обсягах та формах публікацій вона (інформація) може бути представлена
великою кількістю джерел: статтями у часописах та наукових збірках, матеріалами
та тезами конференцій, монографіями, підручниками та навчальними посібниками, методичними
матеріалами, нормативно-законодавчими актами, електронними документами і т. ін.,
які, у свою чергу, мають найрізноманітніші місця знаходження: бібліотеки, центри
інформації, книжкові крамниці, видавництва, органи реєстрації друкованих видань,
науково-дослідні інститути і т. д.

Для того, щоб виявити якомога більше
джерел, що є носіями знання про об’єкт дослідження, дослідник повинен мати достатній
рівень інформаційної культури, тобто володіти знаннями щодо сутності інформації,
її ролі у суспільстві та наукових дослідженнях, формах та закономірностях її існування,
водночас уміти здійснювати пошук інформації, її оцінку та добір, аналітико-синтетичну
обробку, накопичення, систематизування, а також мати навички грамотного її використання
тощо. Невід’ємною складовою його інформаційної культури є також уявлення про систему
інформаційного супроводу наукової діяльності.

Щоб забезпечити конкретне наукове
дослідження інформацією, досліднику необхідно, передусім, на змістовно-теоретичному
рівні чітко визначити необхідний обсяг і структуру інформації, встановити її джерела,
знайти доступ до наявних інформаційних ресурсів.

Інформаційні ресурси – це сукупність
інформаційних матеріалів – документів і масивів інформації у формі публікацій, наукових
звітів, електронних записів, баз даних і т. п., а також різноманітні пошукові системи,
що забезпечують доступ до них.

Етапи вивчення
наукових джерел інформації можна поділити на:

– загальне ознайомлення з вирішенням
наукової проблеми;

– побіжний перегляд відібраної літератури
і систематизація її відповідно до змісту роботи і черговості вивчення, опрацювання;

– читання за послідовністю розміщення
матеріалу;

– вибіркове читання окремих частин;

– виписування потрібного матеріалу
для формування тексту науково-дослідної роботи;

– критичне оцінювання записаного,
редагування і чистовий запис як фрагменту тексту наукової роботи (статті, монографії,
курсової (дипломної) роботи, дисертації тощо).