Поняття форми держави

Тема 4. Форми держави

1. Поняття форми держави

Категорія форми держави показує особливості внутрішньої
організації держави, порядок створення та структуру органів державної влади, специфіку
їх територіальної обмеженості, характер взаємодії з населенням та між собою, а також
ті методи, які використовуються ними для здійснення організуючої та керівної діяльності.

Форми держави, також, як його сутність та зміст, ніколи не залишалися та
не залишаються незмінними, встановленими. Під впливом кількості економічних, соціально-політичних,
ідеологічних та інших факторів вони завжди змінювалися та розвивалися. Постійно
змінювалося і уявлення про них.

Щоб переконатися в цьому, достатньо сказати, що за всю історію розвитку
держави та права були виказані десятки, якщо не більше різноманітних думок та суджень
з питання про форми держави. Пропонувалися різноманітні підходи та варіанти вирішення
даної проблеми. Ще у Стародавній Греції та Римі філософи та юристи виказували різноманітні,
інколи протирічні думки та судження з приводу того, що необхідно розуміти під формою
держави, які форми держави існують, чим вони відрізняються одна від іншої.

Один з найвидатніших мислителів античності Платон виходив, наприклад, з
того, що ідеальною формою правління “ідеальної держави” як держави “найкращих та
благородних” є “законна влада небагатьох” – аристократія. Окрім того, ним виділялися
та розглядалися “законна монархія” – царська влада та “незаконна” – олігархія.

Про різноманітність форм держави розвивав свої думки та погляди Арістотель
– учень Платона та разом з тим його критик. Розглядаючи форму держави як систему,
що очолюється верховною владою в державі, Арістотель визначав її в залежності від
кількості владарюючих (один, декілька або більшість), як монархію, аристократію
або політію-демократію. Ці форми держави вважалися ним “правильними”, тому що в
них проглядалися загальна користь. Кожна з даних “правильних” форм могла легко перетворюватися
у відповідні “неправильні” форми – тиранію, олігархію, охлократію. “Неправильні”
форми використовувалися правителями, на думку Арістотеля, тільки у власних інтересах.

Традиції давньогрецької думки у дослідженні форм держави розвивалися і у
Древньому Римі. Цицерон, наприклад, виділяв, в залежності від числа правлячих, три
прості форми держави (царську владу – монархію, владу оптиматів – аристократію,
а також народну владу – демократію) та змішану форму.

Коли верховна влада знаходиться у руках однієї людини, писав він, ми називаємо
таку форму держави “царською владою”. Коли вона знаходиться в руках у виборних осіб,
то говорять, що “ця громадська община управляється волею оптиматів. Народною ж є
така община, в якій все знаходиться в руках народу”.

Для того, щоб попередити будь-яку просту форму держави від виродження, великий
римський оратор та державець пропонував використовувати змішану форму, ящо складається
в результаті виділення та змішення позитивних якостей всіх вищеназваних форм.

Вчення та окремі ідеї, що стосуються форм державного устрою та правління,
розвивалися не тільки в Стародавній Греції та римі, але в інших країнах. Причому
не тільки на ранніх та середніх стадіях здійснення та розвитку людської цивілізації,
але й в усі наступні роки. Але якщо в часи таких мислителів, як Арістотель, вивчення
зводилося головним чином до опису різноманітних форм правління, то вже у ХХ столітті
в межах марксистської теорії політико-праова думка намагалася визначити форму правління
в зв язку з її типом держави, класовою структурою, економічним базисом суспільства
та ін.

Там, наприклад, в межах марксистської теорії під формою держави стали розуміти
зовнішній вираз соціально-класового та національно-територіального змісту держави,
що визначається характером взаємовідносин між основними структурами держави – вищими
органами державної влади, між цими органами та органами влади та управління територіальних
підрозділів держави. А у визначенні форми правління – однієї з складових форми держави
– вітчизняна марксистська теорія держави та права також виділяла як самий основний
– соціально-класовий чинник, характеризуючий той чи інший устрій державної влади.
При такому підході залишилися не врахованими такі фактори, як історичні традиції,
національна психологія, релігійна свідомість, культурний осередок, рівень ідеологізації
та політизації суспільства, екологічні (географічні) фактори та багато іншого.

Значна увага дослідженню форм держави приділяється у сучасній вітчизнаній
та закордонній літературі. Зрозуміло, серед авторів-сучасників, також як і серед
їх давніх попередників, немає єдиного погляду та уявлення про поняття, види та зміст
форм держави. Промовляються різні точки зору, різні підходи до визначення поняття
та змісту форми держави.

Традиційним, наприклад, для вітчизняного державознавства та правознавства
60-70 років було уявлення про форму держави як інститут, що складається з форми
правління та форми держаіного устрою. В більш пізні часи, навіть до теперішнього
часу, в науковій літературі стверджується думка, згідно якої форма держави складається
з форми правління, форми державного устрою та державно-правового режиму. Ця думка
є переважною не тільки у вітчизняній, але і у закордонній літературі.

Таким чином, форма держави представляє
собою порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні відносно
форми правління, форми державного устрою та державно-правового режиму.

Структура форми держави –
стійка єдність елементів, їх зв’язків, цілосності, зв»язків елементів з цілим. Вона
включає три взаємопов’язані елементи: форму державного правління, форму державного
устрою, форму політичного (державного) режиму.