Поняття системи права, її структурні елементи. Співвідношення з правовою системою

Тема 10.  Система права та система законодавства

1. Поняття системи права, її структурні
елементи. Співвідношення з правовою системою

Питання про систему права – це питання про будову права, про те, як право організоване зсередини, як воно взагалі влаштоване. 

Системність – одна з найважливіших якостей права, що властива йому об’єктивно. Об’єктивність цієї властивості означає, що система права не може бути сконструйована довільно, вона обумовлена закономірностями суспільного життя, регульованої соціальної сфери.

Системність права припускає його наступні характеристики:

а) єдність, цілісність;

б) внутрішня розчленованість, диференційованість,наявність елементів;

в) наявність структури – доцільного способу зв’язку елементів;

г) наявність мети (як системо утворюючого чинника).

Структура права, як і структури інших соціальних явищ, невидима і невідчутна, але вона може бути пізнана через вивчення двох моментів:

а) властивостей елементів (вони визначають структуру, її характер);

б) взаємодію елементів системи права. Соціальна структура проявляє себе саме через взаємодію елементів.

В юридичній дійсності склалась однозначна думка, що структурними елементами системи права є: норма права; інститут права; підгалузь права; галузь права.

Правова норма – первинний елемент системи права. Вона являє собою встановлене або санкціоноване державою загальнообов’язкове,
формально-визначене правило поведінки, що надає учасникам регульованого відношення суб’єктивні права і юридичні обов’язки, що покладає на них. Правові норми регулюють лише ті суспільні відносини, які на даний момент є для держави найбільш важливими, та об’єктивно потребують такого врегулювання.

Таким чином, система права – це об’єктивно
обумовлена економічним і соціальним устроєм суспільства внутрішня організація права,
яка полягає в єдності і погодженості всіх юридичних норм та диференціації їх на
галузі (матеріальні
та процесуальні), підгалузі та інститути права.

Головний елемент системи права – галузь права. 

Галузь права – це відносно самостійна частина системи права, що складається із сукупності однорідних правових норм, що відокремилися усередині даної системи, які регулюють певну сферу специфічних суспільних відносин своїм особливим методом (адміністративне, сімейне, кримінальне право тощо). 

По субординації в правовому регулюванні розрізняють матеріальні і процесуальні
галузі права.

Матеріальні галузі права (матеріальне право) – прямо регулюють суспільні 

відносини. До них відносяться
конституційне (державне), цивільне, адміністративне, кримінальне і ін. галузі права.

Процесуальні галузі права (процесуальне право) – визначають процедуру реалізації норм матеріального права і похідні від нього.

Матеріальним галузям права – адміністративному,
цивільному, кримінальному відповідають процесуальні галузі права – адміністративно–процесуальне,
цивільно–процесуальне, кримінально–процесуальне.

Дискусійним є питання про природу комплексних галузей права. Їх називають
”не самостійними”, вважаючи, що вони не мають свого предмету і методу, або вважають,
що вони є не галузями права, а галузями законодавства.

У рамках найбільш великих правових галузей виділяються підгалузі права, які поєднують
кілька інститутів однієї й тієї ж галузі. Підгалузі права регулюють певні масиви
суспільних відносин в межах певної галузі права.

Зовнішнім вираженням підгалузі є наявність у ній
такої групи норм, що містить загальні принципові положення, властиві декільком (але
не всім) правовим інститутам даної галузі.

Наприклад, галузь цивільного права має в своєму
складі такі підгалузі: зобов’язальне право (об’єднує ряд правових інститутів – поставки, підряду, страхування), спадкове
право, авторське право, патентне право,
житлове право; галузь фінансового права – банківське право, податкове право; галузь екологічного права – лісове право, гірське право, водне право; конституційне право – виборче право.

Правовий інститут – це об’єктивно відокремлена всередині однієї галузі
або декількох галузей права сукупність взаємозалежних юридичних норм, що регулюють
невелику групу видових, якісно однорідних родинних відносин.

Наприклад, галузь конституційного права – ”інститут громадянства”, інститут ”виборчого
права” і ін.

Галузь цивільного права – інститут ”купівлі – продажу”, інститут ”представництва”, інститут ”відшкодування шкоди”, інститут ”дарування” і ін. 

Галузь
кримінального права – інститут ”необхідної оборони”, інститут ”крайньої необхідності”, інститут ”співучасті” і ін.

Проте інститути права можуть складатися з правових норм різних галузей, бути міжгалузевими. 

Класифікація правових інститутів різноманітна.
Насамперед, інститути діляться:

• по галузях права – на цивільні,
  кримінальні, адміністративні та ін.;
• за принципом субординації – вони
  діляться на матеріальні (інститут лізингу, поставки в цивільному праві) та процесуальні
  (інститут закриття кримінальної справи – в кримінально – процесуальному праві);
• за функціональним призначенням
  – регулятивні (інститут дарування в цивільному праві) та охоронні (інститут відкриття
  спадщини).

Крім того, інститути підрозділяються за сферою
розповсюдження на:

• галузеві – включають в себе норми
  однієї галузі права, наприклад (інститут громадянства в конституційному праві);
• міжгалузеві – включають в себе
  норми двох і більше галузей права, наприклад (інститут відповідальності за екологічні
  злочини);
• комплексні – інститут охорони
  праці, який включає в себе норми трудового права (створення безпечних умов праці),
  адміністративного права (порушення правил охорони праці), цивільного права (відшкодування
  збитків при погіршенні стану здоров’я), кримінального права (порушення законодавства
  по охороні праці, що призвело до тяжких наслідків чи смерті потерпілого).

Ряд авторів виділяють ще й субінститут права.

Система права та правова система.

Слід звернути увагу на відмінність понять ”система права” і ”правова система”.

Останнє охоплює всю правову дійсність в її системному, організованому вигляді. Правова система – це сукупність внутрішньо узгоджених, взаємопов’язаних, соціально однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи та захищаючи їх від правопорушень. 

В правову систему входять всі правові явища, необхідні
для процесу правового регулювання. Причому право (об’єктивне право), яке в даному
випадку ми розглядаємо як систему, в правову систему входить як елемент разом з
іншими елементами – правовідносинами, системою законодавства, юридичними фактами,
правосвідомістю, законністю і ін.

Правова система більш ширше, комплексне явище ніж
система права.