Поняття і структура системи законодавства і її співвідношення з системою права

2. Поняття і структура системи
законодавства і її співвідношення з системою права

Перед тим як розглядати співвідношення
цих понять, розглянемо спочатку що ж представляє собою система законодавства.

Можливі два трактування законодавства:
широке і вузьке.

Широке трактування – система законодавства включає акти законодавчих органів
і підзаконні акти (акти органів управління і ін.).

Вузьке трактування – система законодавства включає акти законодавчих органів: закони
і ухвали парламенту про введення цих законів в дію.

Законодавство держави – це система всіх впорядкованих
певним чином законів даної країни, а також міжнародних договорів, ратифікованих
парламентом.

Система законодавства – це цілісна
сукупність упорядкованих певним чином НПА, що являє собою зовнішній вираз системи
права. Система права та система законодавства – тісно пов’язані самостійні категорії,
що представляють собою два аспекти однієї і тієї ж сутності – права.

Вони співвідносяться між собою,
як форма та зміст.

Система права за його (права)
змістом – це внутрішня структура, яка відповідає характеру суспільних відносин,
що врегульовуються правом.

Система законодавства – зовнішня
форма права, яка виражає будову його джерел, тобто систему НПА.

Система законодавства – не просто сукупність НПА,
а диференційована система, заснована на принципах субординації та скоординованості
її структурних елементів.

Система законодавства має свою
структуру – це внутрішня організація упорядкованих НПА, яка виражається в їх погодженості
та розподілу на галузі та інститути законодавства.

Галузь законодавства – об’єднання
НПА за певним сферами правового регулювання суспільних відносин, які в свою чергу
характеризуються єдністю змісту, форми та мають системні зв’язки між собою ( кримінальне,
адміністративне, цивільне).

Інститут законодавства – система
нормативних приписів галузі законодавства, які регулюють певну сукупність суспільних
відносин ( спадкове законодавство).

Структуру системи законодавства можна класифікувати
за такими критеріями:

1) за юридичною силою актів:

Вертикальна (ієрархічна) – відображає
юридичну силу НПА (закони, укази, постанови уряду, нормативні акти міністерств);

2) за предметом правового регулювання:

Горизонтальна (галузева) – відображає
ділення НПА за предметом правового регулювання (цивільне законодавство,
кримінальне законодавство, адміністративне законодавство);

3) за особливостями форми державного
устрою:

Субординаційна – відображає ділення
законодавства за територіальним устроєм (федеральне законодавство, законодавство
суб’єктів федерації).

Між системою права і системою законодавства є відмінності.

Відмінності системи права від системи законодавства
полягають в наступному:

1. Система
права є невидимою, оскільки відображає внутрішню будову права, а система законодавства служить видимою, зовнішньою, формою системи права;

2. Система
права є сукупністю правових норм, а
система законодавства – сукупність
нормативно – правових актів;

3. В
системі права норми права логічно розподілені
по галузях, підгалузях і інститутах права.

4. Система
права складається з галузей права, які
мають свій предмет і метод правового регулювання, а система законодавства включає галузі законодавства, в яких відсутній
метод регулювання, а предмет регулювання не завжди однорідний, як у галузей права;

5. Внутрішня структура системи права
не співпадає з внутрішньою структурою системи законодавства: система права має лише
галузеву (горизонтальну) структуру, а система законодавства може мати ще й вертикальну
структуру, яка в свою чергу будується у відповідності із юридичною силою НПА та
компетенцією органу, який їх видав, а також субординаційну, для федеративних держав.

6. Первинний елемент системи права – норма права з своєю структурою: гіпотеза,
диспозиція, санкція, а первинний елемент системи законодавства – стаття нормативно–правового акта, що містить нормативне розпорядження (нормативний
припис–це положення нормативно–правового акта, яке містить конкретне правило поведінки.
На практиці один нормативний припис досить чітко відокремлюється від інших і в нормативному
акті має вигляд окремої статті (параграфа) або її складових (частин, пунктів, абзаців), яке, як правило, не має всіх трьох
структурних елементів логічної правової норми.

Нормативне розпорядження нерідко
складається тільки з гіпотези і санкції; диспозиція може міститися або в іншій статті
даного закону (відсильний спосіб викладення), або в іншому правовому акті (бланкетний
спосіб викладення). Нагадуємо, що нормативне розпорядження – текст граматично і логічно завершених
частин нормативного акту, в якому безпосередньо виражається зміст і структура правових
норм.

Закони, що включають норми різних
галузей права, забезпечуються санкціями, що містяться в інших нормативно – правових
актах (наприклад, закон про власність, про підприємницьку діяльність і ін.);

7. Система
права формується об’єктивно, відповідно до існуючих суспільних
відносин, а система законодавства створюється
в суспільстві в результаті відповідної цілеспрямованої діяльності уповноважених
суб’єктів і тому містить в собі суб’єктивний
момент;

8. Структурні елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів:
назв розділів, статей, глав і інших частин, властивих закону. Структурні елементи
системи законодавства (нормативно
– правові акти), як правило, мають назви розділів, глав, статей. Вони можуть включати
преамбули, формулювання цілей і принципів, загальні нормативні визначення, що становлять
загальну частину, і т.п