Суспільний порядок і правопорядок

3. Суспільний
порядок і правопорядок

Суспільний порядок – це стан (режим) упорядкованості соціальними нормами
(нормами права, нормами моралі, корпоративними нормами, нормами-звичаями) системи
суспільних відносин та їх додержання. Поняття суспільного порядку ширше за поняття
правового порядку, оскільки у зміцненні та підтриманні першого важлива роль належить
усім соціальним нормам. Правопорядок складається лише на підставі норм права і внаслідок
цього охороняється спеціальними державно-правовими заходами Правопорядок – частина
суспільного порядку..

Отже, правопорядок – це частина системи
суспільних відносин, що врегульовані нормами права та перебувають під захистом закону
й охороняються державою. Він встановлюється в результаті додержання режиму законності
в суспільстві. Якщо законність – це принцип, метод діяльності, режим дій і відносин,
то правопорядок є їх результатом.

Основні ознаки правопорядку:

– закладається
у нормах права у процесі правотворчості;

– спирається
на принцип верховенства права і панування закону в галузі правових відносин;

– встановлюється
в результаті реалізації норм права, тобто здійснення законності в діяльності з реалізації
норм права;

– створює
сприятливі умови для здійснення суб’єктивних прав;

– припускає
своєчасне і повне виконання всіма суб’єктами юридичних обов’язків;

– вимагає
невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто вчинив правопорушення;

– встановлює
сувору громадську дисципліну;

– припускає
чітку та ефективну роботу всіх державних і приватних юридичних органів і служб,
насамперед правосуддя;

– створює
умови для організованості громадянського суспільства і режим сприяння індивідуальній
свободі;

– забезпечується
всіма державними заходами, аж до примусу.

{lang_content_nav}
правопорядку – це система правових і неправових елементів, властивостей, ознак, процесів,
що сприяють встановленню і підтримці правомірної поведінки суб’єктів, тобто такої
поведінки, яка врегульована нормами права і досягла цілей правового регулювання.

Види змісту правопорядку:

– матеріальний – система реальних
(економічних, політичних, морально-духовних, юридичних) упорядкованих відносин у
громадянському суспільстві, з правомірною поведінкою їх учасників – фізичних і юридичних
осіб, як результат їх об’єктивної потреби. У матеріальному змісті правопорядку виражається
закономірність його виникнення, розвитку і функціонування у процесі взаємозв’язку
з економікою, політикою, культурою;

– юридичний (державно-правовий) – система реалізованих
прав, обов’язків, відповідальності громадян, тобто результат встановлення законності,
впорядкованості та урегульованості правових відносин, правомірної поведінки їх учасників,
досягнутий за допомогою правових засобів через виражену в них волю держави.

Структура правопорядку – це єдність і одночасно поділ системи суспільних
відносин, урегульованих нормами права відповідно до їх галузевого змісту. Правопорядок
включає конституційні, фінансові, адміністративні, земельні, сімейні та інші види
суспільних відносин, урегульованих нормами відповідних галузей права. У структурному
відношенні правопорядок відображає реалізовані елементи системи права.

Елементи структури правопорядку:

1) суб’єкти права – держава, її органи,
державні, громадські та комерційні організації, громадяни, які мають права, обов’язки,
повноваження, відповідальність, суворо визначені конституцією, законами, іншими
нормами права актами – статична частина.

2) правові відносини і зв’язки між реалізованими елементами системи
права (конституційні, фінансові, адміністративні, земельні, сімейні та ін.) – динамічний
зв’язок.

Упорядкованість
усіх елементів структури – суб’єктів
права, правових відносин і зв’язків між реалізованими елементами системи права,
методів правового регулювання і поведінки людей, процедурно-процесуальних форм їх
здійснення і оформлення, тобто введення багатосторонньої правової регламентації
– розпорядку, в межах якого організує та функціонує громадянське суспільство і держава,
– інтегративний зв’язок.