Поняття та типологія правових систем. Критерії класифікації правових систем

2. Поняття та типологія
правових систем. Критерії класифікації правових систем

Дослідження правової системи у взаємодії з економічною, політичною,
ідеологічною, моральною, релігійною та іншими системами суспільства, тобто усім
комплексом соціальних інститутів і цінностей, властивих певній країні, становить
поняття «національної (внутрішньодержавної) правової системи» як окремого явища.

Національна правова система як конкретно-історична
соціальна реальність в межах державного кордону має ознаки єдності і суверенності.
Крім того, теорії права використовується термін «правова сім’я», яким позначають певну
сукупність національних правових систем, об’єднаних на основі ряду спільних ознак.
До таких ознак відносяться історичні умови формування і розвитку права, види форм
права, галузей та інститутів права, суб’єкти і процеси правоутворення, правореалізації
та право охорони та ін.

Таким чином, термін «правова сім’я» є дещо
умовним і об’єднує правові системи певних країн на основі не одного, а цілої низки
критеріїв. Ця обставина обумовлює те, що в залежності від кількості та змісту таких
критеріїв може утворюватись різний перелік правових сімей.

На думку С.Л. Лисенкова найбільш
авторитетним є погляд, що розглядає право як явище, яке має багато елементів. Ці
елементи не можуть бути ніким змінені або відмінені, оскільки обумовлені процесами
розвитку цивілізації. Якщо приймати до уваги такі постійні елементи, а не виходити
із змісту конкретних норм, то різниця між правом різних країн істотно зменшується.
Зміст норм може відрізнятися, але спосіб їх створення, систематизації, реалізації,
зміни чи відміни є спорідненим. А це і робить можливим згрупувати ряд національних
правових систем у правові сім’ї.

Так, на Першому Міжнародному конгресі
порівняльного права, що відбувся у 1900 році, виділяли французьку, англо-американську,
германську, слов’янську і мусульманську правові сім’ї. У 1919 році члени французького
Товариства порівняльного законодавства обмежились класифікацією, що включає три
правові сім’ї: французьку, англо-американську, мусульманську.

Німецькі компаративісти К. Цвайгерт і Х. Кьотц
в якості критерію для класифікації правових систем запропонували «стиль права»,
який, на їх думку, складається із п’яти елементів: походження і еволюція правової
системи; своєрідність юридичного мислення; специфічність правових інститутів; природа
джерел права і способи їх тлумачення; ідеологічні фактори. На підставі «стилю права»
дослідники виділяють сім правових кіл: романське коло; германське; скандинавське;
англо-американське; соціалістичне; ісламське та індуське.

Один із класиків порівняльних досліджень Рене Давид
на основі двох критеріїв – ідеологічного (релігія, філософія, свідомість) і техніко-юридичного
обґрунтовує виділення трьох основних правових сімей – романо-германської, англосаксонської,
соціалістичної, до яких до того ж додає релігійну та традиційну правові сім’ї. Ця
класифікація правових систем і досі є популярною в юридичній науці, оскільки дає
можливість без ґрунтовного аналізу особливостей конкретної правової системи, а,
зосередивши увагу лише на загальних ознаках і властивостях, визначити, до якої правової
сім’ї відноситься та чи інша країна.

На думку професорів
М.В. Цвіка та О.В. Петришина найбільш аргументованою є класифікація, що ґрунтується
на системі критеріїв, що дозволяє уникнути одномірності, однобічності при вивченні
змісту правових систем.

Зокрема, в основу класифікації можуть бути
покладені такі критерії:

– історична
ознака – спільність походження;

– географічні
ознаки;

– своєрідність
нормативної основи, ієрархія форм права;

– техніко-юридичні
особливості, засоби правотворення, своєрідність юридичних понять або окремих правових
інститутів;

– роль
судових органів у правотворенні;

– особливості
механізму реалізації і застосування норм права;

– особливості
юридичної ідеології сил, які є при владі, і морально-етичні уявлення в суспільстві.

На підставі вищезазначених критеріїв,
вони розрізняють такі основні види: романо-германське право (його називають ще континентальним),
до якого близькими є скандинавське, латиноамериканське право і право Японії; англо-американське
право, або система «загального права»; соціалістичне право; релігійно-традиційні
правові системи, що складаються з систем мусульманського права, індуського, іудейського,
канонічного, далекосхідного, традиційного права країн Азії та Африки.