Підсистема політики

Підсистема політики

Термін
політична система з’явився в політичному лексиконі в 50-60-х роках XX ст. Як науковий
термін, поняття „система” вводить в біологію Берталанфі в 20-х роках для позначення
процесу обміну клітини з зовнішнім середовищем. В його інтерпретації система представляє
собою сукупність взаємопов’язаних елементів, при цьому зміна навіть одного з них
призводить до зміни в цілій системі.

В
стосунку до суспільства поняття „система” став використовувати Патерсон, який розглядав
суспільство як взаємодію чотирьох підсистем: економічної, політичної, соціальної
і духовної. Кожна з них виконує певні функції, а разом, вони забезпечують життєдіяльність
всього суспільства в цілому.

Політична
система — це цілісна
сукупність державних і недержавних суспільних інститутів, правових і політичних
норм, взаємовідносин політичних суб’єктів, засобами яких здійснюється влада і управління
суспільством.

Політична
система суспільства —
інтегрована сукупність відносин влади, суб’єктів політики, державних та недержавних
соціальних інститутів, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації
інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечувати стабільність
і соціальний порядок у життєдіяльності суспільства.

Системна модель вперше була розроблена Д. Істоном.
Сутність політичної системи, за тлумаченням вченого, розкривається в її функціях
– авторитарному розподілі цінностей у суспільстві та легітимізації цього
розподілу. Процес функціонування системи описується через відносини обміну з
зовнішнім середовищем. Вона зберігає стійкість, якщо знайдений певний баланс між
імпульсами, що “входять”, проникаючими у середовища, і імпульсами, що
“виходять”, що є реакцією системи на отриману інформацію. “Вхід”
виражений двома видами імпульсів: вимога громадськості (підвищення заробітної
плати, розширення соціальних програм, права і свободи громадян) і підтримка. Підтримка
може проявлятися як у матеріальній формі (сплата податків, військова служба), так
і у вигляді дотримання законності, повага до органів влади, до державної символіки,
активної участі у політичному житті. Переробивши інформацію, політична система приймає
конкретні рішення (закони, накази) і здійснює все для їх реалізації (“вихід”).
“Вхід” і “вихід” складають безперервний цикл, який називається
“петлею зворотного зв’язку”.

Якщо
імпульси, що “виходять”, відповідають оцінюванням населення, то суспільна
підтримка політичної системи посилюється. Підтримка з боку народу рішень і дій системи
є умовою її легітимності.

І
навпаки, відсутність підтримки може призвести до кризи політичної системи. Дестабілізуючим
фактором можуть стати помилкові рішення влади, прийняті або в результаті досить
слабких імпульсів (система не має достатньої інформації для прийняття оптимальних
рішень), або в результаті досить високих вимог, що викликає перенасиченість системи
інформацією.