Роль ООН в вирішенні політичних конфліктів
Роль ООН в вирішенні політичних конфліктів
Організація Об’єднаних Націй та
її органи відіграють важливу роль у запобіганні й усуненні міжнародних спорів і
ситуацій, що можуть призвести до міжнародних непорозумінь або викликати
міжнародний спір і продовження яких може загрожувати підтриманню міжнародного
миру і безпеки.
ООН була створена для об’єднання всіх держав з
метою протидії загрозам міжнародному миру та стабільності. ООН у відповідності
зі своїм статусом несе головну відповідальність за підтримання міжнародного
миру і запобігання конфліктів.
Стаття 33 глави IV Статуту ООН так і
називається – “Мирне вирішення суперечок“. Вона передбачає, що
“сторони, які
беруть участь у будь-якій
суперечці, продовження якої могло б загрожувати
підтримці міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися вирішити
суперечку шляхом переговорів, посередництва, примирення, арбітражу, судового
розгляду, звернення до регіональних органів або угод чи іншими мирними засобами
за своїм вибором “.
Мирне вирішення міжнародних спорів
здійснюється трьома головними органами ООН: Радою Безпеки, Генеральною
Асамблеєю і Міжнародним судом.
Серед багатьох засобів впливу на
конфліктуючі сторони, які використовує ООН найбільш поширеними є операції з
підтримки миру, а також застосування санкцій щодо конфліктуючих сторін.
Для підтримання миру можуть використовуватися миротворчі сили. Це відбувається
тоді, коли конфлікт досягає стадії збройної боротьби. Головна мета
миротворчих сил – роз’єднання протиборчих сторін, недопущення збройних
зіткнень між ними, контроль над збройними діями протиборчих сторін.
В якості миротворчих сил можуть
використовуватися як військові підрозділи окремих держав або груп держав, так і
збройні формування Організації Об’єднаних Націй.
Одночасно з введенням миротворчих
сил часто створюється буферна зона з тим, щоб розвести збройні формування
протиборчих сторін. Практикується також введення зон, вільних від польотів, для
того щоб запобігти нанесенню бомбових ударів з повітря одним з учасників
конфлікту.
Введення військ третьої сторони
допомагає врегулюванню конфліктів насамперед завдяки тому, що військові дії
протиборчих сторін стають скрутними.
Санкції досить широко використовуються в міжнародній практиці. Вони використовуються
для того, щоб спонукати учасників припинити конфлікт.
Санкції вводяться державами за
власною ініціативою або за рішенням міжнародних організацій. Введення санкцій
передбачається Статутом ООН у разі загрози миру, порушення миру або акту
агресії з боку якоїсь держави. Санкції не припускають згоди того, відносно кого
вони вводяться.
Існують різні види санкцій. Торгові санкції стосуються імпорту та експорту товарів і технологій, причому особлива
увага приділяється тим з них, які можуть використовуватися у військових цілях. Фінансові санкції включають заборону або обмеження на надання позик, кредитів, а також на
інвестиції. Використовуються й політичні санкції, наприклад
виключення агресора з міжнародних організацій, розрив з нею дипломатичних
відносин.
Санкції є досить результативними
при врегулюванні конфлікту, оскільки вони призводять до ізоляції цих країн від
зовнішнього світу. Однак використання санкцій ускладнюється тим, що вони діють
не вибірково, а на все суспільство в цілому, причому переважно страждають
найменш захищені верстви населення. Для зниження цього негативного ефекту іноді
використовують часткові санкції, які не зачіпають, наприклад, сферу поставок
продовольства або медикаментів.