Р. Дарендорф про роль конфлікту в житті суспільства

Р. Дарендорф про роль конфлікту в житті суспільства

Ральф Дарендорф вважав, що в основі конфлікту лежить протилежність інтересів і відносин його учасників. Причому наявність суперечливих відносин пояснюється глибокими відмінностями інтересів. Тому для з’ясування природи конфлікту слід зрозуміти, які інтереси не збігаються, яка ступінь цього неспівпадання і як усвідомлюють його самі учасники конфлікту.

Він вважав за необхідне аналізувати системи в стані їх безперервної зміни. Ці зміни відбуваються природно і постійно, якщо тільки якась сила їх не затримує. Соціальні зміни можуть набувати різних форм, у тому числі й конфліктних. Все суспільне життя є конфліктом, оскільки воно мінливе. У людському суспільстві не існує сталості, оскільки немає в ньому нічого сталого. Тому саме в конфлікті знаходиться творче ядро всяких спільнот і можливість свободи, а також виклик раціональному оволодінню і контролю над соціальними проблемами.

Конфлікт народжується внаслідок опору тиску і панування однієї сили над іншою. Таким чином, основна причина конфлікту відносини панування і підпорядкування, відносини влади, нерівність різних соціальних груп у соціальній структурі суспільства. Оскільки соціальна нерівність існує в будь-якому суспільстві, то і конфлікти є неминучим супутником взаємодії соціальних груп.

У роботі «Елементи теорії соціального конфлікту» Дарендорф виділяє три основні способи регулювання конфлікту:

• придушення;
• відміна шляхом ліквідації протиріччя;
• регулювання.

Джерелом конфлікту стає політична людина. Люди діляться не на багатих і бідних, не на освічених і неосвічених, не на тих, хто володіє нерухомістю, і тих, хто живе на зарплату, а на тих, хто бере участь у владі і хто не бере в ній. Дарендорф вважає, що сам хід суспільного розвитку об’єктивно породжує глибинні причини соціальних конфліктів, але разом з тим він допускає можливість впливати на специфічний рух соціальних конфліктів.

Суспільства відрізняються один від одного не наявністю чи відсутністю конфліктів, а тільки різним ставленням до нього з боку влади. Той, хто вміє поратися з конфліктами шляхом їх визнання та регулювання, той бере під свій контроль ритм історії. Той, хто упускає таку можливість, отримує цей ритм собі в супротивники.

Не тільки влада підприємців над робітниками створює основу для конфлікту. Конфлікт може виникнути в будь-якій організації, де є керівники і підлеглі (лікарня, університет і т.д.). Для позначення цих організацій Дарендорф використовує термін Вебера імперативно-координована організація (ІКО), що представляє собою добре організовану систему ролей. Вирішення конфлікту направлено на перерозподіл влади й авторитету в ІКО. Конфлікти стають більш різноманітними. Замість суспільства, яке було різко поляризоване, виникає суспільства багатополярне, плюралістичне з пересічними інтересами, а значить, і з різними конфліктами.

Вчений стверджує, що конфліктна модель суспільства є провідною і пояснюватиме практично всі значимі соціальні процеси. Ця модель базується на наступних трьох положеннях:

а) в кожному суспільстві незгоди і конфлікти повсюдні,

б) кожне суспільство базується на насильстві одних його членів над іншими;

в) конфлікти є наслідком змін і самі ведуть до них.

Суть соціального конфлікту, за Дарендорфом, – боротьба різних груп за владу, боротьба, яка виступає як антагонізм між владою і опором їй. Сам конфлікт породжується владою, що є наслідком нерівного становища людей в суспільстві, в якому одні мають її, а також силу і гроші (тому командують), інші – не мають цього нічого (тому змушені підкорятися). Головне, до чого закликає соціолог, – не доводити соціальні конфлікти до соціальних потрясінь.

Дарендорф виділяє різні рівні, на яких може відбуватися конфлікт:

• між соціальними ролями, які ми повинні грати одночасно;
• внутрішньогрупові конфлікти;
• між соціальними групами;
• конфлікти на рівні суспільства в цілому;
• міждержавні конфлікти.