Стратегії та принципи врегулювання конфлікту

Стратегії та принципи врегулювання конфлікту

Принцип об’єктивності — адекватне
розуміння та реалістична оцінка конфліктних подій.

Принцип гласності — доведення
інформації до зацікавлених груп (осіб), формування об’єктивної громадської
думки та відповідне ставлення до конфліктних подій.

Принцип демократичності — управлінський
вплив на суб’єктів конфлікту засобом захисту їх соціальних інтересів, зняття
суперечностей.

Принцип системності — комплексне
використання технологічних прийомів впливу на динаміку конфліктної взаємодії.

Конфлікт можна вважати
врегульованим, якщо: проблема зникає з політичного порядку
денного; рішення приймається всіма його учасниками; немає потреби у підтримці
умов угоди третьою стороною; угода сприймається всіма учасниками відповідно до
їхніх особистих систем оцінок як чесна і справедлива; рішення не є
“компромісним”, оскільки сторони не задовольнилися лише частковою реалізацією
своїх цілей; угода встановлює нові, позитивні відносини між його учасниками;
учасники добровільно, без будь-якого тиску приймають умови угоди.

Виділяють наступні п’ять типових стратегій поведінки в
конфліктних ситуаціях:

1. Пристосування (зміна своєї позиції, перебудова поведінки, згладжування
протиріч на шкоду своїм інтересам).

2. Компроміс (урегулювання розбіжностей шляхом
взаємних поступок).

3. Співпраця (спільне вироблення
рішення, що задовольняє інтереси всіх сторін).

4. Ігнорування конфлікту (прагнення вийти з
конфліктної ситуації, не вирішуючи її).

5. Суперництво, конкуренція (відкрита боротьба
за свої інтереси, завзяте відстоювання своєї позиції).