Діагностика та експертиза політичного конфлікту

Діагностика та експертиза політичного конфлікту

Управлінню конфлікту повинна передувати стадія діагностики – тобто визначення
основних складових конфлікту, причин, які його породили. Вона передбачає наступні
складові:

• дослідження
  джерел конфлікту, суб’єктивних чи об’єктивних переживань сторін, способів „боротьби”,
  суперечності думок, подій, потреб, інтересів;
• аналіз біографії
  конфлікту (його історію, кризи та шляхи його розвитку);
• виявлення
  учасників конфлікту: осіб, груп, підрозділів;
• виявлення
  та чітке визначення позицій і відносин між сторонами,
• з’ясування
  початкового ставлення сторін до конфлікту – чи хочуть і чи можуть сторони самі вирішити
  конфлікт, які їхні надії та очікування, установки, умови.

Прояснення сутності конфліктної ситуації, її адекватне
розуміння кожною із сторін може послужити основою для вироблення подальшого рішення.
З цією метою результати діагностики заносять в таблицю. При проведенні діагностики
конфлікту досить складно є виявити суб’єкти конфлікту, встановити чиї саме інтереси
задіті, причини конфліктної взаємодії. Для встановлення причин конфлікту конфліктологу
доцільно використати метод картографії. Наглядне відображення потреб і страхів (переживань)
розширить можливості і складе умови для більш широкого кругу рішень. Із самою методикою
як картографії так і складання таблиці діагностики конфлікту ми більш детально розберемося
під час практичних занять.

У ситуаціях, коли потрібно приймати відповідальні
рішення, що стосуються стабільності у сфері міжгрупових, організаційних, соціальних,
міжнародних відносин, може застосовуватися така форма дослідження й оцінки, як експертиза.

Експертиза передбачає проведення дослідження незалежними
висококваліфікованими фахівцями. Експертний висновок має сприяти кращому знанню
й розумінню ситуації та бути підготовленим до моменту вибору рішення.

Слід розрізняти терміни “експертиза конфлікту”
й “конфліктологічна експертиза”. Експертизу конфлікту можуть здійснювати
фахівці (правники, економісти, психологи) з окремих аспектів проблеми, яка постала
перед конфліктантами. На відміну від цього, конфліктологічна експертиза проводиться
за участю фахівців-конфліктологів. Її метою є аналіз та оцінка конфліктної ситуації
в цілому, поведінки конфліктантів, балансу сил, наслідків конфлікту, шляхів виходу,
моделювання різних варіантів розвитку конфлікту й характеру постконфліктних ситуацій.
Предметом конфліктологічної експертизи можуть бути не лише реальні конфлікти, а
й ситуації, які загрожують перерости в конфлікт. Матеріалами, на підставі яких готується
експертний висновок, є документи, безпосередні спостереження конфліктолога, опитування
учасників і свідків конфлікту, проведення спеціальних діагностичних досліджень.

Достовірність результатів конфліктологічної експертизи
забезпечується суворим дотриманням принципів: системності, комплексності, професіоналізму,
відповідальності

• принцип незалежності
  вимагає залучення експертів, які особисто ніяк не зацікавлені в тому чи тому результаті
  експертизи і не можуть бути примушені до висновків, що не відповідають їхнім переконанням.
• принцип практичної
  спрямованості характеризує спрямованість експертизи на підвищення раціональності,
  обґрунтованості рішення конкретної практичної проблеми.
• принцип системності
  вимагає опису конфлікту в його цілісності, з максимальним урахуванням його причинно-наслідкових,
  функціональних, генетичних та інших зв’язків.
• принцип комплексності
  полягає у використанні та узгодженні даних, отриманих різними методами. Він випливає
  з принципу системності, оскільки системне дослідження можливе шляхом застосування
  комплексу різноманітних методів.
• принцип професіоналізму вимагає залучення до проведення
  експертизи спеціалістів, які мають необхідний досвід і знання як у сфері конфліктології,
  так і в тій сфері, до якої належить об’єкт експертизи.