Вавилон

2. Давньовавилонське царство

На руїнах Урської держави (завоювали її на початку XIX століття до н.е. кочові племена амореїв та війська еламітів) виникає два невеликих царства – Ісінське й Ларське, а через деякий час і третє – Вавілонське. Його перші володарі знов об’єднують Шумер і Аккад – під назвою Вавилон.

З виникненням Давньовавилонського царства ми твердо стаємо на історичний грунт, на якому почуваємо себе майже так упевнено, як у Київській Русі або у Франції доби Капетінгів. Одинадцять царів аморейської династії змінилося на його троні – від Сумуабу, який посів трон близько 1893 року до н.е., до Самсудітана, який царював до 1594 року до н.е. Найвизначніший і найвідоміший з них шостий цар – Хаммурапі.

Цей легендарний, але при цьому цілком історичний володар царював приблизно у 1791-1749 роках до н.е. (В підручниках звичайно подається дата 2003-1961 або 1955-1913 роки до н.е. Проте нові знахідки французьких археологів у Марі на середньому Євфраті свідчать, що Хаммурапі був сучасник ассірійського царя Шамшіадада І. Як бачимо, важливу дату вавілонської історії уточнили аж на 212 років.)

Хаммурапі прославився не тим, що був “найбільший між царями”, як він сам про себе твердить, але тим, що звелів скласти великий кодекс законів. Цим кодексом Хаммурапі збудував собі триваліший пам’ятник, ніж той базальтовий стовп, на верхівці якого звелів він зобразити себе з богом сонця Шамашем. “Щоб дужий не кривдив слабого, щоб право захищало сиріт і вдів… щоб скривдженому виправити кривду”, – написав він “свої цінні слова на камені й прикріпив їх перед своєю статуєю – статуєю царя справедливості”. У 282 параграфах цього кодексу відображено крізь призму юридичних норм майже все економічне й суспільне життя Стародавнього Вавилона: суспільство поділяється на три основні класи: авілів – вільних; мушкенів – напіввільних, підданих, і вардумів – рабів; приватна власність суворо охороняється від крадіжок і грабунку; кодекс установлює обов’язки громадян щодо держави (вони мають платити податки, служити у війську тощо) й щодо утримування зрошувальних каналів; кари за порушення закону надзвичайно суворі (щось із п’ятдесят разів повторюється: “…винний буде скараний на смерть!”). Окрім постанов, що стосуються охорони приватної власності, родинного права, торговельних угод, кодекс подає відомий принцип покарання “око за око, зуб за зуб”, який більш ніж через тисячу років перейняла Біблія. (§ 196: “Якщо людина виб’є людині око, виколоти їй око”, § 200; “Якщо людина виб’є зуб рівній собі людині, вибити їй зуб”.) Ця велика законодавча праця, що виникла більш ніж на 2000 років раніш від кодексу римського права Юстініана, – а Юстініанів кодекс був створений 1500 років тому, одна з найцінніших пам’яток, що їх нам несподівано подарувала земля Месопотамії. Та хоч які закони Хаммурапі стародавні (згодом були знайдені й давніші збірники законів, що належать урському цареві Урнамму, XXI століття до н.е.), проте в них уже сформульовано деякі принципи, які є і в сучасному законодавстві; так, наприклад, злочин має карати не потерпілий і не родичі потерпілого (в разі його смерті), а державні органи ім’ям царя!

За часів Хаммурапі Давньовавілонське царство сягнуло вершини своєї могутності й, на перший погляд, найбільшої внутрішньої єдності. Але це тільки так здається. Глибока прірва між класами, боротьба бідноти й рабів проти багатіїв і сепаратистські тенденції (а надто на шумерському півдні, який не забув про свою колишню незалежність) знесилювали Вавілонське царство, і в половині XVI століття до н.е. воно вже не мало сили протистояти натиску ворогів – перестало існувати. У 1594 році до н.е. хеттський покоритель Вавилона Муршіліш I скинув з трону останнього царя династії Хаммурапі – Самсудітана. Потім Вавилоном оволоділи гірські племена кассітів. Період їхнього панування вдало названо “вавілонською темрявою”. Занепад культури Вавилона тривав приблизно до VII століття до н.е.

Кассити – одна з груп гірських племен, з’явилися на границях Месопотамії після смерті Хаммурапі. Близько 1742 р. до н.е. касситський вождь Гандаш вторгається у Вавілонію і проголошує себе “царем чотирьох сторін світла”. Однак захоплення Вавілонського царства касситами відбувся тільки після розгрому хетами Вавилона. При касситах у військовій справі стала активно використовуватися кіннота. У сільському господарстві в цей час спостерігається деякий застій. Кассити сприйняли багату вавілонську культуру. Так, касситський цар Агум ІІ повернув, захоплені під час хетського походу статуї бога Мардука і його жінки, богині Царпанит. При касситах будуються і реставруються храми. Касситська аристократія поступово зливалася з вавілонською. При касситской династії спостерігається політичний занепад Вавілонії, що була залежна від Єгипту, а з 14 століття до н.е. від Митанни і Хетського царства. Підсилюється Ассирія, що у 13 столітті до н.е. наносить ряд поразок касситському Вавилону. У боротьбі з Ассирією, Еламом і місцевими правителями закінчила близько 1155 р. до н.е. своє існування касситская династія.

 3. Вавілонія в 12-7 століттях до н.е. Вавілонія під владою Ассирії (8-7 століття до н.е.) 

У кінці 9 століття до н.е ассірійци часто вторгаються у Вавілонію і поступово захоплюють північ країни. Ассірійська держава в цей час ставати могутнім царством. У 744 році до н.е. ассірійський цар Тиглатпаласар 3 вторгся у Вавілонію і завдав поразки халдейським племенам. У 729 р. до н.е він же цілком захопив Вавілонію. Однак Вавилонія мала статус окремого царства в складі Ассирії. У правління Саргона 2 ассирійці не змогли удержати владу над Вавілоніею. Халдейський вождь Мардук-апла-иддин опанував Вавилоніею і оголосив себе царем країни. У союзі з еламитами він почав війну. Спочатку, у 720-710 р. до н.е. союзники мали успіх. Але незабаром Саргон 2 розгромив Елам і витиснув з Вавілонії Мардук-апла-иддина. Він коронувався у Вавилоні. У 705-703 р. Мардук-апла-иддин знову почав воєнні дії проти Ассирії, але знову невдало. У 692 р. до н.е. вавілоняні повстали проти Ассирії, і уклали союз з Еламом і арамеями. У битві в місцевості Халуле на Тигру обидві сторони понесли важкі втрати, але вирішального успіху не мала жодна сторона. Але в 690 р. до н.е. ассірійський цар Синанххериб осадив Вавилон і в 689 р. до н.е. місто упало. Була учинена жорстока розправа. Багато жителів були убиті, частина викрадена в рабство. Саме місто було до зруйновано, а територія його була затоплена.

Новий ассірійський цар Асархаддон на початку свого правління велів відновити Вавилон і повернути його уцілілих жителів. Вавілонією на правах васального царя став правити Шамаш-шум-укин. У 652 р. до н.е. він уклавши таємний союз з Єгиптом, сірійськими урядами, Еламом, а також із племенами халдеїв, арамеев і арабів, підняв повстання проти Ассирії. У бої на місцевості Дер перемоги не одержала жодна із сторін, але незабаром ассирійцям шляхом двірського перевороту удалося вивести із союзу Елам. Не змогли допомогти Вавілонії й інші союзники. Ассірійци осадили Вавилон і інші міста. Після тривалої облоги влітку 648 р. до н.е. Вавилон упав. Уцілілих жителів чекала жорстока розправа.