Славетна революція 1688. Вільгельм 3 Оранський

Славетна революція 1688. Вільгельм 3 Оранський

Славна революція (англ. Glorious Revolution) – Прийнята в історіографії назва державного перевороту 1688 в Англії, в результаті якого був скинутий король Яків II Стюарт. В перевороті брав участь голландський експедиційний корпус під командуванням правителя Нідерландів Вільгельма Оранського, який став новим королем Англії під ім’ям Вільгельма III (в спільному правлінні зі своєю дружиною Марією II Стюарт, дочкою Якова II). Переворот отримав широку підтримку серед самих різних верств англійського суспільства. Маколей вважав дану подію центральним у всій історії Англії.

У 1685 році після смерті англійського короля Карла II, який не мав законних дітей, на трон Англії і Шотландії вступив дядько і тесть Вільгельма, Яків II, непопулярний в народі і серед правлячої верстви. Йому приписували прагнення відновити в Англії католицизм і укласти альянс з Францією. Деякий час супротивники Якова сподівалися на смерть літнього короля, після чого трон Англії зайняла б його дочка-протестантка Марія, дружина Вільгельма. Однак у 1688 році у 55-річного Якова II несподівано народився син, і ця подія послужила поштовхом до перевороту. У неприйнятті політики короля Якова основні політичні угрупування об’єдналися і домовилися запросити на зміну «тирану-католику» голландську пару – Марію та Вільгельма. До цього часу Вільгельм кілька разів відвідав Англію і завоював там велику популярність, особливо серед вігів.

У тому ж 1688 Яків II посилив гоніння на англіканське духовенство і розсварився з торі. Захисників у нього практично не залишилося (Людовик XIV був зайнятий війною за Пфальцський спадок). Об’єднана опозиція – парламент, духовенство, міщани, землевласники – таємно направили Вільгельму заклик очолити переворот і стати королем Англії і Шотландії.

15 листопада 1688 Вільгельм висадився в Англії з армією з 40 тисяч піхотинців і 5000 кавалеристів. На його штандарті були написані слова: «Я буду підтримувати протестантство і свободу Англії». Він не зустрів ніякого опору: королівська армія, міністерство і навіть члени королівської сім’ї негайно перейшли на його бік. Вирішальною стала підтримка перевороту командувачем армією бароном Джоном Черчіллем, раніше дуже близьким до короля Якова II.

Старий король втік до Франції. Однак він не змирився з поразкою: в 1690 році, коли проти англійців повстала Ірландія, Яків отримав військову допомогу у Франції і зробив спробу повернення до влади. Але Вільгельм особисто очолив ірландську експедицію і в битві на річці Бойн католицька армія була розгромлена.

У січні 1689 року парламент проголосив Вільгельма і його дружину монархами Англії і Шотландії на рівних правах. Віги запропонували спочатку Вільгельму стати Консорт (просто чоловіком королеви Марії), але Вільгельм категорично відмовився. Через 5 років Марія вмерла, і надалі Вільгельм керував країною сам. Він правив Англією, Шотландією, Ірландією, зберігаючи також свою владу і в Нідерландах – до кінця життя.

Король Англії і Шотландії (1688-1702)
Вільгельм III Оранський

Перші роки правління Вільгельм боровся з прихильниками Якова (якобитов), розгромивши їх спочатку в Шотландії (1689 рік), а потім – в Ірландії (у битві на річці Бойн, 1690 рік). Ірландські протестанти (оранжисти) до цих пір відзначають цей день як свято і шанують Вільгельма Оранського як героя. Оранжевий колір (фамільний для Оранської династії) на прапорі Ірландії – символ протестантів.

Непримиренний опонент наймогутнішого католицького короля Європи, Людовика XIV, Вільгельм неодноразово воював проти нього на суші і на морі ще в бутність правителем Нідерландів. Людовик не визнав Вільгельма королем Англії і Шотландії, підтримуючи домагання Якова II. Для боротьби з державою Бурбонів Вільгельм Оранський створив потужну армію і самий значний англійський флот з часів Єлизавети I. Після довгої низки воєн Людовик XIV був змушений укласти мир і визнати Вільгельма законним королем Англії (1697 рік). Тим не менш Людовик XIV продовжував підтримувати Якова II, а після його смерті в 1701 році – його сина, котрий оголосив себе Яковом III.

Вільгельм був особисто знайомий і дружний з російським царем Петром I, який під час Великого посольства (1697-1698) відвідав принца Оранського в обох його володіннях – і в Нідерландах, і в Англії.

Пам’ятник Вільгельму III в Кенсінгтонгском палаці

Правління Вільгельма III ознаменувало рішучий перехід до конституційної (парламентської) монархії. При ньому прийнятий Білль про права (1689 рік) і ряд інших основоположних актів, які визначили розвиток англійської конституційно-правової системи на два наступних століття. Позитивну роль зіграв і «Акт про віротерпимість». Слід зазначити, що віротерпимість ставилася виключно до протестантів, не належить до Англіканської церкви, обмеження в правах католиків зберігалися до другої половини XIX століття.