Особливості та межі зворотної дії у часі окремих різновидів законів України про кримінальну відповідальність

(стаття 5 Кримінального кодексу України (КК України). Загальні засади кримінального права України)

• скасовує злочинність діяння; 
• пом’якшує кримінальну відповідальність; 
• в інший спосіб пом’якшує становище суб’єкта, який вчинив злочин. 

Якщо закон посилює кримінальну відповідальність, то він зворотної сили не має (ч. 2 ст. 5 «Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України). Зазначене дозволяє стверджувати, що зворотна сила закону про кримінальну відповідальність – це поширення його дії на діяння осіб, які мають кримінально-правові наслідки, що виникли до набуття ним чинності.

Зокрема, йдеться про поширення закону на осіб:

Øякі відбули покарання, але мають судимість (частина 1 статті 88 «Правові наслідки судимості» КК України)

Øякі відбувають покарання;

Øяким винесено вирок, що не набрав законної сили, або хоча і набрав законної сили, але не обернений до виконання;

Øщодо яких відкрите кримінальне провадження, що знаходиться на стадії досудового розслідування (у тому числі провадження, провадження за якою зупинено);

Øякі звільнені від відбування покарання з випробуванням (статті 75 «Звільнення від відбування покарання з випробуванням», статті 79 «Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років», статті 104 «Звільнення від відбування покарання з випробуванням» КК України) протягом іспитового строку;

Øкримінальне провадження яких розглядається в суді, незалежно від інстанції;

Øякі вчинили злочини, про які ще не відомо правоохоронним органам або кримінальне провадженні за якими ще не порушена, якщо з дня їх вчинення до дня набрання чинності новим законом не закінчилися строки давності (саття 49 «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності» КК України).

Підставою зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі відповідно до ч. 1 ст. 5 «Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України є скасування злочинності діяння або пом’якшення кримінальної відповідальності за таке діяння. При цьому слід мати на увазі, що і скасування злочинності діяння, і пом’якшення кримінальної відповідальності можуть бути здійснені шляхом внесення змін як до Загальної частини КК, так і до Особливої. Вирішення питання щодо скасування злочинності діяння або пом’якшення кримінальної відповідальності на підставі використання підзаконних нормативно-правових актів є неможливим при застосуванні закону про кримінальну відповідальність (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 р.). 

Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 

• скасування норм Особливої частини КК України (наприклад, КК України 2001 р. декриміналізовано недонесення про злочин); 
• внесення змін до норм Особливої частини КК України включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; 
• внесення змін до норм Загальної частини КК України (наприклад, доповнення КК України додатковою обставиною, що виключає злочинність діяння, або включення до КК України положення про те, що готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальну відповідальність); 
• нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни «букви» закону). 

Так, пом’якшення караності діяння має місце у випадках:

Øодночасного зниження верхньої і нижньої меж покарання;

Øзниження тільки верхньої або нижньої межі покарання при зберіганні незмінною іншої межі;

Øвведення альтернативного більш м’якого основного покарання;

Øвилучення альтернативного більш суворого основного покарання;

Øзаміни безальтернативного основного покарання більш м’яким;

Øзниження верхньої і/або нижньої меж додаткового покарання;

Øперетворення обов’язкового додаткового покарання на факультативне;

Øзаміни додаткового покарання більш м’яким видом;

Øвилучення додаткового покарання;

Øвнесення змін до диспозиції статті Особливої частини КК України, у зв’язку з чим вчинене діяння підлягає перекваліфікації за іншою статтею (частиною статті), що передбачає більш м’яке покарання. Причому, як роз’яснив Конституційний Суд України, не є внесенням змін до диспозиції статті Особливої частини КК України збільшення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, в якому вираховується, наприклад, вартість викраденого майна. У такому разі зміна кваліфікуючих ознак діяння не відбувається і кримінальний закон зворотної дії не має (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 р.).

Пом’якшення кримінальної відповідальності особи за вчинене іншим чином (без зміни санкції відповідної норми Особливої частини КК України) відбувається шляхом, наприклад: зменшення (зниження) часової, грошової або іншої верхньої чи нижньої межі того чи іншого виду покарання, визначеного у «Розділі X. «Покарання та його види» Загальної частини КК України; встановлення можливості застосування при вчиненні того чи іншого злочину умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або зменшення строків, які необхідно відбути для такого звільнення; зміни чи виключення обставин, що обтяжують покарання; зменшення строків погашення судимості.

Виходячи з ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 «Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі» КК України пом’якшення інших кримінально-правових наслідків вчинення злочину має місце у випадках:

Øвведення нових підстав звільнення від кримінальної відповідальності;

Øспрощення можливості звільнення від кримінальної відповідальності за раніше існуючими підставами;

Øрозширення переліку обставин, що пом’якшують покарання;

Øзвуження переліку обставин, що обтяжують покарання;

Øзниження межі складання покарань при сукупності вироків і сукупності злочинів;

Øзвуження підстав призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом;

Øобмеження призначення певного виду покарання за колом осіб або за розміром для певного кола осіб;

Øрозширення кола підстав звільнення від покарання;

Øспрощення умов звільнення від покарання на вже існуючих підставах;

Øскорочення строків судимості.

Іноді проблема зворотної дії закону про кримінальну відповідальність ускладнюється тим, що він частково пом’якшує кримінальну відповідальність, а частково її посилює. Дана ситуація має місце, наприклад, у випадках, коли в новому законі:

Øодночасно збільшується максимальна і знижується мінімальна межа покарання;

Øодночасно знижується максимальна і збільшується мінімальна межа покарання;

Øпосилюється основне покарання і пом’якшується додаткове або навпаки;

Øпосилюється покарання, але зменшується строк судимості тощо. 

У подібних випадках зворотну дію мають тільки ті положення закону про кримінальну відповідальність, що пом’якшують кримінальну відповідальність, і не мають такої всі інші положення. Якщо з часу вчинення злочину і до часу засудження особи закон про кримінальну відповідальність змінювався більш ніж один раз, то застосовуватися має найбільш сприятливий для винного закон із усіх, що були чинними у цей період.При визначенні зворотної дії закону про кримінальну відповідальність стосовно триваючих і продовжуваних злочинів слід виходити із часу вчинення цих злочинів. Якщо ж триваючий чи продовжуваний злочин почався під час дії старого закону і вчинювався під час дії нового закону, який пом’якшує кримінальну відповідальність за відповідне діяння, може бути застосований новий закон.