Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Адмін. процесуальне право України - Демський Е.Ф.

17.3 Розгляд справи про адміністративне правопорушення

Одержавши матеріали справи про адміністративне право­порушення, конкретний компетентний орган (посадова особа) адміністративної юрисдикції, що визначені у статтях 218—244 КУпАП, ст. 386 МКУ, іншими законами України, здійснює офіційне вирішення справи та дає правову оцінку діям право­порушника.

На цій стадії орган (посадова особа) вивчає: протокол про адміністративне правопорушення; пояснення особи, що притя­гається до адміністративної відповідальності; пояснення потер­пілих, свідків, якщо вони є; висновки експерта, спеціаліста, показання технічних приладів, речові докази; протоколи про вилучення речей і документів та інші матеріали, що містяться у справі. Вивчення зазначених матеріалів справи дає змогу орга­ну (посадовій особі) на етапі підготовки справи до розгляду вирішити такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали спра­ви про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка при­тягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядаєть­ся відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охо­рони державної таємниці (ст. 249 КУпАП). Справа здебільшого розглядається за місцем вчинення правопорушення (ст. 276 КУпАП). Лише окремі правопорушення, пов’язані з правилами дорожнього руху, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Тому у випадках, коли законом передбачена альтернативна під­судність, питання про те, до якого суду надсилати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповід­ним органом внутрішніх справ.

За місцем проживання порушника розглядаються справи, які підвідомчі адміністративним комісіям.

Справи, пов’язані з придбанням самогону та розпиванням спиртних напоїв у громадських місцях, розглядаються за міс­цем їх вчинення або за місцем проживання правопорушника, а справи про порушення митних правил розглядаються за міс­цезнаходженням митного органу, в зоні якого вчинено право­порушення.

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу коле­гіального органу, тобто складу адміністративної комісії чи ви­конкому сільської, селищної, міської ради або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, які розгля­дають справу, оголошують, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права та обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністра­тивне правопорушення.

На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у роз­гляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.

Засідання колегіального органу (адміністративної комісії, виконкому сільської, селищної, міської ради) у справі про ад­міністративне правопорушення оформляється протоколом, в якому зазначаються: дата і місце засідання; найменування і склад органу, який розглядає справу; зміст справи, що розгля­дається; відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопо­тання і результати їх розгляду; документи і речові докази, до­сліджені при розгляді справи; відомості про оголошення прий­нятої постанови і роз’яснення порядку та строків її оспорення. Протокол засідання колегіального органу підписується на засі­данні й секретарем цього органу.

Законодавець не встановлює ведення протоколу при роз­гляді справи уповноваженою посадовою особою, оскільки дані відображаються в постанові у справі. Проте фіксація розгляду справи про адміністративне правопорушення у такому проце­суальному документі була б незайвою, адже не всі дані (інфор­мацію, відомості) про порушення можливо включити до опи­сової частини постанови у справі.

Під час розгляду справи орган (посадова особа) з’ясовує:

1) чи було вчинено адміністративне правопорушення;

2) чи винна дана особа в його вчиненні;

3) чи підлягає вона адміні­стративній відповідальності;

4) чи є обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність;

5) чи завдано майнову шкоду;

6) чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу;

7) інші обставини, що мають значення для правиль­ного вирішення справи.

Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) дійде висновку, що у порушенні є ознаки злочину, він передає ма­теріали прокурору, органу досудового слідства або дізнання (ст. 253 КУпАП).

Загальний строк розгляду справи встановлений в п’ятнадцять днів з дня одержання органом (посадовою особою), правомоч­ним розглядати справу, протоколу про адміністративне право­порушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КУпАП), а деякі правопорушення розглядаються й в більш скорочені строки — одна доба, три-, п’яти- і семиденний строк. Наприклад, пору­шення порядку обігу наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах; незаконні посів та вирощування снодійного маку чи конопель; незаконне пере­тинання державного кордону, дрібне хуліганство, неповага до суду тощо розглядаються протягом доби. У триденний строк розглядається незаконна торговельна діяльність, порушення законодавства про вибори Президента України і народних де­путатів та ін. У п’ятиденний строк розглядаються справи про дрібне викрадення чужого майна, виготовлення, зберігання са­могону та апаратів для його вироблення тощо. У семиденний строк розглядаються справи, пов’язані з порушенням вико­ристання газу, ефективного використання паливно-енергетич­них ресурсів.

Такі строки розгляду справ про адміністративні правопору­шення характеризують адміністративно-деліктне провадження, з одного боку, як оперативне реагування компетентного органу на вчинення правопорушення, а з іншого боку, спонукають ор­ган (посадову особу) до вчасного, всебічного розгляду справи і притягнення винної особи до адміністративної відповідальності в строк, встановлений ст. 37 КУпАП, а саме протягом двох мі­сяців з дня вчинення (чи виявлення) правопорушення або про­тягом місяця з дня прийняття рішення про відмову в порушен­ні кримінально справи чи її закриття у разі наявності в діях правопорушника ознак адміністративного проступку.

У процесі розгляду справи орган (посадова особа) зобов’язаний встановити причини та умови, що сприяли вчи­ненню правопорушення, та внести до відповідних органів про­позиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропо­зиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію.

Підсумковим процесуальним документом стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення мав би бути про­токол розгляду справи про адміністративне правопорушення.

 


17.4 Винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) відповідно до ст. 283 КУпАП виносить одну із таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2 про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24 КУпАП;

3) про закриття справи.

Про порушення митних правил митний орган або суд, що розглядає справу, виносить одну з таких постанов (ст. 391 МКУ): 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накла­дення адміністративного стягнення; 3) про закриття прова­дження у справі; 4) про порушення кримінальної справи про контрабанду. Отже, специфіка суспільних відносин у сфері митної справи накладає відбиток й на розгляд правопорушень у цій сфері.

Постанова про закриття справи виноситься: а) при оголо­шенні усного зауваження відповідно до ст. 22 КУпАП; б) при передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи тру­дового колективу відповідно до ст. 21 КУпАП; в) при передачі матеріалів прокурору, органу досудового слідства чи дізнання відповідно до ст. 253 КУпАП; г) за наявності обставин, перед­бачених ст. 247 КУпАП.

Усі реквізити постанови заповнюються розбірливим почер­ком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи ви­правлення відомостей, що заносяться до постанови, а також внесення додаткових записів після того, як постанова оголоше­на особі, щодо якої вона винесена.

Зміст постанови та її форму врегульовано ст. 283 КУпАП. У ній законодавець встановлює основні вимоги до постанови.

Разом із тим, практикою розгляду справ про адміністративні правопорушення відпрацьовано і закріплено у підзаконних нормативних актах органів адміністративної юрисдикції певну форму і зміст постанови у справі про адміністративне правопо­рушення. Вона містить три частини: вступну, описову («Вста­новив»), резолютивну («Постановив»).

У вступній частині вказується число, місяць, рік і місце її винесення, найменування органу, посада, прізвище та ініціали посадової особи, яка розглянула матеріали адміністративно справи і винесла постанову, а також вказуються відомості про особу, щодо якої розглядається справа. Зазначається повністю без скорочень її прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць і рік народження, місце народження, фактичне місце проживан­ня особи на час вчинення правопорушення, найменування під­приємства, установи, організації, де вона працює або навчаєть­ся, і посада, вказується документ, який засвідчує особу.

В описовій частині («Встановив») вказується число, місяць, рік, час вчинення правопорушення, прізвище та ініціали осо­би, яка його вчинила. Викладаються обставини і суть вчинено­го правопорушення, встановлені при розгляді справи, зазна­чається стаття КУпАП чи іншого закону України, яка передба­чає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, а також результати заслуховування осіб, які беруть участь у роз­гляді справи, їх пояснення і клопотання, прізвище, ім’я та по батькові, в якості кого бере участь у розгляді справи.

У резолютивній частині («Постановив») вказується прий­няте у справі рішення; про накладення адміністративного стяг­нення (якщо штраф, то вказується сума в гривнях) чи про за­стосування заходів впливу, передбачених ст. 24 КУпАП, або про закриття справи.

У резолютивній частині, якщо одночасно вирішується пи­тання про відшкодування винним майнової шкоди (ст. 40 КУпАП), зазначається розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строки її відшкодування. В ній міститься вирішення питання про вилучені речі й документи, про їх конфіскацію у встановленому порядку, повернення власнику або знищення, про що робиться відповідний запис.

У постанові міститься вказівка про порядок її виконання та порядок і строк оскарження.

Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у справі про адміністративне правопорушення приймаєть­ся у формі рішення.

Постанова колегіального органу (адміністративної комісії, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради) прий­мається простою більшістю голосів членів колегіального орга­ну, присутніх на засіданні.

Постанова підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу — головуючим на за­сіданні, секретарем цього органу.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгля­ду адміністративної справи. Копія постанови не пізніше трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постано­ву винесено.

Якщо копія постанови вручається особі, притягнутій до ад­міністративної відповідальності, особисто, то в постанові вка­зується дата її вручення і ставиться підпис правопорушника.

Копія постанови у той самий строк вручається або надси­лається потерпілому, батькам неповнолітніх правопорушників або особам, що їх замінюють, чи іншим заінтересованим осо­бам на їх прохання. У постанові зазначається дата і ставиться підпис особи, яка її отримала.

Якщо копія постанови надсилається правопорушнику, по­терпілому чи іншим заінтересованим особам поштою, то про це у постанові робиться відповідна помітка і вказується дата направлення копії постанови.

Постанова про накладення адміністративного стягнення з метою забезпечення громадського осуду правопорушників може бути доведена до відома громадськості, власників підпри­ємства, керівників установ і організацій у випадках та порядку, встановлених ст. 286 КУпАП.


< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
Категорія: Адмін. процесуальне право України - Демський Е.Ф.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter