Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Аграрне право України (Лекції)


ТЕМА № 4. Громадяни як учасники аграрних правовідносин


План

1. Поняття права членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу

2. Права та обов’язки членів кооперативних сільськогосподарських підприємств

3. Поняття і особливості права засновництва та права участі громадян в сільськогосподарських підприємствах корпоративного типу

4. Права та обов’язки громадян у корпоративних с/г підприємствах

5. Підстави, порядок, умови та правові наслідки припинення права членства та права участі громадян в підприємствах кооперативного і корпоративного типів

6. Правовий статус найманих працівників у сільському господарстві

 

1. Поняття права членства в с/г підприємствах кооперативного типу


Правовою основою членства у с/г підприємстві кооперативного типу є норам ст. 36 Конституції України, згідно з якою громадяни України мають право об’єднуватися в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод, та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Право членства у с/г підприємствах кооперативного типу становить собою сукупність правових норм, в тому числі і локального характеру, якими встановлені правила і порядок вступу до цих підприємств, права та обов’язки членів, а також підстави припинення перебування громадян у складі членів с/г кооперативних підприємств. До підприємств кооперативного типу належать с/г кооперативи, спілки селян, ФГ.

Згідно ст. 8 ЗУ "Про с/г кооперацію” членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-ти річного віку і виявили бажання брати участь у його діяльності. Закон розрізняє 2 виду членствадійсний член кооперативу та асоційований член кооперативу. Членами кооперативу м. б. як фізичні, так і юридичні особи.

Дійсними членами кооперативу визнаються фізичні та юридичні особи, які зробили вступний і пайовий внески у встановлених статутом розмірах, приймають участь у спільній трудовій діяльності (у с/г обслуговуючих кооперативах – у спільній господарській діяльності), визнають і дотримуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу в управління справами кооперативу за правилом "один член кооперативу – один голос”.

Асоційованими членами кооперативу визнаються особи, що зробили пайовий внесок у створення та розвиток кооперативу і користуються правом дорадчого голосу в управлінні кооперативом. Таким чином, на відміну від дійсних членів, асоційовані не приймають особистої участі у виробничій діяльності кооперативу, мають тільки право дорадчого голосу і виступають як інвестори. Члени кооперативу можуть переоформити членство в кооперативі на асоційоване, в порядку, визначеному статутом. 

Право членства в с/г кооперативних підприємствах характеризується такими основними рисами: це право загальне – членами кооперативних підприємств можуть бути будь-які особи; це особисте право, його реалізація здійснюється на власний розсуд; це рівне право для усіх громадян незалежно від віку, статі, освіти.

Порядок і умови вступу в члени кооперативу визначені в Законі та конкретизуються у статуті кооперативу. Чинне законодавство встановило вік, до досягнення якого фізична особа не може бути прийнята до членів кооперативу – 16 років. Громадянин може реалізувати право членства лише в одному с/г кооперативному підприємстві тотожного напрямку діяльності. Ч. 3 ст. 8 встановила, що фізичні або юрид. особи можуть бути членами кількох обслуговуючих кооперативів, різних за напрямами діяльності.

Основними умовами вступу до членів підприємства є волевиявлення особи, яка бажає стати членом кооперативу та наявність волі вищого органу самоврядування кооперативу, а також внесення вступного та пайового внесків (для асоційованих членів – пайового внеску). Порядок прийняття осіб до членів підприємства передбачає подання ними письмової заяви до правління підприємства, яка має бути розглянута у присутності заявника на засідання правління. На правління покладається обов’язок розглянути заяву та прийняти рішення: рекомендувати (або ж не рекомендувати) особу, яка подала заяву, вищому органові управління прийняти чи ні її до членів кооперативу. Тобто рішення правління (або голови правління) про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальним зборами. Загалом порядок прийняття такого рішення та його схвалення визначається статутом кооперативу.

У особи, прийнятої до членів підприємства, право членства виникає з моменту прийняття рішення правління кооперативу.

 


2. Права та обов’язки членів кооперативних с/г підприємств


Усі члени с/г підприємств кооперативного типу мають певні юридичні права і несуть обов’язки. Їх відмінності лежать в основі розмежування на дійсних та асоційованих членів. Це стосується прав щодо вступу до членів підприємств, управління підприємством, трудової участі, припинення членства, порядку розрахунків із вибувшими членами підприємств тощо. Отже, можна назвати трудові, управлінські, майнові права та обов’язки членів с/г кооперативних підприємств.

Головними серед прав та обов’язків членів с/г підприємств є трудові права та обов’язки. Трудовим та аграрним законодавством регулюються відносини щодо організації, дисципліни, оплати, охорони праці, дисциплінарна та матеріальна відповідальність за порушення трудової дисципліни. Трудові обов’язки покладаються лише на дійсних членів підприємства (щодо членів с/г обслуговуючого кооперативу – обов’язок участі у господарській діяльності кооперативу). Для асоційованих членів таких обов’язків не передбачено.

Право на відпочинок членів підприємств забезпечується встановленням тривалості робочого дня, наданням щотижневого відпочинку, щорічних оплачуваних відпусток. Умови та порядок надання відпусток визначаються Правилами внутрішнього розпорядку та ЗУ "Про відпустки” (не менше 24 к.д.). Можуть надаватися додаткові відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці. Підприємства мають право встановлювати своїм членам додаткові пенсії (розміри визначають самостійно).

Управління діяльністю кооперативом здійснюється громадянами як дійсними членами на засадах самоврядування. Члени цих підприємств мають право брати участь в управлінні справами підприємства, мають право ухвального голосу на загальних зборах, право обирати і бути обраними в органи управління кооперативу. Ці права реалізуються громадянами тільки особисто (юридичними особами – через представника).

Голосування на загальних зборах здійснюється незалежно від майнового внеску, за принципом "1 член кооперативу – 1 голос”. Асоційовані члени приймають участь в управлінні з правом дорадчого голосу.

Членські майнові правомочності полягають передусім у наявності права члена кооперативу на одержання кооперативних виплат та частини доходу кооперативу, яка розподіляється пропорційно участі у накопиченні цього доходу. Таке право реалізується за підсумками роботи кооперативу у певному фінансовому році, за рішенням загальних зборів – грішми, товарами, цінними паперами, збільшенням паю).

У разі припинення членства член кооперативу має право на одержання паю. Право на пай підтверджується пайовою книжкою (особовим рахунком, свідоцтвом), де зазначається у грошовому та відсоткову вираженні частка члена кооперативу у спільному майні. Майновий пай сплачується грішми, натурою, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу. Термін та інші умови отримання паю встановлюються в статуті, при цьому термін отримання паю не може перевищувати 2-х років (з 1 січня року, що настає після року припинення членства).

Асоційовані члени вносять лише пайові внески і мають право на отримання виплат часток доходу на паї (кооперативні виплати їм не виплачуються). Але статутом може бути передбачений інший відсоток виплат, ніж для дійсних членів, та інший розмір пайових внесків. У разі виходу з кооперативу асоційовані члени мають загальне право на отримання паю, а у разі ліквідації кооперативу – першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідної частки доходу і повернення земельної ділянки.

Законом та локальним нормативними актами підприємств можуть передбачатися й інші обов’язки. Зокрема, обов’язки дотримуватися вимог статуту та інших локальних актів, виконувати рішення загальних зборів, правління кооперативу, дотримуватися трудової дисципліни, відшкодовувати збитки, завдані підприємству, раціонально використовувати землю та інші природні ресурси тощо.

 


3. Поняття і особливості права засновництва та права участі громадян в с/г підприємствах корпоративного типу


Для створення суб’єктів підприємництва корпоративного типу громадяни та юридичні особи повинні виступити у якості засновників цих підприємств, провести установчі збори, зареєструвати підприємство. Після державної реєстрації вони стають учасниками (акціонерами в АТ) і набувають корпоративних прав.

Право засновництва – це сукупність правових норм, якими встановлюються певні правила щодо формування статутного фонду аграрного корпоративного підприємства, укладення між засновниками установчої угоди, своєчасного внесення внеску до статутного фонду, державної реєстрації товариства як суб’єкта господарювання.

Право участі – це сукупність правових норм, якими встановлюються певні правила реалізації громадянами-учасниками набутих корпоративних прав.

Право участі охоплює:

1) юридичне оформлення участі (внесення остаточного внеску, одержання акцій, сертифікатів в ТОВ);

2) правила, якими встановлені прав та обов’язки громадян-учасників;

3) юридичне оформлення та правила щодо виходу з корпоративного підприємства.

Право участі пов’язано із корпоративними правами, які набувають учасники корпоративних правовідносин. Це право на частку у статутному фонді корпоративного підприємства, включаючи право на управління і одержання дивідендів пропорційно майнової участі кожного учасника.

Право засновництва, участі та корпоративні права учасників аграрних підприємств корпоративного типу ґрунтуються на нормах ГК України, ЗУ "Про власність”, "Про господарські товариства”, "Про приватизацію майна державних підприємств”, "Про особливості приватизації майна в АПК” та Статутів господарських товариств. Реалізується право засновництва та участі:

1) через волевиявлення громадянина щодо об’єднання свого майна з майном інших громадян для створення статутного фонду, заснування товариства;

2) через приватизації майна державного с/г підприємства;

3) через придбання акцій (часток у статутному фонді товариства) в інших осіб.  

Таким чином, визначальним фактом у статусі корпоративних суб’єктів є заснування статутного (складеного) капіталу, а після державної реєстрації – участь у статутному капіталі (тобто громадяни-учасники є інвесторами цих підприємств). Як і право членства, право участі є загальним, особистим і рівним.

 


4. Права та обов’язки громадян у корпоративних с/г підприємствах


Права та обов’язки учасників корпоративних підприємств аграрного типу ґрунтуються на положеннях ГК України, ЗУ "Про власність” та "Про господарські товариства”, а також на положеннях установчих документів – статутів та установчих (засновницьких) договорів.

Майнові права – це право на внесення вкладу в натурі (будинки, споруди, техніку), у вигляді цінних паперів, грошима, а також інших майнових прав (у т.ч. на інтелектуальну власність). Внесок м. б. у вигляді права користування з/д (причому громадянин зберігає право власності на земельну ділянку). Однак слід мати на увазі, що перехідним положеннями ЗК встановлено заборону щодо внесення до 01.01.2005 р. права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.

Учасники мають право участі у розподілі прибутків підприємства, а також право на одержання дивідендів. Законодавством передбачені обмеження щодо права на розподіл прибутків (ЗУ "Про цінні папери та фондову біржу”) – у разі відсутності прибутків, коли розподіл прибутків і виплата дивідендів призведуть до неплатоспроможності підприємства, наявності дебіторської заборгованості. Дивіденди не можуть сплачуватися за рахунок статутного фонду.

Учасники можуть розпоряджатися своєю часткою на власний розсуд, заповідати її. Учасник має право придбати додатково випущені товариством акції. У разі ліквідації товариства вони мають право на одержання коштів, що залишилися від продажу майна товариства після проведення усіх розрахунків (із найманими працівниками, бюджетом, кредиторами) -  пропорційно вартості вкладеного майна.

Управлінські права учасників: брати участь в управлінні справами підприємства, обирати та бути обраним до органів управління, одержувати інформацію про діяльність товариства (річні баланси, звіти, протоколи зборів).

На відміну від суб’єктів кооперативного типу, голосування в таких підприємствах здійснюється за принципом 1 частка – 1 голос.

Обов’язки: виконувати умови установчого договору, дотримуватися Статуту, зробити майнові внески )АТ – 50% (до установчих зборів), ТОВ – 30% (до державної реєстрації)), виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління, виконувати майнові зобов’язання перед товариством, не розголошувати комерційну таємницю. Ці обов’язки можуть бути розширені локальними актами та рішеннями вищих органів управління товариства.

 


5. Підстави, порядок, умови та правові наслідки припинення права членства та права участі громадян в підприємствах
кооперативного і корпоративного типів


Членство в підприємствах кооперативного типу припиняється:

1) за ініціативою члена підприємства на підставі поданої заяви про вихід, і прийняття загальним зборами рішення з цього приводу. Заява про вихід має бути розглянута правлінням і загальними зборами не пізніше 1-го місяця, на найближчому засіданні (доцільно це встановити у Статуті). Якщо заява до закінчення цього терміну не була розглянута, членство припиняється по закінченні місячного терміну. Ані правлінні, ані загальні збори не можуть відмовити члену кооперативу у виході з нього.

2) припинення трудової участі членів в діяльності кооперативу. Ця підстава стосується лише дійсних членів виробничих с/г кооперативів.

3) виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу. Припинення членства з ініціативи підприємства внаслідок виключення здійснюється на підставі рішення вищого органу управління згідно із положеннями Статуту та Правил внутрішнього розпорядку і є примусовим. Воно застосовується до членів кооперативних підприємств як надзвичайний дисциплінарний захід впливу для осіб, які систематично порушують трудову та статутну дисципліну. Наприклад, виключення на підставі положень Статуту може застосовуватися до осіб, які засуджені до позбавлення волі.

4) у разі несхвалення загальними зборами рішення правління про прийняття до кооперативу.

5) у разі смерті члена чи ліквідації кооперативу.

Припинення членства тягне за собою певні правові наслідки. Особа, яка припинила членство, має право на одержання свого паю натурою, грішми, цінними паперами. Такій особі видається трудова книжка, проводяться усі розрахунки із нею, повертається земельна частка (пай) в натурі (на місцевості).

Статутом кооперативу може бути передбачено збереження членства за особами, які тимчасово вибули з підприємства: проходження дійсної строкової військової служби, обрання на виборну посаду, вступу до навчальних закладів за направленням підприємства з відривом від виробництва, виходу осіб на пенсію за віком та інвалідністю, які продовжують мешкати на території діяльності підприємства та не втратили зв’язок із ним.

Припинення права участі настає у разі:

1) ліквідації товариства;

2) продажу акцій (часток);

3) виключення з ТОВ за невиконання статутних завдань.

Припинення участі тягне за собою позбавлення особи прав учасника. Така особа позбавляється прав майнового та управлінського характеру. Якщо особа продала лише часту акцій (частки), то її права пропорційно зменшуються (право на отримання дивідендів, кількість голосів).

 


6. Правовий статус найманих працівників у с\г-ві


Такими працівниками є особи, що працюють у с/г підприємствах на підставі укладених трудових договорів (контрактів).

Правовий статус с/г працівників складається з 3 основних частин:

1) конституційні права, свободи та обов’язки громадян України;

2) права та обов’язки, що закріплені трудовим законодавством за всіма працівниками

3) прав та обов’язки, що відображають специфіку правового становища саме працівників с/г підприємств.

Основні права, свободи та обов’язки громадян закріплені в Конституції. Ст. 43 – кожен має право на працю, що включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або вільно погоджується. Держава при цьому гарантує рівні можливості у виборі процесії, реалізації програм підготовки кадрів. Згідно з цією нормою кожен має право на належні, безпечні умови праці, на оплату праці. Ст. 45 – право на відпочинок, що гарантується наданням вихідних днів та щорічних оплачуваних відпусток.

За своїм соціально-економічним станом с/г працівники є найманими працівниками, тому їх правовий статус за обсягом прав та обов’язків має багато спільного з правовим статусом працівників інших галузей народного господарства. На працівників с/г підприємств розповсюджуються норми трудового законодавства. Трудові права та обов’язки складають основу спеціального статусу найманих працівників, однак особливості с/г виробництва дають підстави говорити про специфіку умов праці найманих працівників с\г-ва. Така специфіка закріплена у Галузевих правилах внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій сільського господарства від 10.01.1985 р. Ними закріплені основні права та обов’язки працівників та адміністрації цих утворень: раціонально використовувати землю, с/г техніку, забезпечувати збереження майна, дотримуватися дисципліни праці, техніки безпеки.

Правовий статус спеціалістів с/г закріплений в Положенні про спеціаліста с\г-ва (Мін с\г-ва СРСР 19.10.1977 р.). На підставі цього положення с/г підприємства приймають локальні положення та посадові інструкції відповідних спеціалістів.

Особливості правового статусу найманих с/г працівників мають місце в організації їх праці, формах та системах її оплати. Враховуючи сезонний характер робіт, потреба у робочій силі в різні періоди року змінюється. До роботи можуть залучатися сезонні та тимчасові працівники. Залежно від цього регулюється режим робочого часу та відпочинку. Згідно із трудовим законодавством нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Правління с/г підприємств, за погодженням із профспілковим комітетом, у випадку виробничої необхідності може збільшити тривалість робочого дня для працівників, зайнятих у рослинництві, до 10 годин. В менш напружені періоди польових робіт, тривалість робочого дня може зменшуватися до 5 годин, а за бажанням працівників – і більше. У випадку виробничої необхідності робітник можуть залучатися до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, з наданням інших днів відпочинку.

Тобто, трудові відносини найманих с/г працівників регулюються трудовим законодавством та спеціальними нормативними актами. Але у нормативних актах, що приймаються централізовано, не можливо передбачити вирішення усіх проблем, що виникають в процесі праці. Тому велике значення належить локальним нормативним актам.

Однак, незалежно від форми власності підприємства, наймані працівники користуються усіма гарантіями, встановленими трудовим законодавством. 

Оформлення трудових відносин із найманим працівником здійснюється шляхом укладення трудового договору. Особливістю є також те, що аграрне законодавства надає право укладення такого договору у вигляді трудового контракту. При укладенні контракту зазначаються його сторони, права, обов’язки, термін дії, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці, умови розірвання контракту. Від звичайного трудового договору він відрізняється тим, що дозволяє поєднати нормативне та договірне регулювання трудових відносин. При укладенні контракту домінує договірне регулювання суттєвих умов праці. Перевага контракту полягає в тому, що він дозволяє з метою захисту прав та інтересів працівника максимально індивідуалізувати кожний елемент угоди про працю.

Особи, що працюють у с/г підприємствах на умовах найму, не приймають участі в управлінні справами таких підприємств та розподілі їх прибутку.  


Категорія: Аграрне право України (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter