Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Аналіз та прогноз злочинності (Лекції)


Тема 2. Кримінологічний аналіз стану злочинності в Україні


План:

1. Поняття стану злочинності

2. Методика розрахунку показників інтенсивності злочинності

3. Структура та динаміка злочинності

4. Індекс суспільної небезпечності злочинності

5. Порівняльний аналіз стану злочинності у різних територіальних одиницях

6. Показники латентності злочинності

 

 


1. Поняття стану злочинності


Злочинність як соціальне явище має низку ознак, які відсутні у злочині, як індивідуальному акті поведінки. Ці ознаки відображаються рядом показників. Найчастіше у науковій та практичній діяльності використовуються такі показники злочинності, як її рівень, інтенсивність, динаміка, структура, географія.

Перший і узагальнюючий кількісний показник злочинності - її стан.

Виходячи із семантичного значення і філософського розуміння категорії стану явища як відбитка його зовнішнього і внутрішнього блоків і діалектичної єдності кількісно-якісних параметрів, деякі автори, наприклад, під станом злочинності розуміють сформовану в узагальнених оцінках кількісних і якісних показників інформаційну модель явища, що відображає внутрішні і зовнішні взаємозв'язки, закономірності функціонування й основні тенденції розвитку. Як будь-яка система, що піддається статистичному вимірюванню, злочинність характеризуються певними параметрами, сукупністю показників, які обумовлюють застосування певного механізму їхнього вимірювання. Вимірювання злочинності за її основними параметрами обумовлене практикою запобігання злочинним проявам. Показники злочинності підлягають вимірюванню для отримання уявлення про її розміри, міру змінюваності, імовірність та величину майбутнього прояву, а також для розроблення відповідно до цього предметних заходів щодо запобігання та протидії злочинним проявам.

У кримінологічній літературі використовується різна за змістом термінологія для визначення параметрів злочинності: «кількісні та якісні показники злочинності», «кількісно-якісні показники злочинності», «кількісні та якісні сторони злочинності», «статистичний аналіз стану злочинних проявів», «кримінологічні (основні) показники злочинності» тощо.

До переліку критеріїв вимірювання параметрів злочинності також віднесена різна за кількістю і змістом чисельність цих критеріїв.

Дискусійним у теорії кримінології є пропозиція щодо використання для вимірювання параметрів злочинності такого показника, як її стан. Прихильники цієї точки зору вважають за можливе його застосування для вираження в абсолютних величинах числа злочинів, що були вчинені, та числа осіб, які їх вчинили, на тій або іншій території за конкретний проміжок часу (хоча цей показник має більш прийнятну назву — рівень злочинності). Ними пропонується для позначення усієї сукупності показників злочинності користуватися терміном «загальний стан злочинності». Їхні опоненти, заперечуючи проти такого вузького розуміння терміна «стан», небезпідставно зауважують, що використання терміна «стан» для загальної характеристики кількісно-якісних показників злочинності в їхньому поєднанні (сукупності) є більш коректним.

Отже, стан злочинності в звичному і спрощеному розумінні являє собою загальне число злочинів або осіб, які їх вчинили, за певний період часу і на певній території. При більш професійної оцінки стану злочинності необхідно звертатися до зареєстрованої та латентної злочинності, до структурними параметрами злочинності і сукупності правопорушників, до відсотків, коефіцієнтах, індексах та інших узагальнюючих відносними показниками.

У широкому розумінні стан злочинності не можна об'єктивно оцінити поза її реальної динаміки, темпів її зростання або зниження, темпів зростання (зменшення) окремих груп і видів злочинів.

Наприклад, при одному і тому ж рівні злочинності в двох різних регіонах стан злочинності буде оцінюватися по-різному, якщо в одному спостерігається інтенсивне зростання тяжких злочинів, в іншому - зниження.

Але при такому розгляді стану злочинності воно виявляється поняттям збірним. Тільки при комплексному підході і можна об'єктивно оцінити реальний стан злочинності в країні, регіоні чи населеному пункті.

Отже, стан злочинності визначається такими показниками: кількістю злочинів та осіб, які їх вчинили; характером і структурою злочинності; коефіцієнтами злочинності; її динамікою, рівнем латентної злочинності; шкодою, заподіяною злочинами.

 

 


2. Методика розрахунку показників інтенсивності злочинності


Стан злочинності оцінюється за допомогою ряду абсолютних та відносних показників

До абсолютних показників стану злочинності належать дані, які характеризують злочинність в цілому, та її основні елементи, а саме:

  • кількість зареєстрованих злочинів;
  • кількість виявлених осіб, що вчинили злочини;
  • кількість осіб, засуджених за вчинення злочинів;
  • кількість осіб, які потерпіли від злочинів;
  • обсяг матеріальних збитків завданих внаслідок вчинення злочинів.

Відносні показники стану злочинності виражають відношення узгодженості між певними абсолютними показниками або відношення частини та цілого.

Рівень злочинності являє результат зіставлення масштабу злочинності (абсолютних показників стану злочинності) з масштабом територіальної одиниці, в якій вона існує. Інтегративним показником масштабів територіальної одиниці вважається кількість її населення. Відповідно показником рівня злочинності є коефіцієнт злочинності – відносний показник, який утворюється шляхом співвідношення певного абсолютного показника стану злочинності та кількості населення, що мешкає на даній території.

В залежності від того, який абсолютний показник злочинності використовується, виділяють наступні різновиди зазначеного коефіцієнту:

  • кількість зареєстрованих злочинів – коефіцієнт злочинності або коефіцієнт інтенсивності злочинності, рівень злочинності;
  • кількість виявлених осіб, які вчинили злочини – коефіцієнт злочинної або кримінальної активності;
  • кількість засуджених осіб – коефіцієнт судимості;
  • кількість осіб, які потерпіли від злочинів – коефіцієнт віктимності (від лат. victima – жертва);
  • обсяг матеріальних збитків завданих внаслідок вчинення злочинів – коефіцієнт збитковості злочинності.

Для уникнення непорозумінь слід вживати для позначення певного коефіцієнту єдиний термін.

Кримінологічний зміст коефіцієнту злочинності виражається у тому, що він відбиває кількісні параметри кримінологічних явищ у чистому вигляді, усуваючи вплив на них чисельності населення певної територіальної одиниці, як загального фактору, який позначається на всіх соціальних процесах та явищах, які в ній відбуваються. Коефіцієнти злочинності різних територіальних одиниць на відміну від її абсолютних показників є придатними для порівняння і дозволяють адекватно оцінити рівень злочинності в кожній з територіальних одиниць, порівняно з іншими.

Приклад

У 2011 р. у Донецькій області було зареєстровано 58575 злочинів, а в Автономній Республіці Крим (АРК) – 25976, тобто згідно з цими даними рівень злочинності у Донецькій області нібито був у 2,3 рази вищий, ніж в АРК. Але населення АРК становило лише 2,0 млн., а населення Донецької області – 4,7 млн. Відповідно коефіцієнт злочинності в Донецькій області становив 1238, а в АРК – 1294, тобто насправді рівень злочинності є більш високим саме в АРК.

В процесі кримінологічного аналізу злочинності використовуються загальні, тобто розраховані на основі абсолютних показників, що характеризують стан злочинності, та спеціальні або деталізовані коефіцієнти злочинності (злочинної активності тощо), які становлять кількість злочинів певного виду (складу) або групи (загальнокримінальні, злочини економічної спрямованості тощо), осіб, що вчинили такі злочини, які припадають на все населення або населення, що належить до певних статевих, вікових та інших соціальних груп.

Коефіцієнти злочинності розраховується за формулою:

де – абсолютний показник стану злочинності (кількість зареєстрованих злочинів, кількість виявлених осіб, які їх вчинили тощо), – кількість населення, що проживає на певній території у певний період часу, – певна стандартна кількість населення. При обчисленні коефіцієнту злочинності, спочатку з’ясовується, скільки злочинів (злочинців тощо) припадає на одного жителя даної територіальної одиниці, а потім ця величина помножується на встановлену стандартну кількість населення.

Стандартна кількість населення може становити – 100 тис., 10 тис. та 1 тис. Вибір величини стандартної кількості населення залежить від чисельності жителів даної територіальної одиниці, наочності представлення даного показника та зручності його порівняння з аналогічним показником щодо інших територіальних одиниць. Для великих територіальних одиниць (країна, область, велике місто) коефіцієнти розраховуються на 100 тис. населення, для середніх (район, місто) – на 10 тис., для мікрорайонів, підприємств тощо – 1 тис.

Значення коефіцієнту легко змінюється в залежності від того, яка стандартна кількість населення використовується, шляхом перенесення коми на один знак. Так, коефіцієнт інтенсивності злочинності в Україні у 2004 р. у розрахунку на 100 тис. всього населення дорівнює 1100, на 10 тис. – 110,0, на 1 тис. – 11,00.

При визначенні кількості населення, відносно якого слід розраховувати коефіцієнти, рекомендується обирати для розрахунків показник наявного населення, тобто кількість осіб, які постійно проживають на даній території (постійне населення), та тимчасово перебувають на ній. Тимчасово перебуваючи на певній території, особи впливають на стан злочинності і мають враховуватися при обрахуванні коефіцієнтів.

Кількість населення фіксується органами статистики на певну дату поточного року. Якщо період, за який здійснюється аналіз, складає рік або більше, для розрахунку коефіцієнту може бути взята кількість населення на початок року, на кінець року або середньорічна кількість населення (сума кількості населення на початок та кінець року, поділена на два).

Приклад

В Україні у 2011 р. кількість населення на початок року складала 47622,4 тис., на кінець року – 47280,8 тис., середньорічна – 47451,6. Наведемо приклади обчислення коефіцієнтів інтенсивності злочинності в Україні у 2004 р. у розрахунку на 100 тис. всього населення з використанням всіх трьох показників кількості населення:

Якщо брати для розрахунку кількість населення на початок даного року коефіцієнт буде дещо вище або нижче в залежності від того, збільшується чи зменшується кількість населення (в даному прикладі населення зменшується, а коефіцієнт злочинності відповідно збільшується), а якщо взяти середньорічну кількість населення, то коефіцієнт злочинності буде дорівнювати середній величині між аналогічними показниками, розрахованими за кількістю населення на початок і на кінець року.

Якщо кількість населення протягом тривалого періоду щорічно змінюється незначним чином, а це справедливо для України та більшості країн Європи, то коефіцієнти, розраховані на основі будь-якого з трьох вказаних показників кількості населення, будуть мати досить близькі значення, тобто використання в процесі аналізу кожного з них є цілком прийнятним. При виборі показника в цьому випадку слід враховувати наявність тих чи інших статистичних даних.

За наявності відповідних даних рекомендується розраховувати коефіцієнти на основі кількості населення, що було зафіксовано на кінець певного року. Можна використовувати і показник середньорічної кількості населення, але його доведеться вираховувати самостійно, оскільки відповідні відомості рідко з’являються в офіційних статистичних виданнях. Якщо аналіз здійснюється за період менше року, для розрахунку коефіцієнту береться кількість населення на дату, якою закінчується даний період. При обчислюванні коефіцієнтів за різні роки та у різних територіальних об’єктах для забезпечення коректності порівняння доцільно використовувати кількість населення єдиного виду – тільки на кінець року, або тільки середньорічну.

Для розрахунку коефіцієнтів злочинності може братися все населення, тобто населення всіх вікових груп, включаючи дітей віком від 0 до 14 років, або населення, яке досягло віку кримінальної відповідальності, тобто 14 років і старше. Величина коефіцієнта злочинності, розрахованого у другий спосіб, враховуючи кримінологічний зміст показника є більш точною, але характер та величину змін рівня злочинності в часі обидва коефіцієнти відображають практично однаково.

Використання в процесі кримінологічного аналізу злочинності даних щодо кількості населення у віці кримінальної відповідальності пов’язано з серйозними труднощами, оскільки в державній статистиці населення відповідні показники щороку не вираховуються. Крім того, оскільки вік настання кримінальної відповідальності істотно розрізняється в різних країнах, їх порівняння за коефіцієнтами злочинності, розрахованими таким чином, є некоректним. Через це, на практиці частіше використовуються коефіцієнти злочинності, розраховані на все населення.

В усіх випадках слід чітко вказувати, який саме показник населення використано для розрахунку коефіцієнту злочинності.

Воно дозволяє визначити певні тенденції змін основних параметрів злочинності.


Категорія: Аналіз та прогноз злочинності (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter