Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Банківське право (Лекції)


Тема 3. Правовий режим розрахункових операцій в банківській діяльності. Порядок відкриття банківських рахунків


План:

1. Правове регулювання розрахункових відносин. Співвідношення понять «розрахунки» і «безготівкові розрахунки»

2. Форми та способи безготівкових розрахунків, які використовуються в господарському обороті України

3. Поняття та види банківських рахунків. Порядок їх відкриття та закриття

4. Особливості договору банківського рахунку

5. Правове регулювання готівкових розрахунків: правила ведення касових операцій в банках України та порядок здійснення касових операцій клієнтів банків

6. Організація міжбанківських розрахунків в Україні. Правова природа кореспондентських рахункі

 
 

1. Правове регулювання розрахункових відносин. Співвідношення понять «розрахунки» і «безготівкові розрахунки»


Законодавством визначено, що обов'язок платника (по­купця, замовника або іншого споживача) розрахуватися зі своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (вико­нану роботу, надані послуги) виникає в результаті укладання відповідного договору (поставки, купівлі-продажу, підряду тощо). Отримувач коштів (поставщик, виконавець, підрядник тощо), в свою чергу, також зобов'язаний вико­нувати свій обов'язок щодо цього договору, який є зустріч­ним по відношенню до обов'язку платника. Тому права й обов'язки сторін по здійсненню розрахунків за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги повинні роз­глядатися в якості самостійних правовідносин, незалежно від договору, з якого вони виникли. В Україні, як і в інших державах світу, багато уваги при­діляється організації грошових розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, у центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи.

В залежності від форми використання грошових коштів розрізняють дві сфери розрахунків:

1) сфера готівкових розрахунків, яка обслуговується законними грошовими знаками держави;

2) сфера безготівкових розрахунків, яка обслуговується платіжними засобами в депозитній формі та в формі комерційних боргових зобов'язань (вексель, чек тощо). Серед зазначених виділяють міжбанківські розрахунки, які обслуговують відносини між банками, та міжгосподарські розрахунки між клієнтами банків.

Правові засади організації безготівкових розрахунків в Україні визначені в законі України «Про банки і банківську діяльність» та ін. В найбільш повному виді організація безготівкових розрахунків визначена в Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженій постановою Правління НБУ від 9 березня 2001 р. № 135. Вимоги цієї Інструкції розповсюджу­ються на підприємства різних форм власності, фізичних осіб, усі банки, розрахункові палати та розрахунково-касові центри.

Організація безготівкових розрахунків базується на ряді принципів, зміст і склад яких можуть змінюватися залежно від економічної ситуації в країні.

При здійсненні безготівкових розрахунків в Україні враховуються такі принципи:

1) підприємства всіх форм власності повинні зберігати свої грошові кошти в банках на рахунках і використовуватиїх для міжгосподарських розрахунків у безготівковому порядку шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок отримувача;

2) момент здійснення платежу повинен бути максимально наближений до відвантаження товарів або надання послуг;

3) платежі з рахунку підприємства здійснюються банком, чи згодою власника рахунку і з дотриманням черговості, встановленої керівником підприємства, установи. Без згоди платника списання коштів з його рахунку допускається лише у випадках, встановлених чинним законодавством;

4) господарюючі суб'єкти мають право вибору форми розрахунків та способу платежу з числа передбачених чинним законодавством;

5) господарюючі суб'єкти мають право вибору банків для відкриття своїх рахунків.

Взаємовідносини між банком і клієнтом щодо розрахунково-касового обслуговування здійснюються на підставі договору.

 

 


2. Форми та способи безготівкових розрахунків, які використовуються в господарському обороті України


Через те, що сфера застосування готівкового обігу є досить обмеженою і визначається спеціальними нормами, пе­реважна більшість розрахунків між суб'єктами господарю­вання здійснюється у безготівковому порядку у встановле­них законодавством формах.

З метою удосконалення організації банками розрахунково-касового обслуговування народного господарства Правління НБУ постановою від 30 червня 1995 р. № 166 затвердило «Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку Ук­раїни та комерційними банками».

Відповідно до цього нормативного акту комерційний банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове об­слуговування, яке включає комплекс взаємних платіжних зобов'язань банку та клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме:

користування банком тимчасово вільними коштами клієнтів;

? касове обслуговування;

? здійснення розрахункових операцій;

? транспортне обслуговування перевезень готівки.

Безготівкові розрахунки між господарюючими суб'єктами здійснюються згідно з вищезазначеною ІнструкцієюНБУ «Про безготівкові розрахунки в господарському обо­роті України» та іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 13 цієї Інструкції безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових доку­ментів:

меморіальними ордерами;

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

платіжними вимогами;

розрахунковими чеками;

акредитивами.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодав­ством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Як уже зазначалося, законодавство з питань безготівко­вих розрахунків ґрунтується на принципах вільного вибору суб'єктами форм розрахунків, закріплення їх сторонами у договорах і невтручанні установ банків у ці договірні від­носини. Разом з тим розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк на перерахування чи отримання коштів у паперовій формі, мають відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати, залежно від їх форми, такі рекві­зити:

назву документа;

? номер документа, число, місяць, рік його виписки;

? назви платника та одержувача коштів (їх офіційне скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, для фізичних осіб — ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;

? назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

? суму платежу цифрами та літерами;

? призначення платежу: назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товаротранспортний документ тощо), із зазначенням його номера і дати, назву законодавчого акта, яким передбачене право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів (його дата, номер і відповідний пункт). Замість назви товару може зазначатись його кодове (умовне) значення;

? на першому примірнику — відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або одержувача коштів;

? підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

? суму податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість».

У разі, коли хоча б один із вищезазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ до ви­конання не приймає.

 



3. Поняття та види банківських рахунків. Порядок їх відкриття та закриття


Розглянемо види і порядок відкриття банками рахунків у національній валюті підприємствам та їх відокремленим підрозділам.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозді­лам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх ви­ді и операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

До поточних рахунків належать також рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються на підставі рішень Кабінету Міністрів України і Національно­го банку з визначенням режиму цих рахунків.

Депозитні рахунки підприємствам та їх відокремленим підрозділам відкриваються на підставі укладеного депозит­ного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахун­ки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання на нього повертаються. Відсотки за депо­зитними рахунками можуть перераховуватися на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або за­раховуватися на поповнення депозиту.

Необхідно зазначити, що проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку за­бороняється.

Відкриття рахунку з метою акумуляції коштів для виїзду на лікування за кордон здійснюється у порядку, передбаче­ному Положенням про порядок направлення громадян на лікування за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 8 грудня 1995 р. за № 991 «Про затвердження Положення про порядок направлення громадян на лікуван­ня за кордон».

Рахунки виборчих фондів відкриваються для фінансування передвиборної агітації кандидатам у депутати, дові­реним особам політичних партій чи виборчих блоків партій після їх реєстрації відповідними виборчими комісіями.

 

 


4. Особливості договору банківського рахунку


Правове регулювання договору банківського рахунку здійснюється на підставі значної кількості нормативно-пра­вових актів різного юридичного значення, які належать до різних галузей вітчизняного законодавства.

Основу правового регулювання банківського рахунку мають складати певні теоретичні положення правової науки, що служать побудові цього правового інституту і які дозволяють оцінювати його оптимальність як з позиційпрактичних потреб, так і з позицій юридичної чистоти та розробки. Такими теоретичними положеннями є:

1) інститут банківського рахунку є комплексним за своєю правовою природою і об'єднує в собі публічно-правові та приватно-правові аспекти;

2) правовідносини, пов'язані з банківським рахунком, вступають економічно та юридично нерівні партнери, у зв'язку з чим необхідно передбачити додаткові обмеження прав сильнішого партнера та гарантії для слабшого;

3) банківський рахунок є формою підприємницької діяльності банку і дозволяє йому залучати та використовувати у своїй діяльності кошти клієнтів;

4) банківський рахунок є необхідною умовою функціонування підприємців, інших юридичних осіб, для яких зберігання грошей на рахунку є нормативним обов'язком;

5) правове регулювання відносин, пов'язаних з банківським рахунком, може здійснюватися на різних рівнях, але мінімум прав клієнта повинен встановлюватися на законодавчому рівні.

Інститут банківського рахунку включає в себе:

— сукупність правових норм, що регламентують правову природу, зміст, мету банківського рахунку, пов'язані з ним права та обов'язки різних осіб, систему правовідносин, що виникають у зв'язку з банківським рахунком;

— договір банківського рахунку, який відповідно до загальних та спеціальних норм цивільного права є угодою про встановлення цивільних прав та обов'язків клієнта і банку;

— правовідносини, що реально виникають між сторонами договору банківського рахунку, а також банком та державою, клієнтом та державою, а також операції, які здійснюються по рахунку.

Відповідно до діючого законодавства щодо договору банківського рахунку банк зобов'язаний зберігати грошові кошти на рахунку клієнта, зараховувати на цей рахунок су­ми, які надходять, виконувати розпорядження клієнта про їх перерахування та видачу з рахунку та проводити інші банківські операції, передбачені для рахунку даного виду законодавчими актами, відповідними банківськими правилами і договорами.

За договором банківського вкладу банк зобов'язаний зберігати покладені вкладником грошові кошти, виплачувати по них дохід у вигляді відсотків або в іншій формі, вико­нувати доручення вкладника по розрахунках із вкладу та повернути суму вкладу за першою вимогою вкладника на умовах та в порядку, передбачених для вкладу даного виду законодавством та договором. Сторонами договору банків­ського рахунку і банківського вкладу є банк та клієнт.

Законодавство визначило обов'язок юридичних осіб перед державою зберігати свої грошові кошти у банку. Вод­ночас законодавство передбачає певні гарантії для реаліза­ції цього обов'язку.

 



5. Правове регулювання готівкових розрахунків: правила ведення касових операцій в банках України та порядок здійснення касових операцій клієнтів банків


Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, інших боргових обов'язків є однією з головних передумов і ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта окремо, тому в усіх державах велика увага приділяється організації грошових розрахунків, утворюються особливі розрахунково-платіжні системи, в центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи.

Залежно від форми використання грошових коштів, усі розрахунки поділяються на дві сфери — готівкових розрахунків, що обслуговуються законними грошовими знаками держави, і без готівкових розрахунків, що обслуговуються платіжними засобами у депозитній формі і у формі комерційних боргових зобов'язань.

Поняття, ознаки та юридична сутність готівкових розрахунків.

За останні роки в економіці і банківській системі країни відбу­лися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною полі­тичної і економічної незалежності та переходом до розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки, що характеризуються, зокрема:

  • формуванням дворівневої банківської системи,
  • створенням власної грошової системи,
  • проведенням грошової реформи із запровадженням у готівковий обіг національної грошової одиниці — гривні,
  • конституційним визначенням основної функції Національного банку України — забезпечення стабільності національної грошової одиниці,
  • подоланням гіперінфляційних процесів в економіці країни і досягненням фінансової стабілізації на основі виваженого зас­тосування механізмів монетарної політики.

Функціонування в нових умовах національної грошової системи, створення якої було започатковано з введенням українського карбованця, вимагає вдосконалення організації готівкового обігу (як складової частини загальної платіжної системи країни), з приведенням його у відповідність до потреб ринкової економіки.

Готівка традиційно посідає важливе місце в платіжній системі країни і відіграє значну роль у забезпеченні здійснення на­селенням готівкових платежів для обслуговування своїх потреб.

Оптимізація сфери готівкового обігу та підвищення ефективності здійснення готівкових операцій має важливе значення для досягнення загальної стабілізації національної економіки України. Робота з готівкою є одним із головних напрямів діяльності Національного банку України і всієї вітчизняної банківської системи в цілому. Правильна політика в галузі готівкових розрахунків — неодмінна передумова оздоровлення грошової системи.

Готівкові розрахунки — сукупність платежів, що здійснюються готівкою. У ринковій економіці сфера готівкових розрахунків обмежена. Навпаки, для кризової економіки характерним є розширення сфери використання готівки, яка обслуговує в основному тіньовий господарський оборот.

 



6. Організація міжбанківських розрахунків в Україні. Правова природа кореспондентських рахунків


Розрахунки між клієнтами одного й того самого банку здійснюються шляхом виконання відповідних операцій по їхніх рахунках, обминаючи кореспондентський рахунокбанку.

В інших випадках комерційний банк, який виконує доручення свого клієнта про здійснення тієї чи іншої банків­ської операції, змушений вступати у відносини з іншим ко­мерційним банком, що обслуговує його контрагента.

Таким чином, перш ніж клієнти комерційних банків зможуть здійснити відповідні розрахунки один з одним, у безготівковому порядку повинні розрахуватися їхні банки.

Слід зазначити, що якби не існувало системи міжбанківських безготівкових розрахунків, то комерційні банки мали б передавати один одному готівку, тобто перевозити гроші з банку в банк. Однак у такому випадку міжбанківські роз­рахунки здійснювалися б досить довго та й самі операції бу­ли б надто ризикованими.

Загальний регламент щодо організації міжбанківськихрозрахунків та їх форми визначаються Інструкцією НБУ «Про міжбанківські розрахунки в Україні», затвердженою постановою Правління НБУ від 27 грудня 1999 р. № 621.

Міжбанківські розрахунки — це система здійснення і регулювання платежів за грошовими внесками і зобов'язан­нями, які виникають між банківськими установами в процесі їх діяльності.

Електронні міжбанківські розрахунки — розрахунки із застосуванням електронних засобів приймання, передачі, оброблення та захисту інформації. Система електронних платежів (СЕП) — це комплекс програмно-технічних за­собів, призначений для виконання міжбанківських розра­хунків між її учасниками.

Міжбанківські безготівкові розрахунки здійснюються че­рез систему кореспондентських рахунків.

Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку — юридичній особі для здійснення розрахунків, які виконує один банк за дорученням і на кошти іншого бан­ку на підставі укладеного кореспондентського договору.

Субкореспондентський рахунок це рахунок, який відкривається установі комерційного банку (філії, відділенню, управлінню тощо), що не є юридичною особою, для здійснення розрахунків на підставі укладеного кореспондентського договору.

Кореспондентський договір це договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та іншихпослуг, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку.

В межах кореспондентських договорів реалізуються кореспондентські відносини. На території України кореспондентські відносини між банками встановлюються, головним чином, для організації безготівкових розрахунків своїх клі­єнтів. Для встановлення кореспондентських відносин кредитні установи обмінюються листами, домовляються, за якими рахунками будуть проводитись взаємні розрахунки, обмінюються зразками підписів посадових осіб, тарифами комісійної винагороди тощо.


Категорія: Банківське право (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter