Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Безпека життєдіяльності - Цапко В.Г.

5.7.4. Удари

Удари звичайно виникають внаслідок падіння на тверді поверхні або удару тупим предметом. Ударів найчастіше зазнають голова й кінцівки.

Ознаки удару — біль, припухлість, синець, порушення функції кінцівки. Інтенсивність і тривалість болю залежить від тяжкості й розмірів зони ушкодження та локалізації його. Чим більша сила травмуючого фактора, тим більша зона ушкодження, тим сильніший і триваліший біль. Особливо сильний біль спостерігається при ударах ділянок тіла із значною іннервацією (живіт, промежина, обличчя і т. ін.). Внаслідок сильного удару людина може знепритомніти. Часом настає навіть травматичний шок. У ділянці удару порушується цілісність кровоносних судин, тому стається крововилив у тканини і з'являються припухлість і синець, величина якого залежить від розміру зруйнованої кровоносної судини та від забитого місця. Синці звичайно інтенсивніші там, де є пухка підшкірно-жирова клітковина, наприклад, на обличчі, плечі.

Ушкодження великої кровоносної судини призводить до сильного крововиливу в підшкірну клітковину, м'язи та інші тканини. Забите місце напухає. При цьому іноді спостерігаються розлад кровообігу і порушення функції кінцівки. Внаслідок удару живота, грудної клітки або черепа може настати крововилив у відповідну порожнину.

На забите місце накладають косинкову пов'язку чи транспортну шину. При значних ударах, особливо нижніх кінцівок, потерпілий до прибуття швидкої медичної допомоги повинен лежати. Транспортують його лежачи, надавши кінцівці підвищеного положення. Щоб зменшити біль і крововилив, забите місце обкладають шматочками льоду, снігом або серветками (чи хусткою), змоченими в холодній воді. Застосовувати грілки або зігрівальні компреси, робити масаж у ділянці удару не слід, оскільки це може посилити біль і спричинити крововилив.

Внаслідок більш-менш тривалого стискування (двома автомашинами, деформованими частинами кабіни та ін.) ушкоджуються м'язи, кровоносні судини й нерви. Найчастіше таких травм зазнають ноги. Тривале стискування м'яких тканин спричиняє загальні порушення в організмі. Спочатку звільнена від стискування кінцівка бліда, із синюшними плямами, в місці стиснення можуть бути синці, садна. Незабаром вона набрякає, стає багряно-синюшною, втрачає здатність рухатися. Крім того, зникає пульс на артерії, порушується чутливість. Одночасно в людини розвивається стан, подібний до травматичного шоку, викликаний порушенням кровообігу і надходженням у кров продуктів розпаду ушкоджених тканин, що призводить до порушення функції нирок та отруєння організму.

Потерпілому накладають на кінцівку транспортну шину і джгут (вище від місця стискування). Ушкоджену кінцівку обкладають льодом, снігом або серветками, змоченими в холодній воді. Транспортують хворого в медичну установу в горизонтальному положенні, краще на ношах.

5.7.5. Переломи і вивихи

Травми, за яких порушується цілісність кістки, називаються переломами. Переломи кісток бувають закриті й відкриті. Якщо в ділянці перелому утворюється рана, то такий перелом називають відкритим. Ознаки перелому кінцівки: порушення функції та зміна її форми, різкий біль, ненормальна рухливість у місці ушкодження, тріск або хрускіт у ділянці перелому. В момент травми потерпілий відчуває різкий біль. У стані спокою біль послаблюється, але під час найменшого руху травмованою кінцівкою чи прощупуванні місця перелому знову посилюється.

Зміна форми кінцівки в ділянці перелому в основному залежить від ступеня зміщення відламків. Чим більше вони зміщені, тим помітніша деформація кінцівки. Однак і при переломах без зміщення відламків форма ушкодженої ділянки змінюється внаслідок припухлості й крововиливу в м'які тканини.

Ненормальна рухомість і хрускіт у ділянці травми — найвірогідніші ознаки перелому, але ні в якому разі не слід робити спроб виявити їх під час обстеження потерпілого на місці аварії.

При нещасних випадках нерідко бувають переломи хребта, частіше в шийному відділі. Ознаками перелому хребта є біль у спині або шиї, обмеження рухомості в ушкодженому відділі. Через біль потерпілий не може самостійно встати, ходити. При ушкодженні спинного мозку може порушитися чутливість нижче від місця перелому, кінцівка втрачає здатність рухатися, настають параліч, розлади функції тазових органів.

Слід пам'ятати, що не завжди ознаки перелому чітко виражені і тільки медик може відрізнити його від удару. В такому разі треба керуватися правилом: обсяг першої допомоги має відповідати тяжчому ушкодженню, тобто переломові.

Іммобілізація (знерухомлення) відламків кісток зменшує біль, запобігає відкритому переломові, додатковому травмуванню м'язів, кровоносних судин і нервів, зменшує небезпеку розвитку травматичного шоку.

Надаючи першу допомогу потерпілим, найкраще використовувати стандартні транспортні шини, які є в усіх медичних установах, на санітарних постах і на пунктах першої допомоги: фанерні, драбинчасті (дротяні), дерев'яні шини Дітеріхса, пластмасові тощо. Останнім часом вітчизняна промисловість випускає пневматичні шини, що являють собою герметичну надувну камеру із застібкою-змійкою і трубкою для нагнітання повітря. Ці шини легко накладати, вони дають змогу спостерігати за станом кінцівок, не заважають рентгенологічному дослідженню.

Якщо стандартних шин немає, то використовують дошки, палки, гілки, цупкий картон або ушкоджену ногу прибинтовують до здорової, а руку — до грудної клітки (рис. 6.27).

Накладати шини краще вдвох: один обережно тримає і легко витягує ушкоджену кінцівку (щоб запобігти зміщенню відламків І посиленню болю), а другий прибинтовує шину. Шини мають захоплювати не тільки ушкоджену ділянку, а й принаймні два суміжні суглоби — вище і нижче від місця перелому.

Не слід виправляти відламки, переносити потерпілого до накладення йому транспортних шин, бо при цьому можна завдати додаткової травми, ушкодити кровоносні судини й нерви, закритий перелом може стати відкритим тощо. При відкритих переломах спочатку перев'язують рани, а потім прибинтовують шини. Ні в якому разі не можна накладати шину на голу кінцівку. Треба обмотати її (або шину) марлею, бинтом, рушником і т. ін. 

5.7.4. Удари

Рис. 5.27. Знерухомлення кінцівки:

а — ушкоджена рука прибинтована до грудної клітки;

б — ушкоджена нога прибинтована до здорової

Перелом ключиці супроводжується різким болем у надпліччі, який посилюється, коли рухати рукою. Плече опущене донизу. В ділянці перелому з'являється припухлість, східчаста деформація. Надаючи першу допомогу потерпілому, в пахвову ямку кладуть вату або бинт, а руку, зігнуту в ліктьовому суглобі, підвішують на косинці (рис. 5.26, с. 322). Надійніше, звичайно, ушкоджену руку, зігнуту в ліктьовому суглобі, міцно прибинтувати до грудної клітки (рис. 5.27, а). Якщо немає тяжких ушкоджень, то хворого можна транспортувати в положенні сидячи.

Різкий біль спричиняють також переломи плечової кістки в ділянці середньої третини плеча. Крім того, спостерігається виражена деформація, ненормальна рухомість. Ознаки перелому плечової кістки в ділянці верхньої третини плеча менш помітні. Тому такий перелом важче розпізнати.

При переломах плечової кістки накладають транспортну дротяну шину, захоплюючи надпліччя, плече й передпліччя, зігнуте в ліктьовому суглобі (рис. 5.28). Шину вигинають відповідно до рівня плечового й ліктьового суглобів, закріплюють її на плечі й передпліччі бинтом або косинкою, прибинтовують до грудної клітки в ділянці надпліччя. І після того руку підвішують на шиї. Коли транспортної шини на місці пригоди немає, то руку, зігнуту в ліктьовому суглобі, прибинтовують до тулуба. Потерпілого можна транспортувати в положенні сидячи.

Якщо стався перелом кісток передпліччя із зміщенням відламків, то, крім різкого болю і порушення функції руки, спостерігається викривлення, яке при переломах у середній частині має дугоподібний, а в нижній третині — багнетоподібний вигляд.

Кістки передпліччя при переломах у верхній і середній третині його знерухомлюють транспортною шиною, яку накладають на заднє-зовнішню поверхню руки, зігнутої в ліктьовому суглобі, захоплюючи плече, передпліччя й кисть (рис. 5.29). При переломах кісток передпліччя в нижній третині накладають фанерну чи іншу шину на долонну поверхню передпліччя від ліктьового суглоба до основи пальців. А після того руку підвішують на косинці (рис. 5.30).

Для знерухомлення кісток кисті й пальців використовують пневматичну, фанерну або картонну шину, яку накладають на долонну поверхню передпліччя, кисті і пальців, надаючи їм напівзігнутого положення (рис. 5.31).

Характерними ознаками перелому стегнової кістки є різкий біль, неможливість підняти ногу, викривлення її, вивернення стопи назовні. Переломи стегнової кістки, як правило, супроводжується погіршанням загального стану хворого. Нерідко розвивається травматичний шок.

Потерпілим накладають спеціальні транспортні шини або дротяні чи дерев'яні: одну — на внутрішню поверхню ноги від пахвини до стопи, а другу — на зовнішню поверхню ноги й тулуба від пахвової ямки до стопи (рис. 5.32). 

5.7.4. Удари

Рис. 5.28. Накладання транспортної шини при переломі плечової кістки 

5.7.4. Удари

Рис. 5.29. Накладання транспортної шини при переломі передпліччя

5.7.4. Удари 

Рис. 5.30. Знерухомлення руки транспортною шиною при переломі передпліччя 

5.7.4. Удари

Рис. 5.31. Накладання транспортної шини при ушкодженні кисті й пальців

5.7.4. Удари

Рис. 5.32. Накладання транспортної шини при переломі стегна

Якщо шини короткі, то з двох роблять одну потрібного розміру. Шини прикріплюють спочатку до стегна й гомілки, а потім — до тулуба бинтами або косинками. Перевозять потерпілих у положенні лежачи на спині.

У ділянці перелому кісток гомілки, найчастіше на передній поверхні її, бувають садна, розчавлення й відшарування шкіри, рани різної форми і величини. Спочатку перев'язують рани, а потім накладають стандартну транспортну шину на задню поверхню кінцівки, захоплюючи колінний і гомілковостопний суглоби, а також стопу (рис. 5.33). У разі потреби використовують дві фанерні чи дерев'яні шини (накладають їх на внутрішню і зовнішню поверхню ноги від стопи до середини стегна), ушкоджену ногу прибинтовують до здорової. Потерпілого перевозять до лікарні на ношах.

Переломи кісток стопи звичайно бувають у пішоходів внаслідок наїзду колесом автомашини. Стопа напухає, порушуються її функції, хворий відчуває різкий біль. При такому переломі накладають пневматичну (рис. 5.34) або драбинчасту шину на задню поверхню гомілки й стопи.

Потерпілого, у якого стався перелом хребта, треба передусім правильно покласти на рівну тверду поверхню — на дошку, дерев'яний щит, ноші з твердим покриттям, ноші іммобілізуючі вакуумні. Піднімати й перекладати такого хворого мають не менш як троє людей. При ушкодженні шийного відділу хребта хворого кладуть на спину, під шию і плечі вмощують подушку або валик, зроблений з одягу.

При переломі грудних і поперекових хребців потерпілого кладуть на спину або на живіт, підмостивши під верхній відділ грудної клітки і голову подушку або валик з одягу. Якщо хворого при переломі хребта доводиться транспортувати на м'яких ношах, то його кладуть на живіт (рис. 5.35).

Переломи кісток таза нерідко супроводжуються ушкодженням внутрішніх органів і травматичним шоком. Надаючи першу допомогу, хворого кладуть спиною на тверду поверхню (дошки, фанера, тверді ноші), зігнувши йому ноги в колінних суглобах, під коліна підкладають валик, згорнутий з ковдри чи одягу. 

5.7.4. Удари

Рис. 5.33. Знерухомлення ноги транспортною шиною при переломі гомілки 

5.7.4. Удари

Рис. 5.34. Знерухомлення кінцівки за допомогою пневматичної шини при переломах гомілки і стопи

Крім переломів кісток, у потерпілих іноді спостерігаються ушкодження суглобів кінцівок: удар у ділянці суглоба, розтягнення і розрив зв'язок, вивих. Найтяжчим серед них є вивих, при якому зміщуються кістки в суглобі, розривається суглобова сумка і зв'язки, а кінці кісток, що утворюють суглоб, набувають неприродного положення. Виникає помітна деформація в ділянці суглоба. Кістки, змістившись, можуть тиснути на нервові стовбури. Через те при найменшій спробі змінити положення кінцівки хворий відчуває різкий біль. Він змушений перебувати в певній позі. Наприклад, якщо вивих стався у плечовому суглобі, то потерпілий, нахилившись у бік ушкодженої руки, тримає ЇЇ у відведеному від тулуба положенні, зігнувши в ліктьовому суглобі; якщо в суглобі, то хворий лежить на спині, і ушкоджена нижня кінцівка, зігнута в колінному суглобі, повернута досередини.

Ні в якому разі не можна виправляти положення вивихнутої кінцівки, тому що невмілі й грубі маніпуляції, як правило, призводять до ушкодження кровоносних судин і нервових стовбурів. Основне — забезпечити нерухомість ушкодженої кінцівки, не змінюючи її неправильного положення. При вивиху в плечовому й ліктьовому суглобах можна накласти драбинчасту шину, як при переломі плеча, або підвісити ушкоджену руку на косинці; при вивиху в колінному суглобі застосовують транспортні шини. Потерпілого, у якого виявлено вивих у колінному суглобі, транспортують лежачи на ношах.

5.7.4. Удари

Рис. 5.35. Транспортування потерпілого, у якого виявлено перелом хребта, на м'яких ношах

< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
Категорія: Безпека життєдіяльності - Цапко В.Г.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter