Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Дипломатія України (Семінари)

­Дипломатичне листування – сукупність різного роду офіційної та напівофіційної кореспонденції, за допомогою якої здійснюють письмові офіційні зносини між державами, а також висловлюють позицію держави з того чи іншого міжнародного питання.

Це один із основних інструментів зовнішньополітичної та дипломатичної діяльності держави.

Адресантами й адресатами дипломатичного листування можуть бути як фізичні особи (президенти, монархи, прем’єр-міністри, міністри, віце-міністри, керівники головних органів державної адміністрації, посли, посланники та ін.), так і установи (МЗС, посольство, місія при ООН тощо).

Обов’язковим елементом багатьох дипломатичних листів є протокольні формули – етикетні мовні формули, якими висловлюють повагу до адресата. Це формули:

- звертання до адресата;

- висловлення поваги до адресата на початку тексту документа;

- заключний комплімент наприкінці документа.

Протокольні формули задають тональність всьому документу. Їх уживають в особистих посланнях глав держав і урядів, особистих і вербальних нотах, пам’ятних записках.

Типова структура дипломатичного листа передбачає такі реквізити:

а) зображення Державного герба України;

б) відомості про відправника (лише назва установи);

в) місце і дата відправлення листа;

г) текст,який складається з таких частин:

- звертання / висловлення поваги до адресата;

- виклад суті справи;

- заключний комплімент;

д) підпис / печатка;

е) адреса – назва установи адресата / ім’я та прізвище адресата.

Склад реквізитів та особливості їх оформлення залежать від виду дипломатичного листа.

Сьогодні до традиційних видів дипломатичного листування відносять такі документи:

- вербальні ноти;

- особисті (підписні) ноти;

- особисті послання та телеграми глав держав і урядів, керівників зовнішньополітичних відомств;

- пам’ятні записки;

- меморандуми;

- приватні (особисті) листи напівофіційного характеру.

Вони різняться між собою як змістом, так і технічним оформленням.


Вербальна нота – найпоширеніший різновид дипломатичного листа, яким обмінюються Міністерство закордонних справ країни перебування і посольства, а також самі посольства між собою.

Вербальну ноту надсилають з метою розгляду й вирішення широкого кола питань, які стосуються взаємовідносин держав – зовнішньополітичних, економічних, культурних, а також із метою вирішення конкретних питань, пов’язаних із функціонуванням дипломатичних представництв.

Вербальну ноту також надсилають у відповідь на отриману вербальну ноту.

Текст вербальної ноти розпочинається з висловлення поваги – компліменту із зазначенням повної назви відправника й адресата: «Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Міністерству закордонних справ / Посольству (Республіки Польща) і має честь повідомити...» і далі по тексту, а закінчується компліментом із скороченою назвою відправника й адресата: «Міністерство користується цією нагодою, щоб поновити Міністерству / Посольству запевнення в своїй глибокій повазі».


Особиста (підписна) нота – це лист, який надсилають з питань надзвичайно важливого та принципового значення, що вимагають «особистого» засвідчення, авторитету посадовця, який підписав листа, і який містить інформацію про подію особливої політичної ваги.

Особисті ноти зазвичай направляють глави дипломатичних представництв державним діячам, іншим посадовим особам країни перебування, колегам по дипломатичному корпусу, а також міністри закордонних справ та їхні заступники.

Особисту ноту надсилають, коли офіційно інформують про важливу подію в країні, наприклад, про зміну назви держави, зміну державного устрою, формування нового уряду своєї країни; для того щоб порушити важливі та принципові питання двосторонніх відносин, наприклад, щоб оформити домовленість з того чи іншого важливого питання двосторонніх відносин. Особисту ноту також направляють у відповідь на отриману особисту ноту.

Текст особистої ноти розпочинається звертанням. Найпоширеніші формули звертання: «Ваша Високоповажносте», «Шановний пане Міністр», «Шановний пане Посол». Далі йде виклад суті питання, текст, як правило, розпочинається словами «маю честь». В особистій ноті, що містить співчуття або протест, слова «маю честь» пропускають. Закінчується особиста нота компліментом, у якому автор засвідчує свою повагу: «Прошу Вас, пане Міністре, прийняти запевнення в моїй вельми високій повазі».


Приватний (особистий) лист напівофіційного характеру – лист, адресований знайомим офіційним особам і пов’язаний із особистими питаннями або офіційними, порушувати які в офіційному порядку не бажано або не прийнято.

Зокрема адресант надсилає приватного листа, щоб висловити адресатові подяку за запрошення на прийом, привітати його з особистою чи сімейною подією (днем народження, просуванням по службі, отриманням ордена, народженням дитини), висловити співчуття або супроводити сувенір. Він також може попрохати про сприяння у вирішенні питання, яке вже є предметом офіційного листування чи переговорів, або підкреслити особисту зацікавленість у цьому питанні.

Приватний лист надсилають у відповідь на отриманий приватний лист.


Особисте послання глави держави, уряду чи Міністерства закордонних справ – це документ, присвячений найважливішим, невідкладним міжнародним проблемам і питанням двосторонніх відносин, укладений від імені глави держави, уряду чи Міністерства.

Цей різновид дипломатичного листування став поширеним після Другої світової війни. Особисте послання формально подібне до особистої ноти, але, зважаючи на високий статус як відправника, так і отримувача, а також на його значення, такий документ прийнято виділяти в окремий вид дипломатичного листування.

Послання вручають адресатам або особисто посли, або спеціальні представники адресанта. Такі документи, як правило, не опубліковують.

Особисте послання надсилають у відповідь на отримане особисте послання.

 

Телеграми глав держави, уряду чи міністерства закордонних справ – дипломатичні документи, які використовують для протокольного реагування на різні події в інших країнах, наприклад, щоб привітати з нагоди національного свята, ювілейної дати, обрання на пост президента тощо, висловити співчуття у зв’язку із значною трагедією чи дату оцінку певній ситуації політичного життя.

Надсилають президент, прем’єр-міністр чи міністр закордонних справ своїм відповідникам в інших державах.

Тексти телеграм, незважаючи на їхню стислість, не мають телеграфічного характеру і часто мають значне політичне навантаження.

 

Пам’ятна записка – дипломатичний документ, який виконує супровідну функцію на підтвердження усної заяви. Метою документа є звернути увагу адресата на важливість зроблених під час бесіди заяви або прохання, полегшити подальший розгляд питання, попередити можливість неправильного тлумачення чи розуміння бесіди або усної заяви.

Пам’ятну записку, як правило, передають особисто під час бесіди або після неї на прохання особи, з якою відбулася бесіда, або як нагадування про те чи інше питання.

 

Меморандум (лат. memorandum – те, що треба пам’ятати) – це документ, у якому розглянуто фактичний бік того чи іншого питання, проаналізовано його окремі найважливіші аспекти, викладено аргументацію на захист своєї позиції.

Текст меморандуму викладають від третьої особи.

Дипломатичне листування є доволі консервативною сферою дипломатичної практики, тому воно відрізняється від звичайного службового діловодства обов’язковим дотриманням не лише нормативів, які визначено у відповідних інструкціях, положеннях, а також дотриманням правил дипломатичного протоколу.

Дипломатичний протокол – сукупність загальноприйнятих норм, правил, традицій і умовностей, яких дотримуються уряди, державні установи, відомства закордонних справ, дипломатичні представництва, місії та представництва при міжнародних організаціях, офіційні особи та члени їх родин у міжнародному спілкуванні. Ці правила загальноприйняті та обов’язкові в міжнародній дипломатичній діяльності.

 

Правила протоколу дипломатичного листування:

1. Правильний вибір виду документа. Вид документа має відповідати кожному конкретному випадку. Наприклад, для вирішення поточних справ, технічних питань, прискорення видачі віз, реєстрації автомобіля, тощо обирають вербальну ноту; для інформування про позицію держави стосовно того чи іншого питання прийнято користуватися особистою нотою, меморандумом.

2. Дотримання протокольних формул – етикетних мовних формул, якими висловлюють повагу до адресата. Це:

- звертання – етикетна формула, що в шанобливій формі називає того, до кого звернене повідомлення;

- висловлення поваги – етикетна формула, що фіксує факт засвідчення поваги до адресата;

- заключний комплімент – етикетна формула, що підкреслює та підсилює засвідчення поваги до адресата, висловлене в початковій компліментарній формулі.

3. Правильність написання титулу, імен та прізвища адресата, а також офіційних назв держав. Ці власні назви мають точно відповідати записам в офіційних документах, які виходять від іншої сторони. Це особливо стосується складних імен і прізвищ, наприклад, арабських, іспанських тощо. Наприклад, повний титул глави Малайзії звучить так: Його Величність Султан Азлан Шах, Верховний глава Малайзії, Аконг Малайзії, а глави держави і уряду Брунею-Даруссалам – Його Величність Султан Сер Муда Хассанал Болкіах Муіззадін Ваддаулах Султан.

4. Дотримання принципу взаємності під час вибору форми документа та формул увічливості. Зокрема, на вербальну ноту прийнято відповідати вербальною нотою, на особистий лист – особистим листом, на візитну картку – візитною карткою. Вважають неввічливим на особистий лист відповісти вербальною нотою, як і на лист з особистим підписом – листом із надрукованим прізвищем.

5. Обов’язковість відповіді. Є таке протокольне правило: кожний дипломатичний документ вимагає відповіді. Відсутність відповіді в дипломатії сприймають як відповідь негативного характеру. Затримка відповіді на отриману ноту – серйозне порушення дипломатичного протоколу. Якщо немає особливих причин, відповідь на ноту, лист, інший дипломатичний документ слід надавати в найкоротший термін. На візитну картку – протягом 24 годин, на телеграму, лист – від 3 до 10 днів. Не вимагають відповіді лише прощальна нота глави представництва, який від’їжджає з країни, лист із подякою за виявлену гостинність, лист із висловленням співчуття.

Категорія: Дипломатія України (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter