Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: ДПЗК (Семінари)

Рівність прав і свобод

Історичний розвиток прав і свобод. Класифікація прав і свобод

Гарантії прав і свобод

Поняття громадянства / підданства /. Проблема полігромадянства. Режим іноземців

 

 

Рівність прав і свобод


Конституції по-різному формулюють принцип рівноправності - іноді прямо, іноді у вигляді заборони дискримінації, а часом поєднуючи обидва способи. Нерідко особливо гарантується рівноправність жінок і чоловіків, а також рівноправність незалежно від тих чи інших конкретних обставин (раси, національності, кольору шкіри, походження і т.п.).

Наприклад ст. 3 німецького Основного закону, яка у чинній редакції 1994 року говорить:

«1. Всі люди рівні перед законом.

2. Чоловіки і жінки рівноправні. Держава сприяє фактичному здійсненню рівноправності жінок і чоловіків, і впливає для усунення існуючих у цьому відношенні недоліків.

3. Нікому не може бути завдано шкоди або надано перевагу за ознаками його статі, його походження, його раси, його мови, його батьківщини і місця народження, його віросповідання, його релігійних чи політичних поглядів. Нікому не може бути завдано шкоди через його інвалідності».

Рівноправність - це завжди рівність в основному, в тих правах, свободах і обов'язках, які суттєво важливі для життя людини і громадянина і тому отримують свою гарантію в конституції.

 

 


Історичний розвиток прав і свобод. Класифікація прав і свобод


Родовід прав і свобод людини і громадянина слід вести від ідеї про природні права, що виникла ще за часів Стародавньої Греції.

У середньовічній Англії протистояння короля із баронами і лица­рями завершилося прийняттям у 1215 році Великої хартії вільностей, яка обмежувала абсолютну владу монарха і передусім його майнові права, проголошувала пра­во вільно пересуватися по території Англії, покидати країну та повертатись до неї тощо.

На шляху ствердження прав і свобод людини було чимало яскравих юридичних документів, серед яких такі, як англійська Петиція про права 1628 року та Білль про права 1689 року. Декларація незалежності США від 4 липня 1776 року проголошувала, що всі люди створені рівними і всі вони наділені своїм Творцем невід'ємними правами, до яких належать життя, свобода і праг­нення до щастя, і що уряди встановлюються для того, щоб забез­печити ці права, а влада виводиться зі згоди тих, ким вони управ­ляють. Французька Декларація прав і свобод людини 1789 року проголошувала, що тільки невігластво і нехтування правами лю­дини є єдиними причинами суспільних бід. У ній робився акцент на природному характері рівноправності і свободи людей і прого­лошувалися як природні і невід'ємні права на свободу, власність, безпеку і опір пригніченню.

Починаючи з перших 10 поправок до Конституції США, які дістали назву Білля про права, права і свободи людини і громадя­нина набувають конституційного авторитету.

Загальна декларація прав і свобод людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948, виходить з того, що саме визнання гідності, яка властива всім людям, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості і загального миру. У 1966 році ООН приймає два провідних Міжнародних пакти про громадянські і політичні права та про економічні, соціальні і культурні права, які разом з Декларацією становлять так звану Хартію прав людини.

Класифікація прав і свобод:

1. Історично найперша спроба класифікації прав і свобод була здійснена у французькій Декларації прав людини і громадянина 1789 року, згідно з якою права і свободи поділялись на дві групи — ті, що належать людині, і ті, що належать громадянину. Ця класифікація засновувалась на концепції природного права, згідно з якою деякі права і свободи існували ще в додержавний період (природні права — права людини), а інші (права громадянина) формуються на основі їх закріплення державою в законах.

2. Досить розповсюдженим є поділ прав і свобод особи на основні (фундаментальні) та інші. Під основними правами і свободами розуміють конституційні права і свободи, а також ті, що закріплені у міжнародно-правових документах з прав людини і містять загальновизнані універсальні стандарти. Основні права і свободи являють собою серцевину правового статусу, вони передбачають можливість виникнення у особи на їх основі великої кількості інших прав і свобод. Вони є правовою базою для похідних, але не менш важливих, інших прав і свобод.

3. Найбільш розповсюдженою є класифікація прав і свобод особи за сферами суспільних відносин, в яких реалізуються ті чи інші потреби й інтереси особи.   Відповідно до цієї класифікації права і свободи найчастіше поділяються:

1) на громадянські;

2) політичні права і свободи;

3) соціально-економічні права і свободи;

4) на культурні і духовні права і свободи.

 

 


Гарантії прав і свобод


Важливим засобом захисту прав та свобод людини є гарантії. Вони є системою норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Ефективність гарантій залежить від рівня розвитку загально-правових принципів, стану економіки, рівня розвитку демократичних інститутів, реальності політичної системи суспільства, наявності системи досконалих законів у державі…

Гарантії являють собою систему узгоджених факторів, що забезпечують фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод людини.

Загальні гарантії прав, свобод і обов'язків:

1. Соціально-економічні — єдність соціально-економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг, фінансових коштів, свобода економічної діяльності. Визнання і рівний захист усіх форм власності. Соціальне партнерство між людиною і державою, робітником і роботодавцем, захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

2. Політичні — наявність розвиненої системи народовладдя, реальної можливості особи брати участь в управлінні державою безпосередньо або через представницькі органи. Політична багатоманітність. Можливість користуватися своїми правами та свободами, захищати свої інтереси. Поділ влади. Наявність незалежної конструктивної опозиції, політичного плюралізму та ін.

3. Ідеологічні (духовно-моральні) — ідеологічна багатоманітність. Заборона монополізації ідеології. Заборона релігійної, расової ворожнечі. Демократична громадська думка. Необхідний освітній рівень (загальнодоступність і безплатність освіти). Доступ до інформації та ін.

4. Юридичні — система юридичних засобів і способів охорони і захисту прав людини і громадянина. Обов'язок держави забезпечити особі права на судовий захист та інші способи захисту, не заборонені законом, а також право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги.

 

 


Поняття громадянства / підданства /. Проблема полігромадянства. Режим іноземців


Під громадянством потрібно розуміти постійний правовий зв?язок особи та держави, що проявляються в їхніх взаємних правах і обов?язках. Такий зв?язок виникає, зазвичай, з народженням людини та зберігається протягом усього її життя.

У деяких монархічних державах вживається термін "підданство", який формально встановлює особисту вірність монарху, але фактично вже давно рівнозначний громадянству. Практично в кожній державі проживає чимало людей, які не є громадянами цієї держави, але користуються певними громадянськими правами. Однак у повному обсязі громадянськими правами, а отже, і правовим захистом своїх прав мають особи, які мають законно оформлене громадянство. 

Категорія: ДПЗК (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter