Сутність політичної етики. Основні проблеми політичної етики
Етика не може не включати до свого предмета моральні аспекти політичної поведінки і політичної взаємодії, водночас не менш очевидним є прагнення політики поставити під свій контроль сферу моралі, зробити її інструментом реалізації політичних інтересів. З огляду на це виникає потреба введення в політологічний обіг терміна «політична етика». Взагалі під етикою ми розуміємо науку, що вивчає моральні відносини і моральну свідомість. Термін «політична етика» об’єднує в собі моральні цінності й норми, що безпосередньо стосуються політичних інститутів, відносин, політичної діяльності та світоглядних параметрів суспільства. Політична етика, по суті, є певною неюридичною, проте нормативною основою політичної діяльності.
Це порівняно молода наука, яка піднімає важливі полемічні питання, від яких залежить і доля суспільства в цілому, і життя кожної окремої людини. Політична етика вивчає вплив на політику моральних принципів, норм і уявлень людей, вона торкається таких фундаментальних суспільних проблем, як права людини і громадянина, справедливий соціальний устрій суспільства загалом і держави зокрема, раціональне співвідношення свободи, рівності й справедливості, проблеми справедливості у відносинах між державами тощо.
Політична етика як наука включає до свого предмету моральні цінності та норми, що стосуються сфери політики, етичні аспекти політичних дій і рішень. У широкому розумінні етична проблематика політики охоплює питання відносин між суспільством і особистістю, між соціальними групами й суспільними рухами, між окремими громадянами щодо відстоювання власних політичних поглядів тощо. Разом з цим існує політична етика у вузькому розумінні. Власне кажучи, це прикладна, професійна етика, яка стосується, наприклад, парламентської поведінки, виборчої боротьби. Саме політична етика у вузькому розумінні примушує державних діячів та політиків співвідносити свої вчинки не тільки з положеннями чинного законодавства, а й з моральними принципами і нормами.
Отже, політична етика — це суміжна наукова галузь на перетинанні загальної етики і політології, яка досліджує моральні засади політики і влади (у широкому розумінні) та професійну етику суб’єктів політичної діяльності (у вузькому розумінні). Оскільки політична етика - одна із галузей загальної етики, то і предмет політичної етики є складовою предмету етики як науки. Предметом етики є мораль, тому предметом політичної етики доцільно вважати політичну мораль, а точніше - взаємодію політики й моралі. Тобто, предмет політичної етики виникає на перетинанні політики і моралі як двох сфер суспільної свідомості.
Принцип гуманізму передбачає ставлення до людини як до найвищої цінності, повага гідності кожної особистості, її права на життя, вільний розвиток, реалізацію своїх здібностей і прагнення до щастя. Гуманізм передбачає визнання усіх засадничих прав людини, стверджує благо особистості як вищий критерій оцінки будь-якої суспільної діяльності.
Це універсальний, планетарний принцип. Він не розділяє людей за національною, класовою, релігійною, кровною або якою-небудь іншою подібною ознакою і вимагає шанобливого ставлення до будь-якого представника людського роду, а також надання допомоги слабким або страждаючим від лих людям, наприклад біженцям, голодуючим.
Гуманізм у політиці виражається в формах її організації, цілях і змісті, а також в засобах політичної діяльності. В сучасних умовах найбільш гуманною формою організації політики є демократична політична система, що базується на визнанні свободи і рівноправності всіх громадян, підконтрольності влади населенню, повазі гідності і прав людини.
Стосовно цілям і змісту політики гуманізм проявляється в її спрямованості на реалізацію інтересів людини, підвищення добробуту і поліпшення умов життя населення, зміцнення соціальної справедливості та миру в державі і на планеті в цілому. З цієї точки зору найбільш гуманною є політика, що забезпечує найкращі умови для задоволення потреб і вільного розвитку особистості.
Гуманізм в засобах проявляється в усуненні найбільш жорстоких, варварських форм політичного протиборства: воєн, застосування зброї масового знищення: ядерної, хімічної, бактеріологічної тощо, у забороні катувань та інших засобів, що руйнують особистість або принижують людську гідність, а також у відмові від духовного насильства - маніпулювання свідомістю і поведінкою людей за допомогою спеціальних методів обману.
Принцип гуманізму має як внутрішньодержавний, так і міжнародний зміст.
На міжнародній арені він проявляється в боротьбі за мир і його зміцнення, у створенні міжнародних відносин і світового порядку, заснованих на справедливості і повазі до людини. Це передбачає, зокрема, визнання права народу на вільний вибір державного та громадського ладу, на незалежність і створення самостійної держави, рівноправності держав, невтручання у внутрішні справи один одного, відмова від застосування сили для вирішення спірних міждержавних питань, розвиток взаємовигідного співробітництва і зміцнення дружби між народами і т.д.