Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Історія держави і права зар-х країн (Шпаргалки)


Розвиток цивільного права в Бразилії


У колоніальний період в Бразилії застосовувалися збірник законів португальських королів – Альфонсів III і IV кінця ХIV- початку XV ст., Ордонанси Філіппа 1603 р., які також, як й іспанське законодавство, запозичили ряд положень із римського й канонічного права.

Формування власного національного права зайняло вельми тривалий період. У 1857 р. складена "Компіляція цивільних законів", в яку також включалось колоніальне законодавство.

Перший Цивільний кодекс Бразилії, що набув чинності 1 січня 1917 р., своєю побудовою віддзеркалював вплив цієї новітньої для того часу європейської кодифікації. Він складається із двох частин – Загальної та Особливої. У першій, що розбита на 3 книги, поміщені загальні положення про особи (фізичні та юридичні), про цивільне місце проживання, про різні класи майна, юридичні факти, давності та ін. Особлива частина складається із 4 книг: І – Про сімейне право; ІІ – Про речове право; ІІІ – Про зобов'язальне право; ІV – Про спадкове право (всього 1807 статей). Слідуючи загальній для латиноамериканських країн традиції, Цивільному кодексу Бразилії передує Вступний закон, в якому скупчені норми про набуття закону чинності, порядку їх застосування, виконання іноземних законів та ін. Як на структуру, так і на зміст Цивільного кодексу Бразилії сильно вплинуло Германське цивільне уложення 1896 р.

Спершу дружина за Цивільним кодексом Бразилії розглядалася як просте продовження чоловіка, що володів, згідно із романськими традиціями, одноособовою владою у сім'ї. Сімейне право перебувало під сильним впливом католицької церкви. Розлучення в Бразилії було дозволено лише в 1977 р.

Конституція Бразилії 1988 р. зрівняла подружжя в правах, визнала рівний статус дітей, народжених у шлюбі та поза нього. Згідно ст. 226 Конституції церковне укладення шлюбу має силу цивільного акту. Цивільний шлюб може бути розірваний після законного відокремлення (сепарації) протягом більше 1 року, передбачених законом, і після фактичного роздільного проживання протягом більше двох років. За відсутності у шлюбному договорі вказівок на режим майна подружжя обраним вважається режим спільності (ст. 259 Цивільного кодексу Бразилії).

Майно розглядається в Кодексі під традиційним кутом зору, зазнаючи поділу на рухоме й нерухоме. Нерухоме майно підлягає обов'язкової реєстрації, яка констатує, як і Германському Цивільному Уложенні, наявність права власності у особи, що зазначена в поземельній книзі.

В області зобов'язального права закріплюється можливість вельми активного втручання держави у договірні відносини, інколи всупереч встановленому у Цивільному кодексі порядку. Зобов'язальне право доповнює значне число підзаконних актів, що відносяться до договорів приєднання або, що укріплюють правове становище економічно залежної сторони (у договорах аграрної оренди та ін.). В 1990 р. в Бразилії прийнято Кодекс захисту споживачів.

Корінні зміни, що відбулися в бразильському суспільстві в ХХ ст., поставили вимогу в решті решт повного перегляду цивільного законодавства країни. Ще В 1975 р. розпочалися роботи над проектом нового Цивільного кодексу. У вересні 2001 р. після 26 років дискусій бразильський парламент ухвалив проект нового Цивільного кодексу, який було остаточно затверджено Президентом Республіки 10 січня 2002 р. і набув чинності в січні 2003 р.

Новий кодекс уявляє собою спробу консолідувати цивільно-правові норми, що містяться у більш ніж 50 декретах і законах, а також судову практику, що склалася за багато десятиріч у Бразилії. Якщо Цивільний кодекс 1916 р. засновується на ідеях буржуазного індивідуалізму, то новий Цивільний кодекс носить більш соціальний характер. У той же час регулювання шлюбно-сімейних відносин стає більш ліберальним. Услід за Конституцією 1988 р. подружжя повністю зрівняні у правах, вік повноліття знижується із 21 до 18 років.


Категорія: Історія держави і права зар-х країн (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter