Спроби ліквідації кріпосного права в першій половині XIX ст.


Спроби ліквідації кріпосного права в першій половині XIX ст.


Кріпосницький лад гальмував подальший економічний розвиток Росії. Багато імператорів розуміли це і робили спроби якщо не ліквідації, то хоча б часткового обмеження кріпацтва. Вперше проблема кріпосного права стала предметом дискусій за царювання Катерини II. Однак тоді, далі філософських міркувань про корисність селянської праці для держави, справа не пішла. На початку XIX ст. держава була змушена дозволити розбагатілим селянам покупатися на волю.

У 1803 р. був прийнятий указ «Указ про вільних хліборобів». За цим указом поміщики отримали право (але не були зобов’язані) «відпускати» своїх селян на волю з наділенням землею за встановлений поміщиком дуже високий викуп, причому угоди затверджувалися царем. У 1842 р з’явився указ «Про зобов’язаних селян», який надав поміщикам право звільняти селян без землі. При цьому поміщики могли надавати селянам землю в користування, за що останні повинні були нести певні за договором повинності. Такі селяни називалися «зобов’язаними», поміщики зберігали над ними «право суду і розправи в проступках і маловажних злочинах». За цими двома указами було звільнено незначну кількість селян (біля 70 тис. душ чоловічої статі). Масові антифеодальні виступи селян Прибалтики змусили царський уряд дещо обмежити тут сваволю баронів і видати в 1804 р. указ, за яким селяни вважалися прикріпленими до землі, а не до поміщиків, і їх було заборонено продавати без землі. Згодом (1816-1819 рр.) Олександр I змушений був звільнити від кріпацтва селян Естляндської, Ліфляндської і Курляндської губерній без землі. Вільні, але пограбовані селяни потрапили в економічну залежність до своїх колишніх поміщиків і змушені були користуватися їх землею за несення повинностей.

Таким чином, відносно кріпосних селян, у першій половині XIX ст. були зроблені наступні заходи:

1) намічений правовий механізм звільнення від кріпосної залежності (надалі елементи цього механізму були використані при проведенні селянської реформи 1861 р).

2) була ліквідована кріпосна залежність прибалтійських селян


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 15
0  
Користувачів 114
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
На якому ти курсі ?