Злочин і покарання за Уложенням про покращання виправні і кримінальні 1845 р.


Злочин і покарання за Уложенням про покращання виправні і кримінальні 1845 р.


У кримінальному праві цього періоду намічається деяке пом’якшення покарань, суддям пропонується точно визначати вид і міру покарання (хоча в законодавстві фігурують невизначені покарання), визнається мета виправлення злочинців по незначним злочинам, ставиться питання про скасування покарання батогом.

Особливо слід відзначити новації кримінального права, реалізовані в томі XV Зводу законів. Вперше в російському кримінальному праві з’являється поділ на загальну та особливу частину. Розробляється формальне визначення злочину (порушення законодавчих приписів, за які передбачається покарання). Даються перші загальні визначення провини, стадій вчинення злочину, видів співучасті. Але система покарань не була розроблена, санкції статей залишилися в більшості своїй невизначеними. Архаїчною залишалася і система злочинів. Але найбільш важливі зміни відбуваються у зв’язку з прийняттям Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 року, яке діяло аж до 1917 року (у редакціях 1857, 1866, 1885 років).

Під злочином розуміється всяке порушення закону, що посягає на недоторканність прав влади верховної, права і безпеку приватних осіб. Посягання на правила, визначені законом щодо охорони прав, визнавалося проступком. Такий поділ кримінальних правопорушень у практиці не прижився і в 1866 році його було ліквідовано. У поняття злочину входили ознаки протиправності, караності, винності і діяння.

Уложення намагалося реалізувати основний принцип буржуазного кримінального права «немає злочину без вказівки на те в законі», але вельми непослідовно. Допускалася аналогія покарання.

Передбачалися такі форми вини: умисел (такий, щ раптово виник і навмисний), необережність (її визначення не давалося). Не підлягали відповідальності особи, які вчинили випадкові діяння (без наявності вини), божевільні, а також особи, які діяли в стані необхідної оборони, що заподіяли шкоду в результаті непереборної сили. Кримінальна відповідальність наступала з 7 років. Для неповнолітніх віком 14-21 року передбачалися менш тяжкі покарання, ніж для дорослих.

В уложенні фігурували чотири стадії вчинення злочину:

1) умисел;

2) приготування;

3) замах;

4) скоєний злочин.

Детально регламентувалися питання співучасті і причетності до злочинів.

Мета покарання не проголошувалася, але випливала вже з самої назви кодексу. Законодавець спробував поєднати мети виправлення і залякування.

Вперше в російському законодавстві створюється драбина покарань. Передбачалися кримінальні (пов’язані з позбавленням всіх прав стану) і менш тяжкі - виправні, а також дисциплінарні покарання. Драбину покарань становили кримінальні та виправні покарання, які ділилися на 11 розрядів і 37 ступенів. Перші чотири розряди вважалися кримінальними покараннями (смертна кара, каторжні роботи, заслання до Сибіру, посилання на Кавказ). Решта сім розрядів були виправними (заслання до Сибіру без позбавлення всіх прав стану, посилання в інші віддалені губернії або ув’язнення в робочому будинку, у фортеці, у в’язниці, короткочасний арешт, догани, зауваження, грошові стягнення). Для нижчих станів зберігалися тілесні покарання, щоправда, покарання батогом скасовувалося.

Характерною рисою Уложення була жорстка регламентація діяльності судді за призначенням покарання в залежності від ступеня провини, ступеня участі в злочині, від стадії злочинної діяльності та інших обставин, регламентація підстав для збільшення, пом’якшення та скасування покарань.

Система особливої частини дотримувалася феодальних пріоритетів. На першому місці стояли релігійні злочини, потім державні, проти порядку управління, посадові, і далі - відповідно до системи Зводу законів. Останніми розділами Кодексу були злочини проти життя, честі і здоров’я приватних осіб і проти приватної власності.

У питаннях, що мають політичне звучання, зберігалися феодальні пріоритети, а при регулюванні особистісних відносин і відносин приватної власності досить сміливо використовувалися буржуазні принципи.

Існує думка, що Уложення посилило покарання, однак цей висновок не підтверджується законодавчим матеріалом, оскільки в Зводі законів і попередньому законодавстві покарання були в основному невизначеними. Якщо і можна говорити про посилення репресивності Уложення, то тільки за рахунок максимальної регламентації всіх сторін суспільного життя.

З теоретичної точки зору Уложення було результатом взаємопроникнення двох ідей: поліцейської і правової держави. Воно відображало прагнення бюрократії врегулювати всі сторони діяльності особистості, контролювати всі сфери суспільних відносин.


Судимість
Статистика
5  
Всього матеріалів 4308
0  
Всього коментарів 2
0  
Користувачів 48
Наші партнери
Оновлення new
  • Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами
  • Розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених ЦПК України. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому
  • Повага до честі і гідності, рівності перед законом і судом, пропорційність у цивільному судочинстві
  • Суд зобов’язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом
  • Принцип верховенства права у цивільному судочинстві
  • Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права . Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає
  • Відкритість інформації щодо судової справи
  • Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або
  • Засади (принципи) цивільного процесуального права, закріплені у Конституції України
  • Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Стаття 6 Основного Закону України передбачає поділ на
Інформація
Голосування
Звідки Ви дізнались про сайт ?