Земська реформа 1864 року


Земська реформа 1864 року


Згідно з «Положенням про губернські і повітові земські установи» (1864), були створені губернські та повітові земські збори та земські управи. В основу виборчої системи були покладені виборні, майнові (цензові) та станові засади.

Виборці ділилися на 3 курії: повітових землевласників, міських виборців і виборних від сільських товариств.

Право участі у виборах за 1-ю курією мали власники не менш ніж 200 дес. землі, власники промислових, торговельних підприємств або нерухомого майна на суму не нижче 15 тис. крб або з доходом не менше 6 тис. крб на рік, а також уповноважені від землевласників, товариств і установ, що володіли не менше 1/20 цензу 1-й курії.

Виборцями міської курії були особи, які мали купецькі свідоцтва, власники підприємств або торгових закладів з річним обігом не нижче 6 тис. крб, а також власники нерухомої власності на суму від 500 крб (у невеликих містах) до 3 тис. крб (у великих містах). Від виборів, таким чином, були усунуті наймані робітники, дрібна буржуазія, інтелігенція.

Вибори за селянською курією були багатоступеневими: сільські товариства обирали представників на волосні сходи, ті — виборників, а останні — «гласних» у повітові земські збори.

Губернські гласні обиралися на повітових земських зборах.

Система виборів забезпечувала значне переважання в земствах поміщиків.

Головами губернських і повітових з'їздів були предводителі дворянства .

Земські збори і управи як установи не мали права спілкуватися між собою, не мали примусової влади, бо поліція їм не була підпорядкована; їх діяльність контролювалася губернаторами і міністром внутрішніх справ, які мали право припиняти виконання будь-якої постанови земських зборів.

Побоюючись впливу земських установ, уряд надав їм право відати лише місцевими господарськими справами: утриманням шляхів сполучення, будівництвом і утриманням шкіл і лікарень (для чого земства отримували фінансування за рахунок місцевих зборів), піклуванням про розвиток місцевої торгівлі та промисловості тощо.

Земську реформу провели не скрізь і не одночасно. До кінця 1870-х років земства були створені в 34 губерніях Європейської Росії і в Області Війська Донського (де 1882 року їх ліквідовано). Багато регіонів Російської імперії земств не мали.

Земська реформа сприяла розвитку місцевої ініціативи, господарства та культури.

У Сибіру і в Архангельській губернії, де не було поміщиків, а також в Області Війська донського, в Астраханській і Оренбурзькій губерніях, де існувало козацьке самоврядування, земства не створювалися.

Земства відіграли позитивну роль у розвитку російського села. До 1880 року було створено 12 тисяч земських шкіл і велика кількість медичних установ. З появою земства стало змінюватися співвідношення сил у російській провінції, з’явилася сільська інтелігенція: лікарі, вчителі, агрономи. Багато представників сільської інтелігенції показали високі зразки служіння народу. На земську службу зазвичай йшли самі освічені і ліберальні поміщики, вони ставали гласними земських зборів, членами та головами управ. Все це сприяло тому, що незабаром земства стали відігравати важливу політичну роль в країні.


Статистика
2  
Всього матеріалів 4336
0  
Всього коментарів 8
1  
Користувачів 59
Наші партнери
Оновлення new
  • Наслідки відводу суду (судді)
  • У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який здійснюється
  • Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу
  • Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд,
  • Заяви про самовідводи та відводи
  • З нижче наведених підстав суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов’язані заявити самовідвід або може бути заявлено
  • Підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача
  • Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у розгляді справи та підлягають відводу (самовідводу) з підстав:
  • Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи
  • Варто почати з того, що заборона повторної участі судді в розгляді тієї самої справи забезпечує неможливість розгляду справи тим самим судом двічі.
Інформація
Голосування
Звідки Ви дізнались про сайт ?