Таємниця приватного життя


Таємниця приватного життя


Право на приватне життя означає надану людині та гарантовану державою можливість контролювати інформацію про самого себе, не припускати розголошення відомостей інтимного характеру. Із права на приватне життя випливає недопустимість спостереження за людиною, прослуховування та запису особистих розмов, що ведуться дома або в громадських місцях, в тому числі телефонних розмов, за виключенням випадків передбачених законом.

Право на приватне життя, це також недоторканність житла. Адже людина має право на усамітнення у найманому нею чи сім'єю помешканні. Недоторканними є особисті папери, малюнки та ін.

Право людини на приватне життя - це також її право на конфіденційне спілкування з іншими людьми, зокрема через пошту та телеграф, а держава гарантує таємницю поштової кореспонденції та телеграфних повідомлень.

До сфери приватного життя відносять також: шлюб, дітонародження, всиновлення, розлучення, поділ майна, сімейний бюджет, розпорядження власністю та грошовими вкладами.

До приватного життя належать і таємниці особисті та сімейні, які повідомляються медичним працівникам, адвокатам, служителям релігійним культів, працівникам правоохоронних органів, нотаріату та ін. Тобто, різні види таємниць (лікарська, адвокатська, переписки, всиновлення тощо), все це є правом громадянина на недоторканність приватного життя.

Якщо представити право на приватне життя як сукупність гарантованих ним таємниць, то серед них можна відрізняти таємниці особисті (нікому не довірені) та таємниці професійні (довірені представникам певних професій для захисту прав та законних інтересів громадян). У цьому контексті, до особистих таємниць слід віднести таємницю творчості та спілкування, таємниці сімейних та інтимних відносин, таємницю життя, щоденників, особистих паперів, таємницю поштово-телеграфної кореспонденції та телефонних переговорів. Професійні ж таємниці, це медична таємниця, таємниця судова, представництва, сповіді, усиновлення, попереднього слідства, таємниця нотаріальних дій та записів актів громадського стану. В основі професійних таємниць покладено особисті таємниці, які захищені правовими заборонами, адресованими тим, кому ці таємниці довірені по необхідності.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 16
2  
Користувачів 167
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Якою мовою Ви розмовляєте ?