Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Юридична енциклопедія (Сім'я)

Дитячий будинок сімейного типу


Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихован­ням та спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Мстою створення дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейно­му оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківсько­го піклування.


 

Ознаки дитячою будинку сімейного типу:

Дитячий будинок сімейного типу створюється на підставі рішення про створення дитячого будинку сімейно­го типу, яке приймається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення).

Укладення оганом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

До дитячого будинку сімейного тину на виховання та спільне проживання приймається від п’яти дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Вони виховуються у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження вив­чання у професійно-технічних, вищих навчальних зак­ладах І-IV рівня акредитації — до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку. Загальна і кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Батькам-вихователям для потреб дитячого будинку сімейного типу позачергово надається обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатна квартира. Дитячому будинку сімейного типу може нада­ватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаход­ження, а також транспортний засіб.

За вихованцями зберігаються пільги і державні га­рантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. За ними також зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги.

На дітей, які проживають у дитячому будинку сімей­ного типу, щомісячно виплачується державна соціальна допомога, яка становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.

Вихованці дитячого будинку сімейного типу мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам і не заборонено рішенням суду. Форму такого спілкуван­ня визначають органи опіки та піклування за погоджен­ням з батьками-вихователями та за участю соціального працівника, який здійснює соціальне супроводження.

Батьки-вихователі є законними представниками дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або Піклувальники.

Батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу виплачується грошове забезпечення. Період, протя­гом якого особи вважалися батьками-вихователями у ди­тячому будинку сімейного типу, зараховується до їх за­гального трудового стажу.

Центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та мо­лоді постійно здійснюється соціальне супроводження ди­тячих будинків сімейного типу, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педа­гогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг.

 


Створення та ліквідація дитячого будинку сімейного типу

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення Автоном­ної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання ство­рити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про на­явність умов для його створення.

На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається угода.

Дія угоди припиняється у разі, коли в дитячому будин­ку сімейного типу виникають несприятливі умови для ви­ховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з діть­ми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батька­ми-вихователями обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін, з інших причин, передбачених угодою, та за рішенням суду, а також за наявності обставин, зазначених у ст. 212 Сімейного кодексу України. Дія угоди також припи­няється у разі, коли батькам-вихователям або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано такі захворювання: глибокі органічні ура­ження нервової системи, алкогольну та наркотичну за­лежність; хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади.

У разі припинення дії угоди питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім'ї громадян України — на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.

Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого бу­динку сімейного типу, позачергово надає батькам-виховате­лям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру за нормами, встановленими Законодавством. На­дане в користування житлове приміщення повинне бути об­ладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визна­чається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу. Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встанов­леному законодавством для користування службовими приміщеннями.

У разі зменшення кількості вихованців внаслідок ви­буття їх за віком або з інших причин за згодою сторін уго­ди вирішується питання про поповнення дитячого будин­ку сімейного типу вихованцями або переведення його в статус прийомної сім'ї.

Контроль за умовами проживання вихованців здійсню­ють органи опіки та піклування і служби у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі держ­адміністрацій, виконавчих комітетів міських рад міст рес­публіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення.

Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надаєть­ся соціальним працівником, який здійснює соціальне суп­роводження родини, вихователем дошкільного навчаль­ного закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром і дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Батьки-вихователі обов'язково ознайом­люються зі складеним звітом, який затверджується на­чальником служби у справах дітей.

Соціальне супроводження дитячих будинків сімей­ного типу здійснюється центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що передбачає надання комплек­су правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інфор­маційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу. Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно. Для здійснення соціально­го супроводження за дитячим будинком сімейного тину закріплюється соціальний працівник відповідного цент­ру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, який пройшов спеціальну підготовку за програмою, затверд­женою наказом центрального органу виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді.

У разі відсутності центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем розташування дитячого будинку сімейного типу соціальне супроводження здійснює місь­кий або обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.

 


Влаштування дітей до дитячого будинку сімейного типу

До дитячого будинку сімейного типу насамперед влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, за умови що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час пере­бування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п'яти років.

На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'яза­ний надати батькам-вихователям такі документи:

рішення органу опіки і піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;

свідоцтво про народження дитини;

медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;

довідку (атестат) про освіту або висновок психолого-медико-педагогічної консультації про рівень розвитку дитини;

документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджу­ють відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.

У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, місцева служба у справах дітей зобов'язана надати їх протягом двох місяців. За достовірність відомостей у на­даних батькам-вихователям документах відповідальність у межах своєї компетенції несуть органи опіки і піклування за місцем походження або місцем проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та керівник закладу, в якому перебувала дитина.

Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцева служба у справах дітей.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпоряд­ження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.

Органи опіки та піклування забезпечують збереження майна, у тому числі житла, вихованців за місцем його зна­ходження і здійснюють контроль за його використанням.

 


Батьки-вихователі, їхні права та обов'язки

Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком;

осіб, визнаних у встановленому порядку недієздат­ними або обмежено дієздатними;

осіб, позбавлених батьківських прав;

осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;

— осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди І і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);

— осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

— осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

— осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;

— осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями І 148, 150, 150, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

— осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Не можуть бути батьками-вихователями особи, з яки­ми проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та не­повнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні проя­ви, нахили до насильства.

Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи:

довідку про склад сім'ї (форма 3);

копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);

довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім'ї, дітей та мо­лоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

копії паспортів;

довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;

довідку про стан свого здоров'я та осіб, які прожива­ють разом з ними;

письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які про­живають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

Батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять курс підготовки (один раз на два роки), проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім'ї, і дітей та молоді за програмою, затвердженою наказом цент­рального органу виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців.

Нарахування та сплата страхових внесків на загально­обов'язкове державне пенсійне страхування за батьків-вихователів із сум їх грошового забезпечення здійсню­ються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Період, протягом якого особи вважалися батьками-вихователями у дитячому будинку сімейного типу, за­раховується до їх загального трудового стажу.

Батькам-вихователям дитячого будинку сімейного ти­пу виплачується грошове забезпечення у порядку, вста­новленому Кабінетом Міністрів України. Питання захис­ту житлових прав батьків-вихователів та осіб, які проживають з ними, регулюються угодою.

 


Матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу

Фінансування дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рахунок видатків державного бюджету в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів Ук­раїни. Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ста­новить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Державна соціальна допомога і грошове забезпечен­ня виплачуються щомісяця не пізніше 20 числа за місцем проживання дитини у дитячому будинку сімейного типу батькам-вихователям через державні підприємства пош­тового зв’язку або перераховуються на особові рахунки обох батьків-вихователів у банківській установі за їх вибо­ром. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

За згодою сторін угоди дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.

На час навчання вихованців у професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах І-IV рівня акредитації після досягнення ними 18-річного віку кошти на їх утримання виділяються дитячому будинку сімейного типу з державного бюджету, якщо вихованці на час навчання проживають у цьому будинку, до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Місцеві відділи у справах сім'ї та молоді за участю об'єднань громадян, професійних спілок щороку забезпе­чують безкоштовне оздоровлення вихованців. Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-ку­рортного лікування, забезпечуються путівками до сана­торіїв.

Інші питання матеріального та фінансового забезпе­чення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога.

Після закінчення строку перебування вихованців у ди­тячому будинку сімейного типу в разі відсутності у них права на житло органи опіки (піклування) забезпечують вихованців дитячого будинку сімейного типу протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціаль­ним житлом.

Категорія: Юридична енциклопедія (Сім'я)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter