Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Юридична енциклопедія (Спадкування)

Прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини


Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прий­няти спадщину або не прийняти її. Не допускається прий­няття спадщини з умовою чи із застереженням. Спад­коємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також осо­ба, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків коли допускається їх відмова від спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування.

Варто пам’ятати, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановле­ного для прийняття спадщини (шість місяців з дня відкрит­тя спадщини).

Як зазначалось, для прийняття спадщини встановлюєть­ся строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неп­рийняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається та­ким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спад­щини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визна­чити йому додатковий строк, достатній для подання ним за­яви про прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмови­тися від прийняття спадщини. Заява про відмову від прий­няття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за за­повітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмо­вився від спадщини на його користь. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений за­повіт, може відмовитися від спадщини лише па користь осо­би, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спад­коємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Ці положення не застосовуються, якщо спадкоємець відмо­вився від прийняття спадщини на користь іншого спад­коємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спад­коємця.

Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і роз­поділяється між ними порівну. Відмова спадкоємця за за­повітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місце­вого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спли­ву одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, виз­нана судом відумерлою, переходить у власність тери­торіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Категорія: Юридична енциклопедія (Спадкування)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter