1.5. Компаративістика в системі юриспруденції

1.5. Компаративістика в системі юриспруденції

Компаративістика (порівняльне
правознавство) — це метод
вивчення правових систем різних держав шляхом зіставлення систем права, однойменних державних і пра­вових
інститутів, принципів права і правових норм. Одно­часно компаративістика є галуззю юриспруденції та юри­дичною
навчальною дисципліною.

Порівняльно-правовий метод
дослідження відомий здав­на, але засновником порівняльного
правознавства як окре­мої галузі
юриспруденції вважають французького просвіт­ника XVIII ст. Шарля Луї Монтеск’є. У XIX ст.
в європей­ських
країнах виникли асоціації та товариства компара­тивістики, у 1900 р.
в Парижі відбувся Перший
Між­народний конгрес
порівняльного права, в 1924 р. в Гаазі була створена Міжнародна академія порівняльного правознавства.

Метод порівняльного правознавства може застосовува­тися як щодо діючого права, так і щодо права, яке
існувало у минулому. Порівняння однотипних явищ (галузей, інсти­тутів, норм), що існували у різний час, називається – діахронним. Проте найчастіше предметом порівняння є діючі правові системи та їхні компоненти. Таке порівняння
на­зивається синхронним. У юридичній науці і практиці роз­різняють рівні порівняльного правового аналізу: макрорівень передбачає
проведення порівняльних досліджень у рамках
типів права, правових сімей або ж на рівні конкрет­них правових систем; мікрорівень передбачає
проведення аналогічних досліджень на
рівні правових категорій, ін­ститутів,
норм.

Порівняльне правознавство покликане
зіграти величезну роль в оновленні юридичної науки та у
виробленні нового міжнародного і
національного права, що відповідає умовам сучасного світу. Об’єктивними
чинниками, що зумовлюють і
підкреслюють важливу роль і необхідність розвитку порів­няльного правознавства, є: різноманіття правових
систем сучасності; розвиток правових
взаємозв’язків і розширення міжнародних,
економічних, політичних, культурних та інших
зв’язків між державами; поява на правовій карті світу правових систем нових незалежних держав; діяльність міжнародних організацій на основі міжнародного
права з урахуванням особливостей
національних систем права. Розвиток
порівняльного правознавства визначається також настійною необхідністю поліпшити викладання та якість підготовки фахівців-юристів.