Структура (система) Кримінального кодексу України (КК України)

(Вступ до кримінального права)

Кримінальний кодекс України складається з двох взаємопов’язаних частин: Загальної та Особливої, кожна з яких у свою чергу, складається із розділів, а розділи – із статей.

Загальна частина КК України складається з 16 розділів: «Розділ I. Загальні положення» (ст. ст. 1-2); «Розділ II. Закон про кримінальну відповідальність» (ст. ст. 3-10); «Розділ III. Злочин, його види та стадії» (ст. ст. 11-17); «Розділ IV. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)» (ст. ст. 18-22); «Розділ V. Вина та її форми» (ст. ст. 23-25); «Розділ VI. Співучасть у злочині» (ст. ст. 26-31); «Розділ VII. Повторність, сукупність та рецидив злочинів» (ст. ст. 32-35); «Розділ VIII. Обставини, що виключають злочинність діяння» (ст. ст. 36-43); «Розділ IX. Звільнення від кримінальної відповідальності» (ст. ст. 44-49); «Розділ X. Покарання та його види» (ст. ст. 50-64); «Розділ XI. Призначення покарання» (ст. ст. 65-73); «Розділ XII. Звільнення від покарання та його відбування» (ст. ст. 74-87); «Розділ XIII. Судимість» (ст. ст. 88-91); «Розділ XIV. Інші заходи кримінально-правового характеру» (ст. ст. 92-96-2); «Розділ XIV-1. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб» (ст. ст. 96-3-96-11); «Розділ XV. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх» (ст. ст. 97-108). Загальна кількість статтей у Загальній частині становить 120.

Особлива частина містить норми, що вказують, які конкретно суспільно небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть застосовуватися до осіб, які їх вчинили. всі норми Особливої частини поділяються на чотири види: 

1) забороняючі норми встановлюють ознаки злочину та передбачають вид і міру покарання за його вчинення. У них виражене те специфічне, що є в кожному посяганні, що відрізняє його від усіх інших. Не встановивши, що діяння передбачене якоюсь забороняючою нормою, його не можна взагалі оцінювати з точки зору кримінального закону; 

2) роз’яснюючі (або дефінітивні) норми – норми, які роз’яснюють зміст термінів і термінологічних зворотів, що стосуються окремих злочинів. Наприклад, ст. 401 «Поняття військового злочину» КК України визначає поняття військового злочину, родовий об’єкт військових злочинів, осіб, які можуть нести відповідальність за їх вчинення, називає умови звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовця, який вчинив військовий злочин. Роз’яснюючі норми доповнюють та розвивають інші кримінально-правові норми, не змінюючи їх змісту, сприяють встановленню забороняючих і стимулюючих норм. Кожна роз’яснююча норма тлумачить лише певну частину ознак, в яких виражається діяння, що підлягає кваліфікації; 

3) стимулюючі (або заохочувальні) норми – це норми, які заохочують громадян до бажаної поведінки для держави та суспільства. В Особливій частині КК України у 22 статтях містяться умови звільнення особи від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці (ч. 5 ст. 110-2 «Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України»; ч. 2 ст. 111 «Державна зрада»; ч. 2 ст. 114 «Шпигунство»; ч. 3 ст. 175 «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат»; ч. 4 ст. 212 «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)»; ч. 4 ст. 212-1 «Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; ч. 2 ст. 255 «Створення злочинної організації»; ч. 6 ст. 258 «Терористичний акт»; ч. 2 ст. 258-3 «Створення терористичної групи чи терористичної організації»; ч. 4 ст. 258-5 «Фінансування тероризму»; ч. 6 ст. 260 «Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань»; ч. 3 ст. 263 «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами»; ч. 4 ст. 265 «Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами»; ч. 4 ст. 289 «Незаконне заволодіння транспортним засобом»; ч. 4 ст. 307 «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів»; ч. 4 ст. 309 «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту»; ч. 4 ст. 311 «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів»; ч. 5 ст 321 «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів»; ч. 4 ст. 321-1 «Фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів»; ч. 5 ст. 354 «Підкуп працівника підприємства, установи чи організації»; ч. 4 ст. 401 «Поняття військового злочину»; ч. 5 ст 447 «Найманство» КК України);  

4) виняткові (або обмежувальні) норми – це ті, які встановлюють винятки із загальних правил - передбачають випадки, коли кримінальна відповідальність не настає. В КК України є, принаймні, дві такі норми - ч. 2 ст. 385 «Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків» та ч. 2 ст. 396 «Приховування злочину» КК України (випадки, коли не настає відповідальність за відмову від давання показань та за приховування злочину). 

Особлива частина складається з 20 розділів: «Розділ I. Злочини проти основ національної безпеки України» (ст. ст. 109-114-1); «Розділ II. Злочини проти життя та здоров'я особи» (ст. ст. 115-145); «Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи» (ст. ст. 146-151); «Розділ IV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» (ст. ст. 152-156); «Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина» (ст. ст. 157-184); «Розділ VI. Злочини проти власності» (ст. ст. 185-198); «Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності» (ст. ст. 199-233); «Розділ VIII. Злочини проти довкілля» (ст. ст. 236-254);«Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки» (ст. ст. 255-270-1); «Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва» (ст. ст. 271-275); «Розділ XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту» (ст. ст. 276-292); «Розділ XII. Злочини проти громадського порядку та моральності» (ст. ст. 293-304); «Розділ XIII. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення» (ст. ст. 305-327); «Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації» (ст. ст. 328-337); «Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів» (ст. ст. 338-360); «Розділ XVI. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку» (ст. ст. 361-363-1); «Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг» (ст. ст. 364-370); «Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя» (ст. ст. 371-400-1); «Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» (ст. ст. 401-435); «Розділ XX. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» (ст. ст. 436-447). Загальна кількість статтей в Особливій частині становить 379.

Варто зазначити, що Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами передбачений у Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Гість, залишиш коментар?
Ім'я:*
E-Mail:


Статистика
0  
Всього матеріалів 4290
0  
Всього коментарів 2
1  
Користувачів 38
Наші партнери
Інформація
Голосування
Ваш регіон ?