Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Криміналістика (Лекції)


4. Об'єкти і суб'єкти криміналістичної ідентифікації


Об'єктами криміналістичної ідентифікації є люди (обвинувачений, потерпілий), різні матеріальні предмети (знаряддя злочину, вогнепальна зброя, транспортні засоби, будинки, споруди тощо), речовини.

Крім того, існує поділ об’єктів ідентифікації на ідентифікуємий, тобто об’єкт, ототожнення якого складає задачу процесу ідентифікації, та ідентифікуючий, тобто об’єкт, за допомогою якого вирішується задача ідентифікації. Ідентифікуючі об’єкти є носіями матеріально-фіксованого відображення ознак ідентифікуємих об’єктів.

Необхідно знати, що в процесі ідентифікації ідентифікуємим може бути тільки один об’єкт, а ідентифікуючих може бути декілька. Наприклад, людину можна ідентифікувати за слідами рук, ніг, зубів, голосу, письмовою мовою – всі вони відображені на різних матеріальних предметах.

В свою чергу ідентифікуючі об'єкти поділяються на дві групи. Перша група – це об'єкти, що за припущенням слід­чого відображають ознаки ідентифікуємого об'єкта. На­приклад, сліди ніг, пальців рук, знарядь зламу тощо, які виявлені на місці події. Через те, що безпосереднє дослідження таких слідів у лабораторних умовах не завжди можливе (через складність їх вилучення в натурі), то об'єктами дослідження стають їх копії (моделі) у вигляді зліпків, відбитків, фотознімків.

Друга група – це об'єкти, походження яких від певно­го об'єкта безсумнівне. Такі ідентифікуючі об'єкти назива­ються зразками.

Коло суб'єктів ідентифікації досить широке. Криміналістичну ідентифікацію можуть здійснювати експерт, слідчий, суддя, спеціаліст, будь-який учасник процесу. Однак обсяг їх дій і значення актів ідентифікації неоднакові.

Експерт здійснює ідентифікацію тільки в процесуальній формі. Висновок про наявність або відсутність тотожності, що дається ним за результатами дослідження матеріально-фіксованих відображень об'єкта, має значення доказу й в якості такого знаходить втілення в матеріалах справи. Слідчий і суд можуть здійснювати ідентифікацію як у процесуальній (проводячи слідчі і судові дії), так і в непроцесуальній формі. Наприклад, переконавшись, що викликана особа є певним громадянином, слідчий (суд) приступає до його допиту. Вилучивши на місці події слід пальця з завитковим візерунком, слідчий буде враховувати це при підборі порівняльних зразків. Якщо в осіб, що перевіряються, немає таких візерунків, то відбитки їх пальців слідчий на експертизу не направить. Висновки слідчого і суду про тотожність у даному випадку не є доказовими і використовуються ними для прийняття відповідних рішень.

Ідентифікація може здійснюватися і спеціалістом (який не є експертом). Вона завжди здійснюється в непроцесуальній формі. Одержувані при цьому результати не мають сили доказу в справі і використовуються в оперативно-розшукових цілях, а також при висуненні версій.

Інші учасники процесу здійснюють ідентифікацію в ході впізнання об'єктів, при співставленні опису ознак предмета із самим предметом тощо.


Категорія: Криміналістика (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter