Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

Змістовні і авторські особливості письма. Дослідження почерку виконавця


{lang_content_nav}овні і авторські особливості
письма. Дослідження почерку виконавця

Криміналістичне дослідження
письма (судове почеркознавство) — це галузь криміналістичної техніки, що вивчає
закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини
за почерком та вирішує інші завдання почеркознавчої експертизи.

Письмо — це засіб фіксації
і зберігання думки людини; походить від звукового мовлення і є основним засобом
спілкування людей. Роз-різняють смисловий і графічний боки письма. Смисловий бік
письма виявляється у мовних засобах і відображає письмову мову того, хто пише. Графічний
бік письма виражається у вигляді письмових знаків та їх сполучень — почерку.

Почерк — це манера написання,
виражена в системі рухів, які фіксуються в рукопису. Почерк залежить від рівня розвитку
особи і закріплення в неї письмово-рухових навичок. Своєрідність почерку виявляється
в певній сукупності загальних та окремих ознак.

Упродовж всього життя людини
почерк зазнає певних змін, він розвивається, вдосконалюється. Найбільшу стабільність
має сформований почерк, який частіше за все є наявним у особи 25-річного віку.

Почерк людини пов’язаний з
її умовно-рефлекторними діями та діяльністю великих півкуль головного мозку. Навчання
письму, неодноразові повтори написання одних і тих самих літер, цифр, знаків призводять
до вироблення графічних навичок. Властивості почерку (індивідуальність та відносна
сталість) пов’язані з динамічним стереотипом (нейрофізіологічною основою навичок).

Графічний навик охоплює три
головні групи навичок:

1) технічні (спосіб техніки
письма);

2) безпосередньо графічні
(вміння зображувати літери (цифри), об’ єднувати їх у слова);

3) орфографічні (вміння визначати
фонеми (звуки) та відображати їх письмовими знаками).

Ознаки почерку поділяють на загальні та
окремі.

Загальні ознаки характеризують
почерк як систему рухів. До них належать:

1) виробленість почерку —
відображає здатність того, хто пише, користуватися сучасною системою скоропису;
визначається темпом письма і координацією рухів при виконанні письмових знаків та
їх з’єднань. Під виробленістю почерку розуміють рівень володіння технікою письма,
що виявляється в здатності виконувати рукописний текст у швидкому темпі, стійкими
координованими рухами. Існують три ступеня виробленості почерку: вироблений (високий)
недостатньо вироблений (середній) невироблений (низький)

2) складність почерку — свідчить
про те, якими рухами виконуються письмові знаки, конфігурацію їх будови. Розрізняють
простий, спрощений та ускладнений почерки;

3) нахил почерку — залежить
від напрямку згинаючих рухів при виконанні прямолінійних елементів. За нахилом почерк
буває прямим, правонахильним, лівонахильним, косим та безладним:

4) розмір почерку — визначається
висотою малих літер: великий (5 мм і більше), середній (від 2 до 5 мм), дрібний
(не перевищує 2 мм):

5) розгін почерку — характеризує
протяжність (розмір) руху по горизонталі і визначається відношенням ширини знаків
до їх висоти, а також відстанню між письмовими знаками. Вирізняють: стиснутий (малий
розгін) — ширина малих літер менша за їх висоту, відстань між буквами незначна;
середній — ширина малих літер приблизно дорівнює їх висоті, а також відстані між
літерами; розгонистий (великий розгін) — ширина малих літер більша за їх висоту,
відстані між літерами збільшені:

6) зв ’язність почерку — полягає
в безперервності виконання певної кількості письмових знаків та їх частин у межах
одного слова. Характеризується як мала (при з’єднанні літер у більшості слів по
дві-три), середня (при з’єднанні від чотирьох до шести) та велика (при виконанні
шести і більше знаків в одному слові при безупинному русі рукою в процесі письма):

7) натиск почерку — характеризує
інтенсивність і розміщення зусиль на пишуче приладдя при виконанні письмових знаків.
Визна-чається ступенем:

8) переважаючі форма і напрям
рухів — форма рухів буває прямолінійною і криволінійною. Вирізняють округлий (ліво-
і правоокруж- ний) та кутастий почерк.

Окрема ознака почерку — це
характеристика рухів, що виявляється при виконанні окремих літер чи їх елементів.
Виокремлюють певні групи рухів, які використовуються для вивчення окремих ознак
почерку:

1) форму траєкторії рухів
при виконанні письмових знаків та їх елементів (дуго-, круго-, петлеподібна);

2) напрямок рухів (зліва направо,
зправа наліво, право- чи ліво- окружний тощо);

3) протяжність рухів;

4) спосіб початку (з крапки,
завитка, петлі) та закінчення руху;

5) вид з’єднання елементів
у літері (примикаючий, інтервальний тощо);

6) кількість рухів;

7) послідовність рухів;

8) розміщення точки перетину
рухів щодо лінії рядка або інших елементів знака;

9) складність рухів тощо.

Окремі ознаки почерку мають
важливе ідентифікаційне значення, оскільки вирізняються своєрідністю та стійкістю.
Такі ознаки зберігаються навіть при умисному зміненні особою свого почерку.

Судово-почеркознавча експертиза — судова експертиза, основним
завданням якої є ідентифікація виконавця рукопису тексту, цифрових записів або підпису.
Така експертиза вирішує також деякі неідентифікаційні завдання, а саме: встановлення
факту виконання рукопису в незвичних умовах або у незвичайному стані виконавця,
умисно зміненим почерком із підробленням (імітацією) почерку іншої особи, визначення
статі виконавця, а також належності його до певної вікової групи.

Методика судово-почеркознавчої
експертизи передбачає чотири стадії дослідження:

1) попереднє ознайомлення з матеріалами
(вивчення матеріалів кримінальної справи, ознайомлення з документами — речовими
доказами і зразками, з питаннями, які поставлені перед експертом, та ін.);

2) роздільне дослідження (здійснюється
роздільне вивчення документа — речового доказу та зразків для порівняльного дослідження;
провадиться виявлення загальних і окремих ознак письма та почерку); порівняльне
дослідження (виявлені ознаки зіставляються; результати порівняння заносяться до
спеціальних таблиць — розробок);

3) оцінка наслідків і формулювання
висновків (оцінюється індивідуальна сукупність виявлених ознак; експерт робить висновок
про наявність або відсутність індивідуальної тотожності).

Існують певні особливості
дослідження почерку, який зазнав умисних змін. Найбільш поширеними видами умисного
змінення почерку є:

  • скорописне маскування (умисна
    зміна зовнішнього вигляду почерку);
  • наслідування друкованого почерку
    (той, хто пише, обирає для себе новий вид письма, яким він зазвичай не користується);
  • зміна особою пишучої руки
    (виконання письма лівою рукою);
  • імітація чужого почерку (наслідування
    почерку іншої особи);
  • наслідування шкільних прописів;
  • наслідування недостатньо виробленого
    почерку.

Під час дослідження експерт
має виявити ознаки, що виникли внаслідок умисного спотворення почерку. Встановлюються
стійкі ознаки та їх достатність для ідентифікації особи, яка писала.


Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+