Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Соціологія (Лекції)

3. Структура соціології


Окрім зовнішньої інституціалізації, соціологія, як і всяка інша наука, повинна пройти процес внутрішньої інституціалізації.

Внутрішня інституціалізація передбачає:

а) вдосконалення організаційної структури науки;

б) присутність стабільного розподілу праці внутрі дисципліни;

в) формування правил і норм професійної етики;

г) розробку ефективних дослідницьких методів і прийомів.

Все це повинно забезпечити дійсний процес виробництва та систематизації знань у відповідній галузі. Одно з найважливіших місць в цьому процесі належить розподілу праці, присутності в організаційній структурі науки трьох відносно незалежних рівнів:

1) рівень фундаментальних досліджень, завданням яких є прирощення наукового знання шляхом побудови теорій, що розкривають універсальні закономірності і принципи даної галузі знань;

2) рівень прикладних досліджень, в яких ставиться завдання вивчення актуальних проблем, що мають беєпосередню практичну цінність, на основі присутності фундаментальних знань;

3) соціальна інженерія – рівень практичного впровадження наукових знань з метою конструювання різних технічних засобів і вдосконалення наявних технологій.

Дана класифікація дозволяє виділити в структурі соціології три рівня: теоретичну соціологію, прикладну соціологію і соціальну інженерію.

Поряд з цими трьома рівнями, соціологи виділяють також внутрі своєї науки макросоціологію і мікросоціологію. Макросоціологія вивчає великомасштабні соціальні системи та історично більш довгі процеси. Мікросоціологія вивчає повсякденну поведінку людей в їх безпосередній міжособистій взаємодії. Ці рівні не можуть розглядатися як такі, що знаходяться на різних площинах і не доторкаються один до одного. Навпаки, вони тісно взаємопов’язані, так як безпосередня повсякденна поведінка людей втілюється в рамках відповідних соціальних систем, структур та інститутів. На малюнку 1. детально показано яким чином різні рівні соціологічного аналізу перетинаються в різних площинах людської взаємодії. Наприклад, група – це люди об’єднані взаємоприхильними інтересами або залежними один від одного, що відрізняються від інших груп відносинами і цілями. В цьому разі мова йде і про групу і про систему. Наприклад, два сусіди, сім’я, нація. Держава – це також група, яку ми розглядаємо на соцієтальному рівні(соцієтальний від лат. societas – спільність – термін, що вживається в соціології для визначення відносин і процесів в найбільш складних соціальних системах з розвинутим управлінням, соціально-класовими структурами і інститутами. Термін запропонував соціолог А.Г.Келлер в 1903 році. Він відносив його перш за все до організаційних аспектів соціального життя. Сьогодні термін "соцієтальний” вживається для описання відносин і процесів на рівні суспільства в цілому.). На рівні світових систем (макрорівні) розглядаються відносини між державами.

Своєрідною формою перетину всіх цих рівнів виступають такі структурні елементи соціології як галузеві соціорлогії: соціологія праці, економічна соціологія, соціологія організацій, соціологія дозвілля, соціологія міста, соціологія права, соціологія політики, соціологія управління, соціологія сім’ї, соціологія війни, соціологія медицини, соціологія освіти та ін. В даному випадку мова йде про розподіл праці в сфері соціології по характеру досліджуваних об’єктів.

Оригінальну концепцію розвитку соціології запропонував американський соціолог Р.Мертон. В 1947 році в полеміці з Т.Парсонсом, який виступав за створення в соціології «всеобсяжної теорії, яка спиралась би на теорії соціальної дії і структурно-функціональний метод» Р.Мертон рахував, що створення подібних теорій завчасно, так як ще немає надійної емпіричної бази. Він рахував, що необхідно творити теорії середнього рівня, які виконують проміжну роль між малими робочими гіпотезами, що розгортаються в повній мірі в повсякденних дослідженнях і широкими теоретичними конструкціями, понятійна схема яких дозволяє виробляти велику кількість емпірично спостережуваних закономірностей соціальної поведінки. Завдання такого роду теорій - акумуляція емпіричних даних. Вони можуть виникати в окремих галузях соціології як спеціальні теорії або можуть бути результатом узагальнення групи фактів. Прикладом такого роду теорій може бути розроблена Р.Мертоном концепція аномії, що пояснювала різні типи збоченої поведінки.

Всі великі сфери суспільного життя досліджуються на основі соціологічних методів. Наприклад, соціологія праці вивчає працю як соціально-економічний процес та багатогранність його зв’язків з соціальними інститутами. В ній органічно пов’язані теорія і практика соціального управління трудовою діяльністю людей. В полі зору соціолога знаходяться соціальні форми і умови праці, її колективний або індивідуальний характер, соціальна організація спільної праці. Соціологія праці характеризує різні соціально-психологічні механізми включення працівника в трудову діяльність, тобто мотивацію і стимулювання праці, задоволення працею і відношення до неї, шляхи підвищення трудової активності, ефективності праці та ін.

Категорія: Соціологія (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter