Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Соціологія (Лекції)

5. Категорії та закони соціології


Основою вивчення соціальних відносин, тобто зведення індивідуального до соціального може послужити вивчення об’єктивно сформованої структури соціальних зв’язків і фактів. В суспільстві є безліч різних соціальних систем. Значна частина таких зв’язків носить принагідний і тимчасовий характер. Особливість соціології як науки полягає в тому, що соціальні зв’язки і відносини вивчаються на рівні соціальних законів та закономірностей.

Соціальні закони – є найбільш повним відображенням явищ, що притаманні навколишньому світу. Що ж таке соціальний закон?

Соціальний закон – це виразник суттєвого, універсального і необхідного зв’язку соціальних явищ і процесів, перш за все, зв’язків соціальної діяльності людей або їх власних соціальних дій.

Соціальні закони складаються в різних сферах діяльності людини, і перш за все, в сфері матеріальної діяльності і втілюються через діяльність людей.

В соціології є загальні і специфічні закони. Загальні закони є предметом вивчення філософії, а специфічні закони вивчаються саме соціологією і складають її методологічну основу.

Але слід відзначити, що відношення соціологів до соціальних закономірностей і законів в значній мірі змінилося. Якщо раніше дослідники рахували, що соціологія – наука про закони розвитку і функціонування суспільства, а соціальний закон – це незалежний від суб’єкта зв’язок, який повторюється і є типовим, характер якого визначає зміст і напрямок соціального розвитку на любому рівні формування соціальної організації, то тепер соціологи віддають перевагу концепції, що законів історії та природи взагалі не існує. Те що раніше називали законами, в дійсності було лише описування тенденцій розвитку.

Універсальний соціальний закон в минулому розумінні, це той закон, що повторюється, він односпрямований і придає суспільству скриту містичну сутність.

Минулі уявлення соціології що суспільство розвивається на основі раз і назавжди установлених законів, не витримали перевірку часом. Передбачення ще не означає віщування. Якщо ми щось спостерігаємо, що проявляється як історична тенденція або напрямок, то ми не можемо знати проявиться це явище завтра або в майбутньому.

Безумовно в суспільстві є більш сильні детермінанти, що визначають розвиток життя суспільства – це влада, ідеологія, економіка. Але ні одна із них не може бути визнана основною або вирішальною тенденцією розвитку. Лише у взаємодії вони формують тенденцію еволюції людства.

Об’єктивність соціального законуполягає в тому, що нові покоління людей застають готові відносини зв’язки, тенденції, що склалися без їх участі. Об’єктивність соціального закону – це ряд сукупних дій мільйонів людей. Але, якщо ми говоримо, що закони суспільства проявляються через діяльність людей – це помилка.

Виникає уявлення, що є закон, тобто якийсь суттєвий зв’язок, що має самостійне буття і виявляється в діяльності людей. Але справа в тому, що ця суттєвість не проявляється – вона і є сама діяльність. І вона якраз і не залежить від індивіда, тому що вона є результатом перехрещуваної діяльності мас.

Соціальний закон реалізується і втілюється в життя не взагалі, а в конкретній формі – в діяльності людей. А кожна окрема людина втілює свою діяльність в конкретних умовах суспільства, в умовах конкретної соціально-політичної або виробничої діяльності, в системі яких вона займає відповідне виробниче і соціальне положення.

В соціології виділяють п’ять категорій соціальних законів:

1. Закони, констатуючі співіснування соціальних явищ. Згідно цим законам, якщо є явище А, то повинно бути і явище Б. Так індустріалізація і урбанізація суспільства передбачають скорочення, зайнятого в сільському господарстві населення.

2. Закони, що визначають тенденцію розвитку. Вони обумовлюють зміну структури соціального об’єкту, перехід від одного порядку взаємовідносин до другого. Зміна характеру сил потребує зміни відносин виробництва. Яскравим прикладом можуть послужити зміни, що відбуваються на пострадянському просторі: реформи і модернізація суспільних відносин.

3. Закони, що визначають зв’язок між соціальними явищами. Закони функціональні. Вони відтворюють зв’язок між основними елементами соціального об’єкту, що визначає характер його функціонування.

4. Закони, що фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами. Важливою і необхідною умовою соціальної інтеграції виступає раціональне поєднання суспільних та особистих інтересів. Але, як ми знаємо із життя, здебільшого суспільні і особисті інтереси не співпадають, навіть у тих, хто знаходиться на вершині владної піраміди.

5. Закони, що стверджують можливість або вірогідність зв’язку між соціальними явищами. Прикладом може послужити рівень розлучень сімей в різних країнах зростає і вагається разом з економічними циклами (криза, застій, підняття і т.п.).

І так ще раз підкреслимо, що соціальний закон або тенденція проявляється на практиці не взагалі, а в конкретній формі, тобто в діяльності окремої людини. А людина визначає свою діяльність в конкретних умовах суспільства.

Соціологія досліджує відносини соціальних спільностей, прошарків та особистостей, що дозволяє не тільки виявити форми засвідчення соціальних тенденцій в різних сферах суспільства, а також дисфукційні елементи в соціальному організмі але й ліквідувати їх.

Категорія: Соціологія (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter