Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Соціологія (Лекції)

3. Формування особистості в процесі соціалізації


Особистість як об’єкт суспільних відносин розглядається в соціології в контексті двох взаємопов’язаних процесів – СОЦІАЛІЗАЦІЇ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЇ.

Соціалізація – це процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві.

Соціологія охоплює всі процеси приєднання до культури, навчання і виховання, з допомогою яких людина отримує соціальну природу і здібність бути учасником соціального життя. В процесі соціалізації приймає участь все оточення індивіда: сім’я, сусіди, дитячі заклади, школа, засоби масової інформації та ін. Для успішної соціалізації, на думку амер. соціолога Д.Смелзера, необхідна дія трьох фактів:

1) очікування;

2) зміна поведінки;

3) бажання відповідати цим очікуванням.

Процес формування особистості, на його думку, проходить по трьох різних стадіях:

1) стадії наслідування та копіювання дітьми поведінки дорослих;

2) ігрової стадії, коли діти усвідомлюють поведінку як виконання ролі;

3) стадії групових ігр, на котрій діти вчаться розуміти, що від них чекає ціла група людей.

Одним з перших виділив елементи соціалізації дитини З.Фройд. По Фройду, особистість включає три елементи:

1) "ІД" – джерело енергії. що стимулюється бажанням до вдоволення;

2) "ЕГО" – втілюваний контроль особистості, на основі принципу реальності;

3) "СУПЕРЕГО", або етичний оцінювальний елемент.

Соціалізація пропонується Фройдом у вигляді процесу, що "розгортає” вроджені якості людини, в результаті якого проходять становлення ці три складові елементи особистості. Фройд виділяє 4 стадії, кожна з яких пов’язана з відповідними ділянками тіла, так звані ерогенні зони: оральна; анальна; фалична і фаза полової зрілості.

Французький психолог Ж.Піаже, зберігаючи ідею різних етапів в розвитку особистості, робить акцент на розвитку пізнавальних структур індивіда і їх черговій перебудові в залежності від досвіду і соціальної взаємодії. Ці етапи змінюють один одного у відповідній послідовності:

а) сенсорно-моторний (від народження до 2 років);

б) операціональний (від 2 до 7 років);

в) етап конкретних операцій (з 7 до 11 років);

г) етап формальних операцій (з 12 до 15 років).

Згідно з Ж.Піаже, перші три етапи розвитку дитини мають універсальний характер; але не всі люди проходять через формально оперативний етап. Розвиток формально оперативної думки часто залежить від рівня й характеру шкільної освіти. Дорослі з низьким рівнем освіти продовжують тяжіти до конкретного мислення і зберігають значні рештки егоцентризму.

Багато психологів і соціологів підкреслюють, що процес соціалізації продовжується протягом усього життя людини, і стверджують, що соціалізація дорослих відрізняється від соціалізації дітей декількома моментами. Соціалізація дорослих швидше змінює зовнішню поведінку, в той час, як соціалізація дітей формує ціннісні орієнтації. Соціалізація дорослих розрахована на те, щоб допомогти людині набути відповідні навики, соціалізація в дитинстві в більшій мірі має справу з мотивацією поведінки. Психолог Р.Гарольд запропонував теорію в якій соціалізація дорослих розглядається не як продовження дитячої соціалізації, а як процес, в якому зникають психологічні прикмети дитини: відмовлення від дитячих міфів таких, наприклад, як всемогутність авторитету або ідеї про те, що наші вимоги повинні бути законом для навколишнього оточення.

Які ж механізми соціалізації? Уже З.Фройд виділив психологічні механізми соціалізації:

імітацію

ідентифікацію

почуття сорому і вини.

Імітацією називається усвідомлена спроба дитини копіювати відповідну модель поведінки. Зразками для копіювання можуть виступати батьки, рідні, знайомі, друзі тощо.

Ідентифікація – це спосіб усвідомлення належності до тієї чи іншої спільності. Через ідентифікацію діти сприймають поведінку батьків, рідних, друзів, сусідів, їх цінності, норми, зразки поведінки як свої.

Імітація і ідентифікація є позитивними механізмами, оскільки вони націлені на засвоєння відповідного типу поведінки. Сором і вина є негативними механізмами, так як вони пригноблюють або забороняють деякі зразки поведінки. З.Фройд відзначає, що почуття сорому і вини тісно пов’язані між собою і майже нерозлучні. Але між ними є відповідні відмінності. Сором, як правило асоціюється із враженням. що вас викрили і зганьбили. Це почуття зорієнтовано на сприйняття вчинків індивіда іншими людьми. Враження ж вини пов’язано з внутрішніми переживаннями, з самооцінкою людини своїх вчинків. Кара тут твориться самим над собою, де контрольною формою виступає совість.

Т.Парсонс і С.Белз застосовували поняття введені З.Фройдом до теорії соціальної дії і соціальних систем. Вони визначають імітацію як процес, з допомогою якого засвоюються специфічні елементи культури, особливі знання, уміння, обряди тощо. На їх думку імітація не має на увазі ніякого тривалого відношення з "моделлю”. Ідентифікація же означає внутрішнє освоєння людьми цінностей і визначає собою процес соціальної науки. Рівень ідентифікації визначається характером звички до "іншого”. Оскільки найбільш сильні звички в сім’ї, постільки сім’я рахується основною формою соціалізації. Але окрім сім’ї в цьому процесі приймає активну участь зовнішнє оточення індивіда, в тому числі і засоби масової інформації і комунікації.

Процес соціалізації досягає відповідного рівня завершеності при досягненні індивідом соціальної зрілості, яка характеризується придбанням особистістю інтегрального соціального статусу. Але в процесі соціалізації можливі і невдачі, збої. Проявленням недоліків соціалізації є збочена (девіантна) поведінка.

IV. В кожній країні є свої специфічні умови соціалізації особистості. Україна не є винятком в даному випадку. Не вдаючись в історичне минуле, що також дає підстави для визначення особливостей соціалізації особистості, спробуємо визначити чинники, що позитивно або негативно впливають на процес соціалізації особистості в сучасних умовах.

По-перше, з утворенням самостійної держави, українці отримали статус державотворчої нації. Завдяки цьому прискорився процес ідентифікації нації та соціалізації особистості.

По-друге, створено ряд нових демократичних соціальних та політичних інститутів, що сприяють якісному процесу соціалізації.

По-третє, якщо за радянських часів соціалізація проходила в атмосфері ідеологізованих соціальних інститутів (дитячий садок, школа, піонерська організація, комсомол, учбові заклади), то зараз ці соціальні інститути втратили ідеологічну окраску або зникли зовсім.

В-четвертих, іде процес переосмислення історії нації і її місця в світовому розвитку. Особистість починає усвідомлювати поняття "національні інтереси” та "національна безпека”.

В-п’ятих, у особистості з’явилась можливість вільного вибору норм соціальної поведінки.

В-шостих, в процесі соціалізації значно зросла роль засобів масової інформації та комунікації.

В-сьомих, з появою приватної власності на засоби виробництва зросла трудова активність та відбувається переорієнтація особистості в професійному плані.

Це лише ті показники, що лежать на поверхні, більш ретельний аналіз сучасної дійсності зможе виявити значно глибші пласти як позитивних, так і негативних тенденцій. Але і зараз уже можна відзначити ті риси, що не сприяють позитивному процесу соціалізації. Серед них можна відзначити:

  • системна криза (політична та економічна), що затягнулася на десятиріччя створила великий прошарок маргиналів та люмпенів, який негативно впливає на процес соціалізації;
  • досить повільно іде процес структуризації суспільства. Соціальна група ще не стала основним елементом соціалізації особистості і демократичних перетворень в суспільстві;
  • криміналізація багатьох сфер суспільного життя призводить до високого рівня девіантності, суспільні норми втрачають вплив на поведінку індивіда;
  • залишається невирішеним питання інформаційної безпеки, що стримує процес соціалізації та ідентифікації нації в цілому;
  • значно затягнувся процес реформування та модернізації. Гальмується перехід до ринкових відносин, особливо в сільській місцевості: невирішеність питання з приватною власністю на землю;
  • недосконалість і незнання особливо дітьми і молодими людьми законодавства, його розбіжність і суперечливість не сприяє правовій соціалізації особистості.
Категорія: Соціологія (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter