Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Методологія політичних досліджень (Семінари)

Когнітивне картування

Етапи когнітивного картування

Застосування когнітивного картування для встановлення особливостей політичного мислення індивідуальних і групових суб'єктів міжнародних відносин

 

 

Когнітивне картування


Когнітивне картування – це методика спрямована на аналіз того, як той чи інший політичний діяч сприймає певну політичну проблему, і встановлення його ймовірнісної реакції на розвиток ситуації.

Методика когнітивного картування народилася в рамках одного з провідних напрямків сучасної психології - так званої когнітивної психології. Когнітивна психологія концентрує свою увагу на особливостях організації, динаміки і формування знань людини про навколишній світ.

В основі методики лежить побудова когнітивної карти - графічної стратегії збору, переробки та зберігання інформації, що міститься у свідомості людини.

На початку 70-х р. XX ст. Г. Бонхам і М. Шапіро вперше провели дослідження з використанням ЕОМ для зіставлення когнітивних карт різних політичних діячів та моделювання на цій основі їх майбутньої поведінки. При цьому в рамках їх підходу фактично поєднувалися елементи якісного контент-аналізу і власне когнітивного картування.

У підсумку виявляються стійкі когнітивні блоки, що відображають уявлення конкретного актора про те, як «суб'єкт А» впливає або впливає на «суб'єкт В». На цій основі аналітик може робити найрізноманітніші висновки і, перш за все, сформулювати висновки, важливі або не важливі події певного типу в сприйнятті конкретного політика.

 

 


Етапи когнітивного картування:


Першим етапом виступає формування інформаційної бази та відбір матеріалів, які стануть об'єктом аналітичної обробки.

На другому етапі застосування методики передбачається:

по-перше, виявлення основних понять, якими оперує політичний діяч;

по-друге, визначення існуючих між ними причинно-наслідкових зв'язків;

по-третє, оцінка значимості і «щільності» цих зв'язків.

Третій етап включає кількісні підрахунки причинно-наслідкових зв'язків.

На четвертому етапі здійснюється інтерпретація результатів когнітивної карти.

На п'ятому етапі здійснюється верифікація отриманих результатів.

Сильною стороною методики служить її ефективність при аналізі мислення у сфері політичних відносин, міжнародних процесів. У той же час методика більш трудомістка, ніж, наприклад, контент-аналіз.

Центральним поняттям прикладної методики виступає «схема» (карта). Когнітивна карта являє собою графічне відображення наявного у свідомості людини плану (стратегії) збору, переробки та зберігання інформації, а отже, є основою його уявлень про минуле, сьогодення і ймовірне майбутнє.

 

 


Застосування когнітивного картування для встановлення особливостей політичного мислення індивідуальних і групових суб'єктів міжнародних відносин


За допомогою цього методу здійснюється аналіз того, як політичні особи, які приймають рішення, сприймають певну політичну проблему. У зв’язку з цим психологічні аспекти зовнішньополітичної діяльності суб’єктів міжнародних відносин починають вивчатись лише після Другої світової війни. Популярними стають такі підходи, як аналіз політичних біографій та складання психологічних портретів. У 70-х роках виникає новий напрямок у вивченні особливостей індивідуального та групового політичного мислення – когнітивне картування.

У сфері міжнародних відносин когнітивне картування орієнтоване на встановлення того, як особи, що приймають зовнішньополітичні рішення, бачать ті чи інші політичні проблеми та ситуації.

Науковий розвиток методу когнітивного картування у сфері міжнародних відносин отримав розвиток у роботах О. Холсті, Р. Аксельрода, Р. Джервіса та багатьох інших авторів. Так у 1976 році Р. Джервіс у роботі "Восприятие и неверное восприятие (mis-perception) в международной политике”, показав, що, крім емоційних факторів, на рішення, які приймаються тим чи іншим лідером, впливають і когнітивні фактори.

Когнітивне картування є апробованим і достатньо ефективним засобом аналізу індивідуального і групового мислення в сфері міжнародних відносин, сприйняття політичними лідерами зовнішньополітичних ситуацій і процесів. Проте на сьогоднішній день ця методика застосовується порівняно рідше, чим контент-аналіз. Вона більш трудомістка в порівнянні з контент-аналізом і не дозволяє проводити опрацювання за допомогою ЕОМ на початкових стадіях дослідження.

Категорія: Методологія політичних досліджень (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter