Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Митне право України (Шпаргалки)


Поняття і класифікація нетарифних обмежень


Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це комплекс заходів заборонного та обмежувального характеру, які не допускають проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок, таких товарів, що зможуть нанести шкоду національній економіці різким ростом імпорту. Основним завданням нетарифних обмежень є не лише посилення конкурентних позицій країни імпортера, але й захист національного виробництва, охорона життя та здоров’я населення країни, навколишнього середовища, моралі, релігії та національної безпеки. Крім того, нетарифне регулювання застосовують і відносно експортних операцій, також для захисту національного ринку.

Найбільш поширеною класифікацією нетарифних обмежень є розподіл їх на паратарифні заходи, фінансові заходи, заходи контролю над цінами, заходи автоматичного ліцензування, монополістичні заходи, заходи кількісного контролю, технічні заходи.

Паратарифні заходи – це платежі та збори, які збільшують вартість ввізного товару на додаткову величину (крім мита), що стягуються з товару, який перетинає митний кордон. Ці платежі та збори оплачує імпортер. По мірі зниження мита та пов’язаного з цим падіння фіскальних митних доходів держава найбільш широко застосовує паратарифні заходи для поповнення своїх фінансових надходжень.

Фінансові заходи – це заходи, що регулюють доступ імпортерів до іноземної валюти, ціну валюти для імпортерів, а також умови платежу. Фінансові заходу можуть збільшувати вартість імпорту. До фінансових заходів, наприклад, належать вимоги попередньої оплати вартості імпорту або сплати імпортних податків, у тому числі шляхом відкриття попередніх імпортних депозитів, оплати готівкою, попередньої оплати митних податків.

Заходи контролю над цінами – впроваджуються з метою підтримки та стабілізації внутрішніх цін, а також для попередження та відвернення збитків, які можуть бути заподіяні нечесною торговою практикою іноземних конкурентів. До наведених заходів, наприклад, належать: адміністративне фіксування цін – цей захід полягає в тому, що уряд країни-імпортера, приймаючи до уваги внутрішні ціни виробника та споживача, встановлює верхню та нижню межу цін, або пов’язують їх з цінами на світовому ринку; «добровільне» обмеження експортних цін – це захід, відповідно до якого експортер погоджується підтримувати ціну на свої товари не нижче певного рівня.

Монополістичні заходи – це регулюючі заходи, які надають виключні права певній групі суб’єктів господарської діяльності. Основними видами таких заходів є державна монополія на імпорт певних товарів ( в деяких випадках аналогічна монополія може надаватись і підприємствам приватного сектору) та примусове обслуговування вітчизняними підприємствами (в певних випадках вітчизняні підприємства мають право користуватися лише послугами національних транспортних, страхових та інших компаній.

Заходи кількісного контролю – це в першу чергу квотування та ліцензування імпортних та експортних операцій. Кількісні обмеження – квотування (по фізичному обсягу або по вартості), а також ліцензування (вимога отримання спеціальних дозволів при поставці певних товарів, а іноді і в певні країни або із них).

Технічні заходи базуються на контролі якості, характеристики товару, що включає застосування адміністративних вимог, термінологію, символи, перевірку та методи перевірки, вимоги до упаковки, маркіровки.

Оцінка ступеня впливу нетарифних обмежень на зовнішню торгівлю представляє собою більш складну категорію, ніж оцінка впливу тарифних заходів. На відміну від тарифних заходів, які встановлюються урядом, нетарифні заходи можуть встановлюватись рішенням державних органів і місцевими органами, тобто діють на самих різноманітних рівнях.


Категорія: Митне право України (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter