Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Партійні системи і політичні партії (Семінари)

1. Поняття, види громадської організації

2. Функціонування громадських організацій і рухів

3. Основні відмінні риси громадських організацій та рухів від політичних партій

 

 

1. Поняття, види громадської організації


Громадська організація — це добровільне та організаційно оформлене об'єднання громадян, створене для вираження й задо­волення їхніх інтересів і потреб на засадах самоврядування.

У кожній країні є багато різних видів громадських організацій. Це професійні спілки, жіночі, молодіжні, ветеранські, дитячі організації, наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні об'єднання громадян, творчі спілки, земляцтва, фон­ди, асоціації тощо. Вони можуть мати різні назви: організація, об'єднання, спілка, товариство, клуб, гурток, рада, фонд, асоціація тощо. Спільними їх рисами (ознаками) є добровільність об'єднання, наявність певної організаційної структури і діяльність на засадах са­моврядування. Ще однією ознакою громадської організації у багатьох країнах вважається її неприбутковий характер — вона не повинна здійснювати господарську діяльність із метою отримання прибутку, інакше має зареєструватися в уповноваженому органі публічної влади як підприємницька структура. Тому, скажімо, житлово-будівельний кооператив розглядається як громадська організація, а виробничий — як підприємство.

Громадські організації розріз­няються за своєю соціальною основою, сферами діяльності, організа­ційною побудовою, цілями, методами й засобами діяльності, отже, можуть класифікуватись за різними підставами (ознаками).

Під кутом зору з'ясування ролі громадських організацій у політичній системі суспільства найважливіше значення має їхнє розрізнення за соці­альною основою, тобто тією спільнотою людей, інтереси якої організація виражає і представників якої організаційно об'єднує. Є п'ять основних груп соціальних спільнот як історично й об'єктивно сформованих груп людей: соціально-класові (суспільні класи, внутрішньокласові та міжкласові соціальні верстви і групи); етнічні (племена, народності, нації); демо­графічні (чоловіки, жінки, діти, молодь, особи середнього та старшого віку); професійні (робітники, селяни, службовці, спеціалісти, підприємці); територіальні (жителі окремих адміністративно-територіальних одиниць — сіл, селищ, міст, районів, областей).

До громадських організацій відносять професійні спілки - добровільні неприбуткові громадські організації, які об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Професійні спілки створюються з метою представництва, здійснення та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Молодіжні громадські організації є об'єднаннями громадян у віці від 14 до 28 років, мета яких - здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист їх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.

На відміну від молодіжних, дитячі громадські організації можуть створюватися особами від 6 до 18 років. Метою даного виду громадських організацій є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів цієї категорії громадян, які не суперечать чинному законодавству, а також соціальне становлення їх як повноправних членів суспільства.

До громадських організацій відносять також благодійні організації. Благодійною організацією є недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб.

Відповідно до основних груп соці­альних спільнот розрізняють класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні громадські організації.

Класовими громадськими організаціями є професійні спілки та ор­ганізації роботодавців, як об'єднання, відповідно, найманих працівни­ків і підприємців-власників.

Демографічними громадськими організа­ціями, які виокремлюються за статевою та віковою ознаками, є жіночі, дитячі, молодіжні, ветеранські об'єднання.

Професійними громадськими організаціями робітників і підприємців є ті самі профспілки та об'єднання роботода­вців, а спеціалістів — різноманітні творчі спілки (письменників, худо­жників, композиторів, акторів, журналістів тощо).

Територіальними є громадські організації, що утворюються й діють не в загальнонаціона­льному масштабі, а в окремих адміністративно-територіальних одини­цях держави — селах, селищах, містах, районах, областях, а етнічними — різноманітні об'єднання осіб однієї національної належності.

 

 


2. Функціонування громадських організацій і рухів


Громадська організація - це добровільне об'єднання людей, яке має внутрішню структуру знизу доверху, фіксоване членство.

Громадський рух - це теж добровільне формування громадян, яке виникає внаслідок вільного їх бажання на основі спільності інтересів і не має фіксованого членства.

У демократичному суспільстві держава не втручається в їхню діяльність, хоча і регулює її згідно з чинним законодавством. Головні засади діяльності суспільних об’єднань - це поєднання особистих і спільних інтересів, самоврядування, рівність усіх членів, законність і гласність.

Конституції демократичних держав гарантують свободу створення громадських об’єднань, діяльність яких має ґрунтуватися на демократичних засадах, відповідати вимогам відкритості й гласності. У більшості країн світу громадські об’ єднання для здійснення своїх цілей і завдань, передбачених статутами, користуються правами:

- брати участь у формуванні державної влади й управління;

- реалізовувати законодавчу ініціативу;

- брати участь у виробленні рішень органів державної влади та управління;

- представляти й захищати інтереси своїх членів (учасників) у державних і громадських органах.

Держава створює рівні можливості для діяльності усіх громадських об’єднань. Не підлягають легалізації тільки ті з них, метою яких є зміна конституційного ладу шляхом насильства, пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму, створення незаконних воєнізованих формувань.

Громадські об’єднання виконують низку функцій.

Опозиційна функція. Її роль полягає в запобіганні надмірній централізації влади, сприянні прогресивному розвитку громадянського суспільства. Для досягнення цього громадські організації вдаються до різних заходів: висування альтернативних програм, апеляції до громадської думки, контролю тощо.

Захисна функція. Вона спрямована на захист інтересів, потреб членів організації через вимоги, заяви до державних органів, уряду, а також законодавчу ініціативу. Радикальними методами тиску на адміністративні органи і захист інтересів людей є страйки, маніфестації, мітинги, ультиматуми, пікетування.

Виховна функція. Направлена на формування в громадян моральної, політичної, управлінської, правової культури, творчого підходу, професіоналізму.

Кадрова функція. Полягає в підготовці кваліфікованих кадрів для державних і громадських органів, установ, організацій.

Політична функція суспільних організацій і рухів полягає не в боротьбі за владу, а у здійсненні тиску на неї з метою реалізації інтересів своїх учасників.

Відповідно суспільно-політичними організаціями можна вважати тільки ті із численних об'єднань і груп за інтересами, які здійснюють тиск на центри влади. В західній політології їх так і називають - групи тиску або групи інтересів.

Типовими засобами тиску суспільних об'єднань на органи влади є:

? безпосереднє висування своїх членів до складу представницьких і законодавчих органів влади, а також в якості функціонерів адміністративного апарату;

? участь членів організації в роботі парламентських комісій;

? підтримка особистих контактів з членами парламенту, уряду, чиновниками державного апарату.

У багатьох країнах широко практикується така форма тиску на законодавців, як лобізм (кулуари ). Лобізм виник як специфічний інститут політичної системи США для впливу конкретних приватних та громадських організацій на процес ухвали рішень органами влади з питань внутрішньої і зовнішньої політики. Політична практика американського лобізму активно поширюється в інших країнах, в тому числі й в Україні.


 


3. Основні відмінні риси громадських організацій та рухів від політичних партій


Партії виростають із суспільних рухів і організацій. Суспільні рухи і організації утворюють те соціальне середовище, в якому діють політичні партії. Вони доповнюють дії партій або перешкоджають розповсюдженню їх впливу на суспільство, виступають базою для перебудови існуючих партій або появи нових.

Громадська організація має спільні з політичною партією риси і водночас суттєво відрізняється від неї. З політичною партією її спорі­днює добровільність об'єднання громадян, наявність організаційної структури та діяльність на засадах самоврядування. На відміну від політичної партії громадська організація зазвичай не є ідеологічною спільнотою і не ставить собі за мету оволодіння державною владою. Головна мета її створення та діяльності полягає у задоволенні інтере­сів і потреб своїх членів. У демократичних державах право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації конституційно визнається як одне з найважливіших політичних прав. Однак право на свободу об'єднання в політичні партії, а також на оволодіння держав­ною владою і на участь у її здійсненні визнається тільки за громадяна­ми, тоді як членами громадських організацій можуть бути також іно­земні громадяни та особи без громадянства.

Критерії відмінностей рухів і партій:

  1. Ідеологічний: якщо партію можна визначити як певну ідеологічну спільність, прив’язану до відповідної політичної ідеології, то для громадсько-політичних рухів подібна ідентифікація не обов’язкова.
  2. Мета або спрямованість: якщо програми політичних партій є багатоцільовим відображенням соціально-політичних доктрин, то рухи зорієнтовані на досягнення окремої, чітко окресленої конкретної мети, що за певних умов може трансформуватися у загальнолюдську.
  3. Ставлення до влади: громадсько-політичні рухи не ставлять собі за мету завоювати державну владу, що є характерним для політичних партій. На відміну від останніх, рухи ніякими своїми структурами не входять до державних інститутів, будучи, однак, частиною політичної системи суспільства.
  4. Організація: на відміну від партій, рухи не мають тривких тривалих організаційних структур. Рухи можуть об’єднувати людей різної партійної належності для досягнення певних політичних цілей.
Категорія: Партійні системи і політичні партії (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter