Різновиди соціальних груп


Різновиди соціальних груп


Соціальна група — це сукупність людей, виділена за соціально значимими критеріями (стать, вік, раса, національність, професія, місце проживання, дохід, влада, освіта та ін.). Вона є своєрідним посередником між окремою людиною і суспільством.

Слід відрізняти соціальні групи від випадкових несталих об’єднань людей, наприклад, пасажирів транспорту, які їдуть в одному вагоні чи автобусі, або тих, хто перебуває у певний момент на одній вулиці чи в одному місці. Ці угру­повання визначаються як агрегація — деяка кількість людей, що зібралися у певному фізичному просторі і не здійсню­ють свідомих взаємодій. Для то­го, щоб сукупність людей визнавалася групою, потрібні вза­ємодія між її членами та наявність сподівань, що їх поділяє кожний член групи відносно інших її членів.

Одним із головних критеріїв типології груп є їхня чисельність. У соціології розрізняють малісередні та великі групи. Чим менша група, тим більше можливостей індивід отримує для того, щоб пізнати інших людей і встановити з ними тісні стосунки.

Малі групи — це добре знайомі між собою люди, які об'єднані спільними цілями, інтересами і постійно взаємодіють між собою (сім'я, студентська група, компанія друзів).

Великі групи — це багатотисячні групи людей, що розсіяні на великих просторах і для яких властиві опосередковані соціальні взаємодії (класові, територіальні, етнічні спільноти).

Замкнуті групи - застосовують чіткі критерії прийняття нових членів (наприклад, касти).

Обмежені групи - в них критерії прийому менш суворі (наприклад, професійна група).

Відкриті соціальні групи - не висувають до бажаючих жодних особливих вимог, вільний доступ (наприклад, громадська організація).


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 17
2  
Користувачів 206
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Ваш регіон ?