Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Загальна теорія політики - Ярош Б.О.

Тема 18. Політична свідомість

Суб'єктний бік політичного життя найбільш повно знаходить своє відображення в політичній свідомості.

Політична свідомість (від лат. con - разом, спільно та scentia -знання) - це система знань, оцінок, настроїв і почуттів, за допомогою яких відбувається усвідомлення політичної сфери суб'єктами - індивідами, групами, націями тощо. Політична свідомість є складовою суспільної свідомості, яка відображає суб'єктивний збірний образ політичної системи, існуючого режиму, усвідомлення політичних інтересів, прагнень, цінностей. Політична свідомість у широкому розумінні є сукупністю ідей, знань, переживань і прагнень. Вона, з одного боку, є сукупністю нормативних, раціональних елементів, а з другого, - підсвідомих, ірраціональних, афектних елементів. На основі цих елементів формуються політичні орієнтації і відповідна поведінка, відношення осіб і груп до влади та її інституцій, участь у політичних процесах і владних відносинах. Аналітики відзначають складність і багатоаспектність явища "політична свідомість". Разом з тим при визначенні поняття і його специфіки виводять ті чи інші особливості. Одні акцентують на тому, що політична свідомість в основному має справу з рефлексивною "суб'єктивацією" політики. Другі вважають, що ця категорія виражає сукупність чуттєвих і теоретичних, раціональних і підсвідомих уявлень індивіда про політику. Треті - визначають політичну свідомість як комплекс дій, поглядів, думок, суджень, емоційних станів суб'єктів політичного процесу.

Найбільш вдало, на нашу думку, дав визначення явища політичної свідомості російський аналітик Е. Шестопал, а саме: "сприйняття суб'єктом тієї частини реальності, котра пов'язана з політикою, з питаннями влади і підпорядкування, державою та її інститутами" (Шестопал Е.Б. Психологический профиль российской политики.- М., 2000.- С. 157). Подібної позиції дотримується вітчизняний політолог Валерій Бебик, однак, трактує її значно ширше: "політична свідомість є сукупністю раціональних і емоціонально-чутливих, теоретичних і емпіричних, ціннісних і нормативних, свідомих і підсвідомих уявлень суб'єктів політики щодо подій, явищ і тенденцій, пов'язаних з питаннями політичної влади" (Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина: Монографія- К.: МАУП, 2003- С 215). Переважною більшістю політичних теоретиків політична свідомість розуміється як складна сукупність ментальних явищ, у яких проявляється індивідуальне й колективне сприйняття політики учасниками політичних процесів.

Поняття "політична свідомість" тісно співвідноситься з поняттям "політичної людини", яке веде свій родовід від Арістотеля. Великий мислитель був переконаний, що поведінка людини формується у стосунках із суспільством, у процесі реагування на його традиції, мораль, інституції. Саме тому Арістотель зазначає у творі "Політика", що людина, яка знаходиться поза політикою і не здатна вступати у спілкування або не вважає себе істотою самодостатньою і не відчуває потреби ні в чому, вже не виступає елементом держави, "стає або твариною, або божеством" (Аристотель. Политика. І. 1, 12, 1253 а). "Людиною політичною" стає всякий індивід, якщо він вступає у відносини з владою, її інституціями. Політична свідомість є властивістю діяльності в політичній сфері і в її виходах на громадянську, неполітичну сферу.

Політична свідомість знаходить своє чітке вираження в політичних переконаннях. Відомий фахівець Р. Лейн у роботі "Політична людина" виводить вісім елементів усередині основних переконань:

- переконання індивідуальної ідентичності; г уявлення про інших;
- уявлення про владу й авторитет;
- потреби, мотиви, цінності;
- етичні проблеми;
- способи пояснення явищ і подій;
- розуміння структури політичної інтерпретації;
- поняття і використання знань.

Переконання незалежно від їх міцності та ієрархічної підпорядкованості дають змогу суб'єктові політики раціоналізувати свою участь у політичній діяльності, краще орієнтуватися в політичному просторі й часі. Переконання дає змогу швидше виробити власну позицію, зіставити своє бачення політики з іншими учасниками політичного процесу.

Політична свідомість як системне утворення, котре має такі рівні:

1. Емпірично-буденний рівень, котрий базується на безпосередній практиці й участі в політичному процесі різних суб'єктів. Цей рівень відображає почуття, настрої, переживання, волю, ілюзії, уявлення, фіксує переважно зовнішні аспекти подій і явищ.
2. Практично-політичний рівень створює інформаційну базу для більш складної теоретичної моделі свідомості.
3. Концептуальний рівень або політико-ідеологічний, який існує на рівні політичних ідей, концепцій, доктрин, учень.
Усвідомлення політики на теоретичному рівні дає змогу ставити й вирішувати стратегічні та тактичні політичні завдання, визначати засоби їх досягнення, напрями і шляхи організаційно політичного забезпечення назрілих проблем, коригувати політику на основі практичного досвіду.
4. Державний рівень, на якому здійснюється вироблення офіційної політики; обґрунтовується і реалізується захист існуючих політичних режимів і принципів управління.

Крім цього, виділяють такі типи політичної свідомості: великих суспільних груп; національну; партійну, елітну, індивідуальну свідомість, а також державні й антидержавні, централістські та децентралістські типи політичної свідомості.

Функції політичної свідомості:

- пізнавальна - є системою знань про навколишню політичну дійсність, об'єктивне відображення політичної реальності;
- орієнтаційна - сприяє орієнтації в політичному житті, оцінці політичних подій;
- регулятивна - дає орієнтири щодо участі у політичному житті;
- інтегруюча - сприяє об'єднанню груп суспільства на базі спільних цінностей, ідей, настанов;
- прогностична - створює основу для передбачення змісту та характеру розвитку політичного процесу;
- нормативна - створює загальноприйнятий образ майбутнього.

Своєрідним проявом політичної свідомості є "масова свідомість", яку, однак, частина політичних теоретиків заперечує. Під "масовою свідомістю" розуміють сукупність різних духовних, емоційних і психологічних утворень, емоцій і образів, які істотно впливають на політичну поведінку великої кількості людей. Масова свідомість найчастіше розуміється як сума індивідуальних цінностей, настроїв і переконань. Масова свідомість формується при визначальному впливі економічних, соціальних умов політичного життя. Масова свідомість характерна швидкою зміною пріоритетів.

Політична свідомість тісно пов'язана з політичною поведінкою, є її підготовчим етапом. Тому політологи часто характеризують політичну свідомість як "внутрішню" поведінку, а це дає можливість передбачити "зовнішні" дії,

До основних компонентів політичної свідомості належать політичні цінності й політичні спрямування (установки). Цінності характеризують індивідуальну свідомість, головним чином її соціальну природу. Цінності політичні - це засвоєні, пристосовані особою соціально-групові уявлення. Політична установка розуміється як усвідомлена готовність людини вести себе відповідним чином, це своєрідна суб'єктивна налаштованість на відповідні дії по відношенню до певного суб'єкта (режиму, партії, інституції)-

Американський політолог В. Розенбаум пропонує свою класифікацію політичних установок, у якій виділяє три головні групи. Першу групу складають установки стосовно політичної системи, політичного режиму, пануючих норм і традицій. Другу -установки, які визначають ідентифікацію індивіда, його співвідношення до "інших" (осіб, організацій). Третю групу складають установки, які характеризують сприйняття особи як "себе" у політиці, самосприйняття.

У процесі формування політичної свідомості велике значення має визначення своєї політичної ідентичності. Вона відіграє істотну роль у процесах регулювання поведінки індивідуальних та групових суб'єктів. Політична ідентичність - це ототожнення суб'єкта політичного процесу з відповідною політичною позицією, яку визнають інші суб'єкти політичних відносин. За суб'єктністю виділяють ідентифікацію індивідуальну і групову. За ідейно-політичними напрямками застосовується частіше всього поняття "лівий-правий".

Політичні установки посткомуністичних країн, у тому числі й України, визначаються перехідним типом економіко-політичних трансформацій. Великий вплив на визначення таких установок мають існуючі складнощі економічного і політичного розвитку. Значно впливають на ці процеси й особливості національних традицій, демографічна та конфесійна ситуація. Низький рівень життя, соціальна і правова незахищеність жителів України визначають більш прагматичні, матеріальні цінності й установки.

На процеси формування установок і політичної свідомості загалом істотно впливають зовнішні умови України. До зовнішніх умов належать геополітичні чинники та міжнародну розстановку сил.

< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
Категорія: Загальна теорія політики - Ярош Б.О.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter