Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Політичний менеджмент (Семінари)

1. Традиційний і радикальний підходи до розуміння сутності виборів

2. Вибори та референдум як форма прямої демократії

3. Нормативно-правове забезпечення виборчого процесу в Україні

4. Вибори, їх класифікація і особливості при різних політичних режимах

5. Демократичні принципи виборчого права

6. Моделі виборчих систем

7. Правове регулювання референдумів в Україні

8. Види референдумів


 

1. Традиційний і радикальний підходи до розуміння сутності виборів


Поняття "вибори" можна трактувати по-різному:

- як акт самоврядування народу;

- як процедуру формування державних органів шляхом надання певних повноважень посадовій особі черезволевиявлення (вибори) громадян;

- як вибір народу, який реалізується через голосування, щодо формування органів влади як на державному рівні, так і на місцевому.

Отже, можна сказати, що вибори - це форма народного волевиявлення, в процесі якого шляхом голосування формуються державні органи та органи місцевого самоврядування, а також заповнюються вакантні виборні посади, зокрема, пост глави держави.

Вибори були відомі ще в первіснообщинному ладі, коли на загальних зборах певного роду обиралися старійшини. З часом сама процедура виборів ускладнилась. Наприкінці ХVІІІ ст. було зроблено класичну теорію виборів, основні ідеї якої зводяться до визнання того, що суверенітет належить народу, який є джерелом будь-якої влади. Народ доручає здійснення влади своїм представникам (депутатам), яких обирає в результаті проведення демократичних виборів. Кожен депутат представляє всю націю, а не тільки округ, від якого його обрано. Тому депутат повинен бути незалежним від своїх виборців під час виконання своїх повноважень. Ці ідеї присутні і нині в демократичних державах. Тому можна сказати, що вибори – це передача влади виборцями тим, кого вони обирають, тобто народ делегує владні повноваження свої представникам.

Вибори символізують не лише виявлення думки населення, а й залучають маси до процесу управління державою. Вони є засобом політичної соціалізації населення, забезпечують легітимність, законне обґрунтування політики, яку проводять представники влади, що перемогла на виборах. Вибори відіграють у суспільстві роль своєрідного регулятора, оскільки таким чином можна демократично змінювати владні структури.

 

 


2. Вибори та референдум як форма прямої демократії


Відповідно до ст. 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Український народ або його частина здійснюють владу безпосередньо на загальнодержавних і місцевих виборах, всеукраїнських референдумах, мітингах, демонстраціях, зборах громадян, через народні ініціативи тощо.

Виборипередбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом таємного голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого самоврядування.

Референдумце голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної його частини (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.

Референдум, як і вибори, здійснюється шляхом голосування, але відрізняється своїм предметом.

Вибори проводяться для визначення особи, яка гідна обіймати певну виборну посаду.

Завдання референдуму полягає у вирішенні важливих питань, не пов’язаних із наданням юридичної сили мандатам певних осіб. Це можуть бути затвердження, зміна чи скасування законів, вирішення проблем територіального устрою в межах держави тощо.

 

 


3. Нормативно-правове забезпечення виборчого процесу в Україні


Виборчий процес гарантується Конституцією України, законами України "Про вибори народних депутатів України" від 25 березня 2004 р., "Про вибори Президента Україна" від 5 березня 1999 p., "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 6 квітня 2004 р., "Про Центральну виборчу комісію" від 30 червня 2004 р. та ін.

Виборчий процес - це врегульована Конституцією та законами України специфічна діяльність органів і громадян (суб'єктів виборчого процесу), спрямована на підготовку і проведення виборів з метою формування представницьких органів влади.

Виборчий процес - досить складний і багатогранний, тому має здійснюватися в законодавчо визначеному процесуальному порядку. Виборчий процес включає такі етапи:

1) складання та уточнення списків виборців;

2) утворення виборчих округів;

3) утворення виборчих дільниць;

4) утворення виборчих комісій;

5) висування та реєстрація кандидатів у народні депутати України;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків голосування;

9) встановлення результатів виборів народних депутатів України та їх офіційне оприлюднення;

10) припинення діяльності виборчих комісій.

Виборчий процес завершується через 15 днів після дня офіційного оприлюднення ЦВК результатів виборів депутатів.


Конституція України (ВРУ):

Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.


ЗУ «Про вибори народних депутатів України»

Стаття 16. Строки проведення виборів

1. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України.

2. Виборчий процес чергових виборів депутатів розпочинається за дев'яносто днів до дня голосування. Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу не пізніш як за дев'яносто один день до дня голосування.

3. Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, виданого відповідно до Конституції України.

4. Виборчий процес позачергових виборів депутатів починається з дня, наступного після дня опублікування Указу Президента України, зазначеного у частині третій цієї статті.

5. Повторні вибори в одномандатному окрузі призначаються не пізніш як через десять днів від дня визнання виборів такими, що не відбулися, або прийняття Центральною виборчою комісією рішення про визнання обраної особи такою, що не набула депутатського мандата. Повторні вибори відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Центральною виборчою комісією рішення про їх призначення. Виборчий процес повторних виборів депутатів починається з дня, наступного після дня опублікування рішення Центральної виборчої комісії про їх призначення.


ЗУ «Про вибори Президента України»

Стаття 17.Строки призначення та проведення виборів

1. Чергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України.

2. Верховна Рада України призначає чергові вибори Президента України не пізніш як за сто днів до дня виборів. Верховна Рада України забезпечує опублікування рішення про призначення чергових виборів Президента України у засобах масової інформації.

3. Виборчий процес чергових виборів Президента України розпочинається за дев’яносто днів до дня голосування. Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу шляхом прийняття рішення не пізніш як за дев’яносто один день до дня голосування.

4. Позачергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю дев’яностоденного строку з дня їх призначення Верховною Радою України.

6. Виборчий процес позачергових виборів Президента України розпочинається з дня, наступного за днем, зазначеним у частині четвертій цієї статті.

7. Повторні вибори Президента України відбуваються в останню неділю дев'яностоденного строку з дня прийняття постанови Верховної Ради України про призначення повторних виборів.

 

 


4. Вибори, їх класифікація і особливості при різних політичних режимах


Виділяють такі види виборів:

1) за способом волевиявлення виборців:

- прямі (безпосередні) вибори, коли питання про обрання вирішують громадяни-виборці;

- непрямі вибори, коли питання про обрання вирішують не громадяни безпосередньо, а обрані ними особи - виборщики, депутати тощо.

2) за територіальною ознакою:

- загальнонаціональні (загальнодержавні) вибори, які проводяться на території всієї держави;

- місцеві (регіональні, локальні, комунальні, адміністративні, кантональні) вибори - ті, які проводяться на території певної адміністративно-територіальної одиниці або регіону.

3) за об'єктом класифікують

- вибори до парламенту,

- вибори глави держави,

- вибори місцевих представницьких органів;

4) за часом проведення:

- чергові вибори, які проводяться у зв'язку із закінченням визначеного Конституцією строку повноважень виборного органу або посадової особи.

- позачергові вибори. Позачергові вибори народних депутатів України призначаються Президентом України з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України;

- повторні вибори.

Повторні вибори народного депутата України призначаються в одномандатному окрузі Центральною виборчою комісією у разі визнання виборів депутатів в цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулися.

Повторні вибори Президента України проводяться у випадках:

1) якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано;

2) якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури.

- проміжні вибори.

Проміжні вибори народного депутата України призначаються Центральною виборчою комісією в порядку, встановленому Законом, у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному окрузі.

- перші вибори. Ними можуть бути лише місцеві вибори, і проводяться вони у разі утворення нової або поділу існуючої адміністративно-територіальної одиниці. Вони призначаються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською або Севастопольською міською радою, якщо інше не передбачено законом.

5) за кількісною ознакою участі виборців:

- загальні вибори, в яких можуть брати участь усі громадяни, які мають право обирати;

- часткові вибори, в яких можуть брати участь тільки громадяни, які проживають на території певної адміністративно-територіальної одиниці або регіону;

У сучасному світі вибори широко застосовуються авторитарними і тоталітарними режимами. Головним соціальним призначенням виборів в умовах авторитаризму чи тоталітаризму є зміцнення відповідних типів політичного панування за допомогою маніпулювання свідомістю своїх громадян чи міжнародною суспільною думкою. Хоча в такому випадку вибори й не визначають склад уряду, проте вони, виступають, інструментом стабілізації і збереження влади, виконують у політичній системі важливі функції.

 

 

 

5. Демократичні принципи виборчого права


Принципи виборчого права - це умови його визнання і здійс­нення, які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади.

Конституція України (ст. 71) визначає найважливіші принципи виборчого права, а саме: загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Принцип загального виборчого права означає, що активне виборче право, тобто право обирати, мають усі дієздатні громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Виборче право мають лише громадяни України. Зміст цього принципу полягає у неможливості обмеження виборчих прав громадян України через походження, соціальний чи майновий стан, расову чи національну приналежність, стать, освіту, політичні погляди, релігійні переконання, рід та характер занять.

Принцип рівного виборчого права вказує на те, що громадянин України на тих чи інших виборах має лише один голос, який є рівнозначним голосу будь-якого іншого виборця, котрий бере участь у голосуванні. Виборець голосує на виборах лише один раз і на тій виборчій дільниці, де внесений у список виборців. Не може бути привілеїв чи обмежень у голосуванні на виборах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, мови.

Принцип прямого виборчого права означає, що отримання мандата кандидатом на зайняття тієї чи іншої виборної посади у представницькому органі можливе лише через волевиявлення виборців, тобто через їхнє голосування, яке є остаточним і наступному перегляду не підлягає. Принцип прямого волевиявлення передбачений і гарантований Конституцією України: "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ".

Принцип таємного голосування вказує на законодавчу заборону будь-якого контролю за волевиявленням виборця (відеоспостереження, фотографування та ін.). Відмітки у бюлетені виборець має робити самостійно у спеціально обладнаній кабінці чи кімнаті, де повинен знаходитися сам. Якщо виборцем є особа, яка для реалізації свого права голосу потребує сторонньої допомоги (через неписьменність, ослаблений зір та ін.), то таку допомогу може надати найближчий її родич або стороння особа, яка не має якоїсь особливої особистої зацікавленості у результатах виборів, наприклад, не балотується на виборах, не є спостерігачем. Водночас члени виборчих комісій не можуть надавати таку допомогу.

 

 


6. Моделі виборчих систем


Виборча система сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади.

Можна виділити такі основні типи: мажоритарну, пропорційну та змішану.


Мажоритарна виборча система

Мажоритарна виборча система існує в трьох різновидах, це залежить від того, якої більшості для обрання депутатів вимагає закон:

1) мажоритарна система абсолютної більшості – для обрання кандидата вимагає зібрати більше половини голосів виборців, тобто діє формула 50 % + 1 голос. У разі якщо жоден кандидат не одержав більше ніж половину голосів, проводиться другий тур виборів, на якому представляється лише двоє кандидатів. Для перемоги необхідно набрати просту більшість голосів.

2) мажоритарна система відносної більшості – є найпростішою різновидністю мажоритарної системи. У разі її запровадження обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців. За умов однакової кількості набраних голосів двома або більше кандидатами, використовується процедура жеребкування. При цій системі голосування відбувається в один тур.

3) мажоритарна система кваліфікованої більшості – обраним вважається кандидат або список кандидатів, який отримав певну, кваліфіковану більшість голосів виборців. Кваліфікована більшість встановлюється законодавством і, як правило, перевищує абсолютну більшість.


Пропорційна виборча система

Ця система ґрунтується на пропорційній відповідності між кількістю завойованих голосів та кількістю отриманих мандатів. При застосуванні цієї системи округи завжди багатомандатні.

Розрізняють наступні види пропорційної системи:

1) з жорсткими списками;

2) з преференціями;

3) з напівжорсткими списками.

1. При застосуванні жорстких списків виборець безпосередньо голосує за список партії, що він обирає. У виборчому бюлетені вказуються тільки назви, емблеми партій, іноді певна кількість перших кандидатів у партійних списках.

2. При застосуванні системи преференцій виборець не просто голосує за списки партії, що обирає, а й робить помітку навпроти номеру того кандидата в кандидатському списку від партії, якому він віддає свій голос. Таким чином, обирається той, хто отримав найбільше число преференцій, в разі рівності кількості преференцій у кількох кандидатів від партії перевагу віддають тому, хто займає вище місце у партійному списку.

3. Напівжорсткі списки — коли мандат обов’язково одержує кандидат, який очолює партійний список, а розподіл інших мандатів, що їх одержала партія, здійснюється залежно від кількості голосів, які одержав кандидат (в Італії, Австрії, Швейцарії).


Змішана виборча система

Змішана виборча система передбачає поєднання у собі елементів мажоритарної та пропорційної систем.

Одним із найпоширеніших варіантів змішаної системи є рівне комбінування, що передбачає обрання половини депутатів мажоритарним шляхом, а іншої — пропорційним. У цій системі виборець одержує два голоси: один подає за одного із кандидатів, а другий — за один із партійних списків. Саме така система нині існує в Україні.

 

 


7. Правове регулювання референдумів в Україні


З метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в управлінні державними та місцевими справами в Україні проводяться референдуми.

Референдумце голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної його частини (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.

Закони, інші рішення, що прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Стаття 73. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.


ЗУ «Про всеукраїнський референдум»

Стаття 3. Предмет всеукраїнського референдуму

3. За предметом всеукраїнський референдум може бути:

1) про схвалення нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції України, скасування, втрату чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України (конституційний референдум);

2) про зміну території України (ратифікаційний референдум);

3) щодо прийняття чи скасування закону України або внесення змін до чинного закону України (законодавчий референдум);

4) з будь-якого питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно зКонституцією України (загальний референдум).

Стаття 4. Загальні засади всеукраїнського референдуму

1. Президент України проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою, якщо його ініційовано з додержанням встановлених Конституцією та законами України вимог щодо організації і порядку проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

2. Результати народного волевиявлення на всеукраїнському референдумі є обов'язковими.

3. Новий всеукраїнський референдум з інших питань, що раніше виносилися на референдум, окрім внесення змін до розділів I, III і XIII Конституції України з одного й того самого питання, може бути проведено не раніше ніж через рік з дня оголошення результатів проведеного референдуму.

Реалізація ініціативи щодо внесення змін до розділів I, III і XIII Конституції України з одного й того самого питання можлива Верховною Радою України наступного скликання.

 

 


8. Види референдумів


Критерії

розмежування

референдумів

Види референдумів

1

За територією проведення

1) загальнодержавний - проводиться на території всієї держави;

2) місцевий - проводиться на території певної адміністративно-територіальної одиниці;

2

За правовою силою рішень

1) імперативний - рішення має вишу юридичну силу, є обов'язковими до виконання;

2) консультативний - рішення має дорадчий характер, тому не є обов'язковим при вирішенні питань місцевого чи загальнодержавного значення;

3

За підставами проведення

1) обов'язковий - рішення має бути прийняте тільки на референдумі;

2) факультативний - рішення може бути прийняте або референдумом, або в інший спосіб;

4

За предметом

1) конституційний - щодо прийняття конституції;

2) законодавчий - з питань прийняття законів;

3) ратифікаційний - пов'язаний з ратифікацією міжнародно-правових актів та ін.;

5

За часом проведення

1) дозаконодавчий - проводиться щодо законопроекту для визначення думки громадян;

2) післязаконодавчий - проводиться для затвердження закону, прийнятого парламентом;

6

За суб'єктами ініціювання

1) з ініціативи органу державної влади;

2) з ініціативи органу місцевого самоврядування;

3) петиційний - з Ініціативи і на вимогу громадян.


Категорія: Політичний менеджмент (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter