Причини європейської інтеграції та її етапи

Причини європейської інтеграції та її етапи

Серед найважливіших причин європейської інтеґрації можна виділити наступні:

– потреба миру та безпеки. Нова Європа та країни цієї Європи повинні були ґарантувати, що більше ніколи не повториться жорстокість обох світових воєн. Спільне прийняття рішень мало стати перешкодою для появи нових конфліктів, а тісна політична та економічна співпраця мали стати успішним бар’єром перед комунізмом, який набирав усе більших обертів, а також перед економічною експансією США в Європі;

– сподівання на економічний розвиток та добробут. Співпраця в межах об’єднаної Європи мала дати її мешканцям економічну стабільність та успіх. Утворення спільного ринку мало оптимізувати економічну діяльність та розвиток торгівлі в межах цілого континенту. Спільний ринок мав бути також ґарантією вільного руху осіб, капіталу, товарів та послуг;

– утримання економічного та політичного значення на міжнародній арені. Європейці добре розуміли, що обидві світові війни значно ослабили позиції європейських країн у світі. Лише тісна співпраця у цих сферах допомогла б повернути їм владу, яку вони втратили.

І етап (1951 – 1992 рр.) Європейські співтовариства

18 квітня 1951 року було підписано Паризький договір про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄОВС), який набрав чинності в липні 1952 р. Договір був підписаний на термін 50 років.

25 березня 1957 р. у Римі було підписано Договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Договір про створення Європейського співтовариства з питань атомної енергії (Євратом) – (Римські договори)

1986 р. – підписання Єдиного Європейського Акту:

– інституційна реформа

– формується концепція єдиного внутрішнього ринку яка базуватиметься на 4 свободах (вільний рух товарів, вільний рух осіб, вільний рух капіталу, вільний рух послуг)

– продовження демократизації

ІІ етап (1992 – 2007 рр.) Створення ЄС

7 лютого 1992 р. підписана Маастрихтська угода, що набула чинності1 листопада 1993 р.

Згідно з Маастрихтським договором, ЄС базується на трьох стовпах.

Повноваження першого стовпа дуже широкі, а саме:

– спільний внутрішній ринок, тобто вільний рух осіб, капіталу, товарів та послуг;

– Митний союз;

– спільна торговельна політика;

Другий стовп – це Спільна зовнішня політика та Політика безпеки (СЗППБ). Її завданням є зміцнення єдності та незалежності Європи, що повинно сприяти збереженню миру, безпеки, проґресу на цілому континенті та у світі.

Третій стовп – співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ.

2 жовтня 1997 р. був підписаний Амстердамський договір (набрав чинності 1 травня 1999 р.)

– соціальне забезпечення

– співробітництво у захисті навколишнього середовища

– включаються Шенгенські угоди

– посилення ролі Європейського Парламенту

– розширення повноважень Суду ЄС

Цілком новим є положення Договору, яке передбачає можливість використання в певних ситуаціях формули „тіснішої співпраці” окремими країнами-членами задля реалізації спільних цілей. Виконуючи положення Амстердамського Договору у сфері СЗБП, визначено кандидатуру Високого Представника у справах СЗБП.

26 лютого 2001 р., підписано Ніццький договір (набрав чинності 1 лютого2003 р.)

– Європейська хартія прав людини

– людська гідність, свобода, рівність, солідарність, громадянство, правосуддя

29 жовтня 2004 р. була підписана Угода про Конституцію ЄС. Однак вона не набула чинності, оскільки не всі країни – учасниці її ратифікували.

ІІІ етап (2007 – …)

13 грудня 2007 р. була підписана Лісабонська угода (набрала чинності 1грудня 2009 р.)

Складається з двох частин:

– Договір про Європейський Союз,

– Договір про функціонування Європейського Союзу.

Основні положення Лісабонської угоди:

– вводяться посади Президента і Вищого Представника із закордонної політики і спільної безпеки з адміністративними повноваженнями, з метою єдиного представництва і єдності поглядів ЄС на зовнішній арені;

– голосування за кваліфікованою більшістю;

– посилюється роль національних парламентів;

– кількість депутатів Європейського Парламенту має зменшитись з 785 до 750;

– в Європейському Суді буде створено три додаткові посади генеральних адвокатів, з яких одну буде займати представник Польщі, що було зроблено за вимогою останньої;

Формально новий договір не є Конституцією – в ньому немає згадки про гімн чи прапор. Але документ зберіг всі ключові постанови про реформи, що були в первинному документі – Євроконституції.