Загальна характеристика інституційної системи ЄС

Союз має інституційну структуру, спрямовану на те, щоб поширювати цінності Союзу, реалізовувати цілі Союзу, служити інтересам Союзу, його громадян та держав-членів та гарантувати узгодженість, ефективність та послідовність політик та дій Союзу.

В вузькому значенні – відносять тільки 7 інститутів ЄС.

В широкому значенні – коли до інститутів включається система ін. органів ЄС.

І рівень – інститути ЄС:

– Європейський Парламент;

– Європейська Рада;

– Рада;

– Європейська Комісія;

– Суд Європейського Союзу;

– Європейський центральний банк;

– Рахункова палата.

ІІ рівень – органи ЄС

- кількість органів може змінюватись (Європ. омбудсмен , Європ. контролер по захисту даних, Економічний і соціальний комітет, Комітет регіонів)

ІІІ рівень – заклади

- не фіксована кількість

- на заклади ЄС покладаються виконання спеціалізованих функцій, крім того вони мають статус юридичної особи (Європол, Євроюст, Європ. оборонне агентство)

Принципи діяльності:

1) принцип пропорційності – те, що прямо надано установчими договорами

2) принцип лояльного співробітництва (Європейський парламент, Рада та Комісія проводять взаємні консультації та організовують за спільною згодою порядок своєї співпраці. З цією метою при дотриманні Договорів вони можуть укладати міжінституційні угоди, здатні носити обов'язковий характер.)

3) демократизація інституційного механізму

2 інститути представляють інтереси держав-членів – Європейська Рада і Рада ЄС.

Інші інститути загальноєвропейські, представляють наднаціональні інтереси

Політичні інститути – Європ. Рада, Рада ЄС, Комісія, Європарламент

Спеціалізовані інститути – Суд ЄС, Рахункова палата, ЄЦБ. Будь-яка політична діяльність в рамках цих інститутів заборонена.