Проблема дефіциту демократії в ЄС
Проблема дефіциту демократії в ЄС
Специфічною проблемою ЄС є дефіцит демократії – недостатня участь громадян у процесі вироблення політики Союзу.
Дефіцит демократії – явище, притаманне сучасним демократичним режимам або міжнародним організаціям, яке характеризується недостатнім рівнем демократичної легітимності їх інститутів та певною невідповідністю їх діяльності, механізмів та процедур сучасним демократичним стандартам.
В ЄС піддають серйозній критиці модель демократії Союзу, яка сформувалася останніми роками. На думку критиків, основними вадами демократії в ЄС є:
– небезпека «тиранії більшості». Створювані в єдиній Європі структури змушують держави-члени всупереч власним інтересам приймати волю євроінтеграторів. Більшість законів нав’язуються бюрократами з Брюсселю, яких ніхто не обирав. Вони перебирають на себе законодавчі функції національних парламентів;
– брак «демократичної легітимності». Структури ЄС є забюрократизованими і негнучкими, а контроль за ними з боку європейської громадськості – надзвичайно слабким і неефективним. Більшість держав-членів позитивно розцінюють діяльність ЄС, проте визнають, що їх вплив на прийняття рішень в Союзі є недостатнім.;
– віддаленість організацій від окремих громадян. Лише один інститут ЄС – Європейський Парламент – обирається безпосередньо громадянами, які на виборах скоріше керуються національними перевагами, ніж пріоритетами єдиної Європи.;
Новаціями Лісабонського договору щодо зміцнення демократії в ЄС є:
– посилення ролі Європейського Парламенту;
– більше залучення національних парламентів;
– гарантування прав людини та громадянських свобод: Хартія фундаментальних прав стала юридично зобов’язуючим документом та набула однакового правового статусу з договорами, хоча вона і не потрапила до тексту Лісабонського договору;
– сильніший голос громадян: Договір містить положення щодо права на громадянську ініціативу – наявність підписів щонайменше одного мільйона громадян з певної кількості держав-членів є підставою для звернення до Комісії з проханням розробки та висунення нової законодавчої ініціативи;
– хто що робить: відносини між державами-членами та ЄС стануть більш зрозумілішими завдяки чіткій категоризації повноважень;
– вихід зі складу ЄС: Лісабонський договір вперше визнає можливість виходу держав-членів зі складу Союзу.