Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Правова статистика (Лекції)

ТЕМА 1. Вступ до правової статистики


1. Поняття та предмет статистики

2. Історія розвитку статистичної науки

3. Методи статистики та етапи статистичного дослідження

4. Основні категорії статистичної науки

5. Нормативне забезпечення та організація статистики в Україні

 


1. Поняття та предмет статистики


Правова статистика традиційно вивчається студентами, які отримують вищу юридичну освіту, оскільки для всіх гуманітарних наук, у тому числі і юридичних, статистика – важливий метод вивчення соціальних реалій. Юристи у своїй практичній діяльності мають справу не лише з окремими юридичними фактами, а й з масовими юридично вагомими явищами і процесами. Статистичний аналіз таких явищ і процесів – необхідна умова їх професійної діяльності, особливо управлінської.

Але насамперед слід з’ясувати що собою являє статистика взагалі.

В сучасних умовах термін "статистика” має три значення:

статистика як цілеспрямована практична діяльність по планомірному та систематичному збиранню, обробці, опрацюванню та поширенню даних про суспільні явища та процеси;

статистика як чисельні дані, які всебічно характеризують різні аспекти розвитку суспільства;

статистика як суспільна наука, і, відповідно, фахова навчальна дисципліна.

Статистика відокремилась у самостійну галузь знань у зв'язку з тим, що має специфічний об'єкт і предмет дослідження, а саме кількісні параметри соціально-економічного розвитку суспільства. Це суспільна наука, оскільки вона вивчає явища та процеси розвитку суспільства, причому переважно ті, що мають масовий характер, тобто притаманні великій кількості об'єктів. Слід мати на увазі, що статистика досліджує якісно визначені параметри, котрі мають певний економічний або соціальний зміст, пов'язані з відповідним показником часу та територією.

Як свідчить історія людства, без статистичних даних неможливо управління державою як соціальним організмом. Статистичні дослідження сприяють розвитку окремих напрямків життєдіяльності країни, розробці програм соціально-економічного розвитку, в тому числі у галузі соціального контролю за правопорушеннями.

Завдання статистики, як суспільної науки:

виявляти певні типи процесів і явищ (країни можна поділити на групи за доходом, рівнем освіти, тривалістю життя)

характеризувати ступінь розвитку явищ, напрям і динаміку їх змін (інфляція може зростати, зменшуватися, перетворюватись на гіперінфляцію),

встановлювати щільність взаємозалежностей між процесами і явищами суспільного життя ( як тривалість життя залежить від екології, стану медицини, доходів та традицій населення),

робити прогнозні розрахунки.

Статистикаяк і інші суспільні науки вивчає явища суспільного життя, але на відміну від інших наук, вона досліджує кількісний бік суспільних явищ за допомогою особливих наукових прийомів.

Об’єктом статистичнихдосліджень є окремі масові явище (окремі сукупність).

Предмет статистики – є кількісна сторона масових явищ у їх якісній визначеності в умовах певного місця і часу.

Потребує пояснення визначення предмета статистики.

1. Кількісна сторона характеризує розміри, обсяги, кількісні спів­відношення, темпи розвитку, поширення, повторюваність у часі й у просторі, закономірності формування, взаємозв’язок об’єктивно існуючих явищ і процесів. Це одна із головних ознак предмета статистики.

2. Статистика вивчає масові суспільні явища і процеси, тому що статистичні закономірності виявляються тільки при вивченні велико­го числа одиниць сукупності (закон великих чисел), тобто статистич­на сукупність має бути репрезентативною.

Традиційно явище вважають масовим, коли воно характеризується або одночасною участю у ньому багатьох схожих елементів, або коли воно (явище) багатократно повторюється у часі в схожих умовах. Для масового явища характерним є те, що поведінка кожного елемента при цьому носить випадковий характер, а поведінка всієї сукупності незважаючи на це є достатньо визначеною.


ПРИКЛАД: такі суспільні явища, як: виробництво, споживання, торгівля, смертність, народжуваність, злочинність припускають участь у них одночасно багатьох елементів.

Такі явища, як урожайність, погодні умови, стихійні лиха можуть досліджуватись статистикою коли спостерігається достатня кількість "повторів” самих явищ за тривалий час.

Катастрофа на ЧАЕС, політ на Марс, підйоми затонулих підводних човнів, падіння метеоритів типу тунгуського - явища не масові і статистикою не вивчаються.


Статистика – багатогалузева наука. Вона складається з окремих розділів, або галузей.

Так, теорія статистики розробляє категорії статистики, загальні мето­ди і засоби статистичного аналізу, теоретична база всієї статис­тичної науки і практики;

Економічна статистика вивчає економічні явища і процеси, роз­робляє систему економічних показників та методів вивчення еко­номіки країни, регіону як одного цілого;

Соціальна статистика збирає і узагальнює числові матеріали про соціальні явища і процеси в суспільстві, наприклад вивчає умови і характер праці, рівень життя, прибутки населення, споживання ним матеріальних благ і послуг. До соціальної статистики відноситься і правова статистика.

На відміну від математичної статистики соціальна (суспільна) статистика не абстрактна, а конкретна наука (не чиста, а прикладна) і входить до системи галузевих наук: розрізняють статистику праці, населення, національного багатства, життєвого рівня і т. і. Інакше кажучи, іноді це більше ремесло, ніж наука.

Існує і відомча статистика. Сфера її діяльності визначається міністерствами і відомствами самостійно за узгодженням з органами державної статистики.

 

 


2. Історія розвитку статистичної науки


Статистика починалася з обліку. Розвиток різних облікових операцій по відношенню до великих мас населення з сивої давнини і до сьогодні і привів в кінці-кінців до статистичної науки. Це були "вічні” державні питання: оподаткування підданих, облік та забезпечення війська, митний облік, питання витрат державної казни.

У найдавніших державах проведені перші в історії людства обліки населення, зокрема, в Єгипті (близько 2800 — 2250 рр. до н.е.), Китаї (у 2238 р. до н.е.). Перші обліки населення мали примітивний характер. Іноді вони велися не шляхом записів, а носили символічний характер.

Наприклад, одним з таких переписів населення, що засвідчений письмово, був проведений на території сучасної України скіфським царем Ариантом. Який, за описом Геродота, наказав кожному скіфові принести один наконечник стріли, а після цього з цієї міді виплавили чан об’ємом 600 амфор (1 амфора = 40 л) і товщиною шість пальців. Орієнтовні розрахунки дають вагу цієї судини близько 35 тон. Розміщений він був за переказом у нижній течії річки Південний Буг ( сучасна Миколаївська область).

В Давньому Римі розвиток державного обліку отримав новий імпульс. у 550 р. до н.е. Сервій Тулій розробив ценз (територіальний орган) для проведення перепису населення. Чиновники цього органу опитували главу сім’ї про усіх його членів, а також про їх майновий стан. Причому глава сім’ї присягався, що надає правдиві дані. Спочатку такі переписи проводилися кожні 5 років, пізніше 10 років. Останній був проведений у 72 році н.е.

Середньовіччя не сприяло зростанню обліку, хоча у ці часи сформувався муніципальний облік. Міста, що вели жваву торгівлю мали докладні описи кількості своїх жителів, цехів, купців тощо.

Відома історикам "Книга страшного суду” – обліковий пам’ятник Англії ІХ ст. Вона містить дані про населення та земельні ділянки англійських графів під час завоювання Англії норманами. Королівські посадові особи приводили до присяги землевласників і заносили відомості про земельні ділянки в окрузі.

На українських землях зустрічаються своєрідні статистичні зіставлення вже у 16-17 ст. у зв'язку з оподаткуванням різних прошарків населення у межах Речі Посполитої; це були реєстри поголовного (пізніше подимного) податку, які подавали тільки об'єкти (земля, млини, корчми) або голів родин. Ці переписи, як також відповідні зіставлення по містах з маґдебурзьким правом, відбувалися несистематично.

З XVII ст. почалося втручання математики у дослідження суспільних явищ: у 1676 англійський економіст Петрі видає працю "Політична арифметика”. Грунт (1620-1674) виявив кількісні закономірності у процесах міграції населення, смертності, рівню самогубств, середній тривалості життя. В результаті масового спостереження була відкрита проста форма статистичної закономірності: майже незмінність кількості народжень, смертей, самогубств, злочинів і т. і. на 1000 людей населення певної держави. При відносній сталості соціальних умов ці показники піддавались незначним коливанням та змінам. В роботі "Божественний порядок та зміни людського роду” прусський вчений Зюсмільх вказує, що закономірності, непомітні у малому числі випадків, чітко виявляються при масовому спостереженні. Це прояв так званого "закону великих чисел”, який формально не є доведеним і сьогодні.

Також в ХVІ- ХVІІ ст. страхові компанії починають користуватись статистичними таблицями смертності (таблиці життя) для визначення страхових ставок клієнтів.

Бурхливий розвиток "чистої” математики у ХVІІ –ХІХ ст., пов’язаний з такими іменами, як Ісаак Ньютон (1642-1727), Абрахам де Муавр (1667-1754), Карл Гаусс (1777- 1855) вніс більш суттєвий внесок у становлення сучасної статистики ніж внески вчених, що спеціалізувались безпосередньо на цій науці.

Сам термін статистика був привнесений у науку німецьким професором права і філософії в Геттингині Ахенвалем (1719-1772)

"Батьком” статистики у її сучасному вигляді вважають бельгійського вченого Адольфа Кетле(1796-1874) але не за його особистий внесок у розвиток цієї науки, а за його наполегливу популяризацію застосування статистичних методів у різних галузях. Ця наполегливість досягла свого часу і Києва, коли в середині ХІХ ст. за участю губернатора міста І.І. Фундуклея і на його кошти були здійснені дослідження по історичній топографії і статистиці міста Києва. "Статистическое описание Киевской губернии” в трьох томах вийшло у 1862 р. у Петербурзі.

Остання суттєва "хвиля” розвитку статистичних методів пов’язана з британським впливом, а саме з іменами сера Френсіса Гальтона (1882-1911) і Карла Пірсона (1857-1936). А також з іменем сера Роналда Фішера (1890-1962).

Подальший час не дав таких яскравих особистостей у статистичній науці, а тому розвиток статистики характеризувався не впровадженням нових наукових методів дослідження, а шліфуванням організаційних питань практичного застосування всього того, що було напрацьовано більш талановитими попередниками та впровадженням статистичних методів у інші галузі суспільного життя та прикладних наук.

В російській імперії:

У XV-XVII ст. тодішні чиновники вели письмові і переписні книги. У письмові заносилися розміри ріллі, косовиць, міст, промислових закладів і т.п. У переписних же книгах вівся облік населення по категоріях. Дані письмових і переписних книг були основою для організації податкової системи на Русі.

На початку XVIII в. Петро I ввів реєстрацію нових фабрик і заводів, облік цін на хліб, з'являється розгорнута статистика зовнішньої торгівлі. Робляться перші кроки в організації поточного обліку населення - здійснювана церквою реєстрація шлюбів, народжень і смертей.

У першій половині XVIII в. у Росії з'являється така звична нам форма представлення статистичних даних, як таблиця. Крім того, стали застосовуватися анкети по вивченню продуктивних сил країни, використовуватися вибірковий і інший методи математичної статистики. Населення (але тільки те, що обкладалося податками) перераховували під час ревізій (переписів).

Перший економіко-статистичний огляд Росії був підготовлений Іваном Кириловичем Кириловим, обер-секретарем Сенату (вищої судово-адміністративної установи тієї пори), у 1727 р. У ньому були широко використані обліково-статистичні дані, що надходили в Сенат, представлені в таблицях, а також узагальнюючі показники.

У 1760 р. Михайло Васильович Ломоносов розробив "Академічну анкету" із тридцятьма питаннями для збору статистичних даних. Майже в той же час другу анкету, близьку по характері "академічної", підготував Федір Михайлович Міллер. Ці анкети стали свого роду базою формування російської економічної статистики.

Центральна служба статистики була необхідна Державі Російському. Ця потреба виникла вже на початку XVIII в., однак реалізована ідея була лише на початку століття XIX. 8 вересня 1802 р. імператор Олександр I "Найвищим Маніфестом" повелів кожному міністрові проводити збір письмових звітів. У цей день було створене Міністерство внутрішніх справ, а в його складі - група з 10 чоловік для узагальнення зведень, що утримуються в міністерських звітах. Саме тоді почалося організаційно-структурне оформлення статистичної діяльності в Росії. 20 березня 1811 р. при міністерстві поліції було засновано статистичне відділення.

27 жовтня 1834 р. - видано урядовий Указ про створення губернських статистичних комітетів.

Найважливішим заходом на результаті століття став перший Загальний перепис населення Російської Імперії 1897 р. Він проводився під керівництвом видатного російського географа, економіста, статистика Петра Петровича Семенова Тянь-Шанського.

Після революції колишня система органів статистики перестала діяти. У червні 1918 р. був скликаний перший Всеросійський з'їзд статистиків, що обговорив проект Положення про державну статистику, наданий Павлом Илліччем Поповим (він очолював у той час відділ перепису і статистики Вищої ради народного господарства). 25 липня 1918 р. це положення було затверджено Радою Народних Комісарів (РНК). Тим самим було оформлене створення в країні єдиного загальнодержавного органа - Центрального статистичного управління. 17 вересня 1918 р. РНК затвердив Положення про губернські статистичні установи.

З 1946 р. працює Статистична комісія ООН, робочі групи якої працюють по шести напрямкам: національні рахунки, статистика промисловості, статистика міжнародної торгівлі, статистика фінансів, статистика цін, статистика зовнішнього середовища. А також створені спеціалізовані установи ООН, що ведуть статистичні дослідження у відповідних напрямках: ЮНЕСКО, МВФ, ВТО та інші.

Для України на сьогодні актуально питання узгодженості національних, та міжнародних стандартів статистичного дослідження.

Оскільки встановлення закономірностей масового явища відбувається через спостереження окремих його елементів (поведінка яких може суттєво різнитись), то при цьому існує можливість отримання невірних висновків на підставі або некваліфікованого застосування статистичних методів, або відвертого зловживання. Недарма Марк Твен зауважував, що існують три види брехні – брехня, огидна брехня і статистика. Єдиний вихід запобігання цьому – досконале вивчення статистичних методів і чесні наміри при їх практичному застосуванні.

 

 


3. Методи статистики та етапи статистичного дослідження


Статистика взагалі, і правова зокрема, вивчає різні явища, у тому числі і правові, за допомогою специфічних методів.

Методи статистичних досліджень – це сукупність прийомів і за­собів, що використовуються для збирання, обробки та аналізу інфор­мації.

До основних методів належать статистики:

· метод масових спостережень (закону великих чисел),

· метод гру­пувань,

· метод узагальнюючих показників,

· метод якісного аналізу.

Метод масового спостереження є одним з основних методів статистики. Його суть полягає в тому, що закономірності можуть встановлюватися лише під час масового спостереження. Статистика вивчає такі конкретні співвідношення й закономірності, які не можуть бути встановлені на підставі розгляду окремих випадків і виявляють лише в масі. У кожному окремому випадку, наприклад, рівень освіти й культури злочинця можуть біти різноманітними. Лише результати масового спостереження розкривають типові й характерні особливості, які полягають у тому, що цей рівень значно нижчій, ніж у середньому у громадянина в країні.

Математичною основою методу масових спостережень є закон великих чисел.

Закон великих чисел дає змогу зрозуміти, чому із великої кількості випадкових зв’язків ми можемо встановити і встанов­люємо закономірності у розвитку суспільних явищ. Напри­клад, народжуваність дівчаток або хлопчиків у кожній ок­ремій родині носить випадковий характер: в якихось родинах народжуватимуться одні дівчатка, в інших – одні хлопчики, в деяких – пропорційна їх кількість. Але якщо ми про­аналізуємо народжуваність за якийсь значний період (напри­клад, за місяць і більше), то обов’язково встановимо, що на 100 народжених дівчаток припадає 103–104 хлопчики, а іноді й більше (навпаки не може бути ніколи).

Наведений приклад підкреслює те, що кожне окреме яви­ще суспільного життя завжди унікальне, тому що на нього впливає велика кількість випадкових чинників. Розпізнати між ними закономірність у кожному конкретному випадку прак­тично неможливо. Але якщо вивчати ці явища у значній кількості, то можна з’ясувати закономірності, оскільки випад­кові відхилення, властиві кожному окремому явищу, в своїй су­купності нейтралізують одне одного. Наприклад, окремий чо­ловік може прожити довше, ніж окрема жінка, але статистичні дані свідчать про те, що середня тривалість життя чоловіків на 5–6 років менша, ніж у жінок, а коефіцієнт смертності чоло­віків у 2–3 рази вищий, ніж у жінок тієї ж самої вікової групи.

Закон великих чисел – це математично обґрунтована тео­рія, відповідно до якої, спираючись на знання теорії ймовір­ностей, можна стверджувати, що спільна дія значної кількості випадкових фактів призводить до наслідків, які не залежать від випадку. В разі підсумовування значної кількості одинич­них явищ обов’язково проявляться порядок і закономірність у їх руху і розвитку, які не можна встановити при дослідженні малої кількості одиниць сукупності. Інакше кажучи, закон ве­ликих чисел дає змогу встановити закономірність там, де на перший погляд проявляється лише випадковість.

Ситуацію, коли випадковий характер поведінки окремих елементів сукупності призводить до достатньо визначеного характеру поведінки всієї сукупності взагалі можна показати на наступному прикладі.


ПРИКЛАД. Відомо, що в загальній структурі дорожньо-транспортних пригод (ДТП) України наїзди на пішоходів становлять десь 40-45%, зіткнення автомобілів близько 25%, перевертання транспортних засобів майже 10%. На кожні 6 ДТП припадає в середньому один загиблий.

З року в рік ця картина майже не змінюється. Кожна ДТП – це випадок. Щоб вона сталася треба відбутись багатьом факторам: треба щоб хтось придбав якесь авто, чомусь з’явився в певний час у певному місці, в цьому ж місці повинен з’явитися інший автомобіль (пішохід, стовп, дерево, потяг…), хтось повинен знехтувати правилами, або просто статись збіг певних обставин і т. і. Дивним виявляється те, що незважаючи на таку випадковість факторів загальна картина з ДТП з року в рік залишається майже незмінною. І це незважаючи на те, що частина порушників загинула і на цей процес в подальшому вже не впливає. З року в рік знайдеться хтось такий, хто буде підтримувати цю гірку статистику. І обов’язково в наступному році чиїсь авто перевернуться. І таких перевертань знов буде не 1% і не 71%, а чомусь близько 10% серед всіх ДТП.


Таким чином, незважаючи на випадковий характер поведінки окремих елементів, сукупність взагалі поводить себе достатньо визначено (інакше кажучи закономірно). Ця закономірність не детермінована. Раз на раз не припадає, а тому експериментальні перевірки тут не доречні.

Закономірності масових явищ виявляють на підставі реєстрації багатьох спостережень. І використання експериментальної перевірки тут не є коректним, оскільки загальна закономірність проявляється не завжди.

Вивчаючи закономірності масових явищ статистика майже ніколи не пояснює чому те, чи інше явище проявляється так, а не інакше (чому наїзди на пішоходів становлять 40-45%, а не 15-17%, чому людина в середньому живе десь 70 років, а не 190, чому вагітність у людини триває 40 тижнів, а не 20 і не рік?). По-перше, чинників, які формують ту, чи іншу закономірність дуже багато, по-друге і ступінь їх впливу настільки різна, що врахувати все це майже неможливо, а по-третє, багато з цих чинників не є невідомими взагалі. Статистика лише описує, як в певних умовах розвиток явища відбувається. Це схоже на емпіричну закономірність у технічних науках – не знаємо точно чому процес розвивається саме так, а не інакше, але спостереження і досвід підказують, що розвиток буде відбуватись чомусь саме так.

Метод групувань. У результаті масового спостереження явищ, які вивчаються (наприклад, злочинів, умов життя тощо), статистика одержує у своє розпорядження їх сукупність, для того, щоб її зрозуміти, необхідно провести її групування.

Групування – розподіл сукупності фактів на окремі якісно однорідні види (наприклад, види злочинів за Особливою частиною КК).

Метод узагальнюючих показників – це обробка, яка полягає в перетворенні абсолютних величин в узагальнюючі показники (середні та відносні величини), що характеризують одним числом найтиповіші поширені сторони явищ, які вивчаються.

Узагальнюючі показники відображають за певною ознакою всю сукупність явищ у цілому, не зважаючи на індивідуальне, випадкове, що дає можливість установити і виміряти закономірності різних явищ і процесів.

Методи якісного аналізу – визначення суті, якості і законів розвитку масових суспільних явищ (графічний, індексний, кореляційний, балансовий).

Методи статистики пов’язані зетапами статистичного досліджен­ня.

Традиційно статистичне дослідження складається з трьох етапів:

1. Збір статистичних даних (статистичне спостереження).

2. Систематизація зібраних даних називають (зведенням статистичних даних).

3. Виявлення закономірностей у явищах, що досліджуються (аналіз та узагальнення статистичної інформації).

Перші два етапи за своєю суттю є організаційними питаннями. Третій етап вимагає застосування апарата математичної статистики.

 

 


4. Основні категорії статистичної науки

 

Предмет статистики вивчається за допомогою категорій, тобто понять, які відображають найбільш загальні та суттєві властивості, ознаки, зв’язки і відношення предметів та явищ об’єктивного світу.

Статистична закономірність – це певна послідовність або повторюваність соціально-економічних явищ, яка формується та чітко проявляється в масових процесах, при дослідженні достатньо великої кількості одиниць сукупності. Доведено, що в будь-якій складній великій системі, в котрій взаємодіють багато елементів, закони проявляються тільки у формі статистичних закономірностей.

Розрізняють наступні види статистичних закономірностей:

закономірності зміни у часі (закономірності динаміки);

закономірності розподілу одиниць сукупності за певною ознакою;

закономірності зміни складу та структури сукупності (структурні зрушення);

закономірності взаємозв'язку.

Статистична сукупність – велика кількість окремих явищ, еле­ментів, об’єднаних єдиною якісною основою, умовами розвитку, за­гальною ознакою (населення країни, кількість підприємств, судів тощо) але відрізняються окремими ознаками.

Сукупності можуть бути однорідними і різнорідними залежно від того, чи є якась ознака типовою для всіх об’єктів, що входять до сукупності.

Кожний окремий елемент, явище сукупності називається одиницею сукуп­ності. Одиниця сукупності – це первинний елемент статистичної сукупності, що є носієм ознак, які підлягають реєстрації, а також підставою обліку, який ведеться під час дослідження.

Наприклад, усіх злочинців певного регіону можна розглядати як статистичну сукупність. Кожен злочинець – це елемент сукупності, який має такі спільні ознаки: стать, вік, рівень освіти, сімейний стан тощо. Але кожний елемент сукупності разом з тим має своє індивідуальне значення певної ознаки, її рівень притаманний саме цьому елементу.

Ознака – це якісна особливість одиниці сукупності. За характером відображення властивостей одиниць сукупності, яка вивчається, ознаки поділяють на дві великі групи: кількісні та якісні.

Кількісні ознаки – ознаки, що мають безпосереднє кількісне вираження (наприклад, вік, сума завданої шкоди).

Якісні – ознаки, що не мають кількісного вираження, і характеризують якість, властивість досліджуваного явища і виражаються словами (стать, освіта, профе­сія тощо).

Варіація – це коливання ознак в сукупності.

Рівень значення ознаки окремих елементів вимірюється за допомогою шкали. Шкала – це набір властивостей явища і відповідних їм значень.

Є три основні шкали: метрична, номінальна й порядкова.

Метрична – звичайна числова шкала, яка використовується для вимірювання фізичних величин або результатів обчислення. Для цієї шкали можуть використовуватися всі арифметичні дії. Метричною шкалою визначаються обсяги збитків від злочинних дій, кількість осіб, що вчинили злочин, кількість дітей в родині і тривалість життя тощо. В основу метричної шкали покладено результати безпосереднього вимірювання.

Номінальна, або шкала найменувань, встановлює відношення подібності елементів, за якого порядок розташування ознак значення не має. Прикладом номінальної шкали є перелік статей КК, спеціальність, громадянство правопорушника, національні статистичні класифікації України, коли різним видам товарів, послуг, професій, валют, відходів, корисних копалин і т. і. присвоюють різні коди. Арифметичні дії над числами, якими кодують ті чи інші якісні ознаки не мають сенсу.

Порядкова, або рангова, шкала визначає не тільки подібність елементів, а й послідовність інтенсивності прояву ознаки. Порядкова шкала, наприклад, застосовується для визначення рівня освіти злочинців, тяжкості злочину. також приклад – категорії ВУЗів, спеціалістів, шкала землетрусів, пожеж, катастроф.

Статистичний показник – поняття, категорія, за допомогою якої статистика виражає розмір досліджуваних явищ та існуючі між ними зв’язки.

Ці показники завжди вказують на те, до якого місця і часу нале­жать явища, у яких одиницях вони виражені (чисельність наявного населення України на 01.07.2009 р. – 46,029 млн. чол.; кількість засуджених осіб у 2008 році склала 146858 чол., що майже на 4 % менше порівняно з 2007 роком.)


ПРИКЛАД. Зарплата в якомусь регіоні – це ознака, бо у кожного вона своя. Середня зарплата по регіону – це показник, бо характеризує вже весь регіон взагалі.


Статистичні дані – це сукупність показників, отриманих внаслідок статистичного спостереження або обробки даних, тобто це окремі числові значення статистичних показників. Вони завжди визначені не тільки якісно, а й кількісно та залежать від конкретних умов місця і часу.

Статистичні показники пов’язані між собою в систему статистич­них показників (населення, валовий внутрішній продукт тощо).

 

 


5. Нормативне забезпечення та організація статистики в Україні


В організації статистичної діяльності країни світу обирають один з двох шляхів - створення централізованої системи державної статистикиабо децентралізованої системи статистичних організацій. Перший шлях обрали країни Східної Європи, в тому числі й Україна, а також Канада, Німеччина та ін. В названих країнах існує центральний статистичний орган, який керує статистичною діяльністю в межах країни. Так, в Україні – це Державний комітет статистики України (Держкомстат), в Німеччині – Федеральне статистичне управління, завдання якого визначені Законом про статистику.

В багатьох розвинутих країнах світу (США, Франція, Великобританія) державна статистика децентралізована, тобто характеризується відсутністю єдиного центрального органу. Якщо ж формально цей орган існує, наприклад, Центральне статистичне управління при Кабінеті Міністрів Великобританії, Національний інститут статистики та економічних досліджень Міністерства фінансів і економіки Франції, то його основним завданням є координація діяльності статистичних організацій, розробка статистичної методології та рекомендацій.

В світі існує ряд міжнародних статистичних організацій, наприклад, Статистична комісія ООН та Статистичне бюро Секретаріату ООН. Статистична комісія ООН, утворена у 1946 р., керує методологічною роботою, координує статистичну діяльність спеціалізованих органів, узагальнює та аналізує досвід окремих країн, розробляє міжнародні стандарти та здійснює допомогу країнам в проведенні статистичних досліджень.

В основу діяльності Статистичного бюро Секретаріату ООН, яке є виконавчим органом, покладені рекомендації статистичної комісії. Бюро збирає, обробляє, аналізує та публікує дані по міжнародній статистиці, які одержуються від окремих країн.

Крім цього, статистичну роботу виконують: Міжнародна організація праці (ILO), Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO), Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки та культури (UNESCO), Міжнародний валютний фонд (IMF), Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO) та ін.

В Україні, як вже зазначалося, збір статистичної інформації відбувається завдяки побудованій системі обліку. Державний облік – планомірно організована система реєстрації, підрахунку, систематизації, контролю суспільних явищ і процесів. Єдина система обліку складається з трьох його видів:

Оперативний (первинний) облік являє собою реєстрацію окремих фактів у момент їх здійснення або відразу після цього.

Бухгалтерський – неперевний, суцільний документальний облік господарських засобів і джерел їх утворення у грошовому вираженні. Метою є виявлення фінансових результатів роботи.

Статистичний облік – це реєстрація фактів і явищ соціально-еко­номічного життя за затвердженими формами звітності в масштабі держави або окремих територій чи галузей. Це всеосяжний, все­бічний облік. Його базою є оперативний та бухгалтерський облік.

Державна політика в галузі статистикиспрямована на створення єдиної системи обліку та статистики на всій території України та її узгодження з міжнародними стандартами і методологією.

Питання функціонування та організації державної статистики в Україні регламентується ЗУ "Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року; "Про державну статистику” від 17 вересня 1992 року в редакції 13 липня 2000 року, Указом Президента від 19 січня 2004 року N 60/2004"Про державний комітет статистики”, яким затверджено Положення про Державний комітет статистики України різними відомчими інструкціями і положеннями окремих міністерств і державних комітетів.

Суб’єктами, на яких поширюється дія законодавства про статистику є

- органи державної статистики та працівники, які від імені цих органів на постійній або тимчасовій основі беруть участь у проведенні статистичних спостережень;

- респонденти;

- користувачі даних статистичних спостережень.

Статистичною діяльністю в Україні керує Державний комітет статистики, який має систему статистичних органів, побудовану за адміністративно-територіальним принципом. Держкомстат видає накази, інструкції та рекомендації з питань організації обліку та звітності, які є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами господарювання незалежно від форми власності. Підприємства, організації та установи подають до районних (міських) відділів та обласних управлінь статистики статистичні звіти та інші документи.

Органи державної статистики проводять перевірку стану звітності, достовірність та повноту звітних даних. Вони також здійснюють спеціально організовані статистичні спостереження, складають баланси, обчислюють макроекономічні показники, показники рівня життя населення тощо.

Державна статистична діяльність – сукупність дій, пов'язаних з проведенням державних статистичних спостережень та наданням інформаційних послуг, спрямована на збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації, забезпечення її достовірності, а також удосконалення статистичної методології.

Відповідно до статті 18 ЗУ "Про інформацію” визначається, що основними видами інформації є:

- статистична інформація;

- адміністративна інформація (дані);

- масова інформація;

- інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування;

- правова інформація;

- інформація про особу;

- інформація довідково-енциклопедичного характеру;

- соціологічна інформація.

Статистична інформація (відповідно до ст. 19 вказаного ЗУ) – це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ громадян, наукових установ, заінтересованих організацій до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, установлених цим Законом, а також Законом України "Про державну статистику".

Система статистичної інформації, її джерела і режим визначаються Законом України "Про державну статистику” та іншими правовими актами в цій галузі.

Статистичні спостереження проводяться органами державної статистики через збирання статистичної звітності, здійснення одноразових обліків, переписів (опитувань), вибіркових та інших обстежень.

Статистичні спостереження розподіляються також на державні та інші статистичні спостереження.

Державні статистичні спостереження проводяться органами державної статистики відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України плану державних статистичних спостережень або за окремими рішеннями Кабінету Міністрів України. Державні статистичні спостереження, які проводяться органами державної статистики із залученням тимчасових працівників, здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України.

Так, План державних статистичних спостережень на 2009 рік затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. N 286.

Інші статистичні спостереження проводяться відповідно до Положення про проведення статистичних спостережень та надання органами державної статистики послуг на платній основі, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1659.

Основними завданнями органів державної статистики є (стаття 12 ЗУ "Про державну статистику”):

  • участь у формуванні державної політики в галузі статистики та забезпечення її реалізації;
  • збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах;
  • забезпечення надійності та об'єктивності статистичної інформації;
  • розроблення, вдосконалення і впровадження статистичної методології;
  • забезпечення розроблення, вдосконалення та впровадження системи державних класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації, які використовуються для проведення статистичних спостережень;
  • створення і ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та реєстрів респондентів статистичних спостережень;
  • впровадження новітніх інформаційних технологій з опрацювання статистичної інформації;
  • взаємодія інформаційної системи органів державної статистики з інформаційними системами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, міжнародних організацій та статистичних служб інших країн шляхом взаємного обміну інформацією, проведення методологічних, програмно-технологічних та інших робіт, спрямованих на ефективне використання інформаційних ресурсів;
  • координація дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб у питаннях організації діяльності, пов'язаної із збиранням та використанням адміністративних даних;
  • забезпечення доступності, гласності й відкритості статистичної інформації, її джерел та методології складання;
  • збереження і захист статистичної інформації.

Первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді.

Заборона стосовно поширення статистичної інформації не розповсюджується на:

- знеособлену статистичну інформацію у незведеному вигляді, яка не дозволяє визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента;

- інформацію щодо назв, адрес, номерів телефонів і видів діяльності підприємств, установ і організацій, якщо інше не передбачено законодавством;

- первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення державних статистичних спостережень щодо стану навколишнього природного середовища, зокрема землі, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу, чинників, які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, за винятком обмежень, встановлених законодавством.

Статистична інформація, отримана у процесі державних статистичних спостережень, а також первинні дані, отримані у процесі проведення інших статистичних спостережень, є державною власністю, що знаходиться в оперативному управлінні органів державної статистики, які володіють, використовують і розпоряджаються цією статистичною інформацією, визначають правила її збирання, опрацювання, поширення, збереження, захисту та використання.

Право власності на зведену знеособлену статистичну інформацію, отриману органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, що проведені за рахунок коштів замовника, визначається договорами на створення цієї інформації, які також передбачають умови поширення органами державної статистики вказаної інформації.

Стаття 18 ЗУ "Про державну статистику” визначає основні права і обов'язки респондентів. Респондент – особа або сукупність осіб, які підлягають статистичному спостереженню у встановленому законодавством порядку.

Так, респонденти мають право знати, які первинні дані про них збираються у процесі статистичних спостережень, з якою метою, як, ким і з якою метою будуть використовуватися.

Респонденти зобов'язані безкоштовно (за винятком проведення окремих вибіркових обстежень фізичних осіб або сукупностей таких осіб, за участь у яких респонденти отримують грошову компенсацію за витрату часу) в повному обсязі за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у визначені строки подавати органам державної статистики достовірну інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, і дані бухгалтерського обліку.

Склад, обсяги та методологія розрахунків показників, адреси і строки подання статистичної інформації, зазначені у звітно-статистичній документації, є обов'язковими для всіх респондентів і не можуть бути змінені без відповідного дозволу органів державної статистики.

 

Адміністративна відповідальність

Стаття 186-3 КУпАП встановлює відповідальність за порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень

Так, неподання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень або подання їх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, чи із запізненням; незабезпечення належного стану первинного обліку; порушення порядку ведення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України - тягне за собою накладення штрафу на громадян - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення порядку використання конфіденційної інформації, приховування або перекручення даних державних статистичних спостережень, а також використання їх в засобах масової інформації, для поширення в інформаційних мережах, на паперових, магнітних та інших носіях, в наукових працях тощо без посилання на їх джерело - тягне за собою накладення штрафу на громадян - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до стаття 244-3 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень (стаття 186-3) розглядають органи державної статистики. Від імені органів державної статистики розглядати справи і накладати адміністративні стягнення мають право керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики та його заступники, керівники органів державної статистики в Автономній Республіці Крим, областях, районах і містах та їх заступники.

Категорія: Правова статистика (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter