Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Публічне адміністрування (Шпаргалки)


Назвіть характеристики Public Policy


Когерентність передбачає, що всі окремі дії узгоджуються між собою, що вони утворюють частину організованого цілого, єдину систему, і політика має справу з тим, яким є (чим має бути) управління цією системою. Це — те, що легше описати в теорії, аніж знайти на практиці. Ті, хто задіяний у процесі управління, виявляють, що до цієї діяльності залучене широке коло людей і організацій, причому вони мають різні інтереси й можливості, різні стосунки між собою та «з урядом», Для учасників когерентність стосується властивостей не так політики, як основної проблеми: як зосередити всі різні елементи на одному й тому ж питанні одним і тим же способом. На практичному рівні здійснення політики виглядає по так єдністю у виборі [способу дій], як структурою стосунків між різними учасниками, процесом на кшталт «тягни-штовхай», у якому різні гравці намагаються сформувати систему заходів відповідно до своїх конкретних поглядів.

Друге положення стосується ієрархії, тобто процес здійс­нення політики точиться навколо людей з вищих ешелонів влади, які віддають накази. Політику вважають визначенням на основі наданих повноважень того, що робитиметься в конкретній сфері, тож зрозуміло, що не можна мати різні повноважні органи, кожен з яких діятиме згідно зі своїми принципами, будь то різні відділи однієї організації чи різні організації в межах широкої мережі, яку називають «урядом». Таким чином, процес здійснення політики пов'язаний з тими процесами, за допомогою яких офіційно затверджується порядок заходів. Вважається, що це робить «уряд», «офіційні органи» чи «держава», проте в кожному випадку простежується уявлення про цент­ральну нервову систему державного управління, що ухвалює рішення стосовно порядку дій і передає їх «нижчим органам» для виконання.

Третє положення — інструментальність: політика уявляється як процес досягнення конкретних цілей («цілей політики»). З цієї точки зору має існувати певний публічний порядок, який дає змогу визначати й вирішувати проблеми. Ці проблеми можуть формулюватися дуже широко («проблема безробіття серед молоді») або конкретніше («проблема навчального плану для перепідготовки людей старшого віку»), вони можуть змінюватися в часі й просторі, а цілі можуть встановлюватися більш чи менш чітко, і все ж політика розглядається з точки зору проблем і їх вирішення.

За такого підходу діяльність уряду сприймається як вибір цілей для вирішення проблем, а «політика» та «публічна політика» стають майже невіддільними. Уряди вирішують, якими є цілі політики, а політика — це те, що уряди вирішують робити — отже, політика повинна бути публічною. Термін «публічна політика» висвітлює також ієрархічний аспект політики: вона здійснюється завдяки застосуванню владних повноважень. Проте для багатьох термін «публічна політика» надто широкий: замість цього вони зосереджуються на проблемі, на вирішення якої спрямована політика, і кажуть про «політику охорони здоров'я», «транспортну політику», «імміграційну політику» тощо. Ці тер­міни підкреслюють інструментальність політики, а не спосіб її здійснення, і тому вони є не альтернативами терміна «публічна політика», а радше уточненнями його.



Категорія: Публічне адміністрування (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter