Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

Назвіть характеристики Public Policy


Назвіть характеристики Public Policy

Когерентність передбачає, що всі окремі дії узгоджуються між собою,
що вони утворюють частину організованого цілого, єдину систему, і політика має справу
з тим, яким є (чим має бути) управління цією системою. Це — те, що легше описати
в теорії, аніж знайти на практиці. Ті, хто задіяний у процесі управління, виявляють,
що до цієї діяльності залучене широке коло людей і організацій, причому вони мають
різні інтереси й можливості, різні стосунки між собою та «з урядом», Для учасників
когерентність стосується властивостей не так політики, як основної проблеми: як
зосередити всі різні елементи на одному й тому ж питанні одним і тим же способом.
На практичному рівні здійснення політики виглядає по так єдністю у виборі [способу
дій], як структурою стосунків між різними учасниками, процесом на кшталт «тягни-штовхай»,
у якому різні гравці намагаються сформувати систему заходів відповідно до своїх
конкретних поглядів.

Друге
положення стосується ієрархії, тобто процес здійс­нення політики точиться
навколо людей з вищих ешелонів влади, які віддають накази. Політику вважають визначенням
на основі наданих повноважень того, що робитиметься в конкретній сфері, тож зрозуміло,
що не можна мати різні повноважні органи, кожен з яких діятиме згідно зі своїми
принципами, будь то різні відділи однієї організації чи різні організації в межах
широкої мережі, яку називають «урядом». Таким чином, процес здійснення політики
пов’язаний з тими процесами, за допомогою яких офіційно затверджується порядок заходів.
Вважається, що це робить «уряд», «офіційні органи» чи «держава», проте в кожному
випадку простежується уявлення про цент­ральну нервову систему державного управління,
що ухвалює рішення стосовно порядку дій і передає їх «нижчим органам» для виконання.

Третє
положення — інструментальність: політика уявляється як процес досягнення
конкретних цілей («цілей політики»). З цієї точки зору має існувати певний публічний
порядок, який дає змогу визначати й вирішувати проблеми. Ці проблеми можуть формулюватися
дуже широко («проблема безробіття серед молоді») або конкретніше («проблема навчального
плану для перепідготовки людей старшого віку»), вони можуть змінюватися в часі й
просторі, а цілі можуть встановлюватися більш чи менш чітко, і все ж політика розглядається
з точки зору проблем і їх вирішення.

За такого
підходу діяльність уряду сприймається як вибір цілей для вирішення проблем, а «політика»
та «публічна політика» стають майже невіддільними. Уряди вирішують, якими є цілі
політики, а політика — це те, що уряди вирішують робити — отже, політика повинна
бути публічною. Термін «публічна політика» висвітлює також ієрархічний аспект політики:
вона здійснюється завдяки застосуванню владних повноважень. Проте для багатьох термін
«публічна політика» надто широкий: замість цього вони зосереджуються на проблемі,
на вирішення якої спрямована політика, і кажуть про «політику охорони здоров’я»,
«транспортну політику», «імміграційну політику» тощо. Ці тер­міни підкреслюють інструментальність
політики, а не спосіб її здійснення, і тому вони є не альтернативами терміна «публічна
політика», а радше уточненнями його.


Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+
Попередній розділ