Проблема методу (стилю) філософствування. Діалектика, софістика і еклектика
Проблема методу (стилю) філософствування. Діалектика, софістика і еклектика
Діалектика – це вчення про ро-ток і загал зв’язок про найбільш загал закони ро-тку природи, сусп-во і мислення (теорія ро-тку). Існує об’єктивна (діалектика реального світу,природи та суспільства, вона виражає безперервний ро-ток та зміну, виникнення та зникнення явищ природи та суспільства, визначає діалектику ідей) і суб’єктивна діалектика (це є відображення об’єктивної діалектики у свідомості людини, визначає діалектику речей) ці 2 види діалектики визначають істинне мислення про світ.
Діалектика мислення – неприродженна здатність, досягнення культури що потребує засвоєння. Вміння діалектично пояснити різні явища передбачають не тільки знання теоретичних положень, але й навики тренування.
Псевдодіалектика існує у таких формах: еклектика, софістика. Це хибні методи діалектики.
Еклектика базується на механічному об’єднанні різних напрямів, поглядів, теорій, уявлень без урахування принципів єдності, цілісності. Еклектика це методологічний прийом, що полягає у безсистемному зборі і поєднанні різних знань.
Софістика – це свідоме вживання у суперечці або доказах не вірних аргументів (софізмів). Софізм – це помилковий висновок, який проте здається вірним. За формою вірний, за сутністю хибний. Софізм заснований на навколишньому порушенні правил логіки. Софістика та еклектика виникають тоді коли догматизм та скептицизм ставлять собі мету, своїми односторонніми, логічними засобами зобразити процес ро-тку.
Гасло еклектики „З одного боку або з другого боку”. Еклектика не враховує в процесі дослідження об’єкту такий принцип як системність та структурність. Софістика як явище виникає у давній Греції і пов’язаний зі школою софістів: Претагор, Горгій, Фразіма (їх цікавила суб’єктивна істина). Основа їх світогляду базується на вислові Протагора „Людина є міра всіх речей”. Н-д: Сократ – людина, усі люди смертні, Сократ – смертний. Крадій бажає придбати щось хороше, придбання хорошого – справа хорошого, крадій бажає хорошого крадучи. На відміну від діалектики софістика в процесі дослідження об’єкту не базується на принципах об’єктивності, її цікавить суб’єктивна істина.