Соціальна політика: об’єкт і предмет вивчення, методи і завдання дисципліни

Об’єктом називають ту об’єктивну реальність, на яку спрямована пізнавальна діяльність людини в межах конкретної галузі науки.

Об’єкт дисципліни «Соціальна політика» — це сукупність соціальних потреб людини, які вона має реалізувати в різних сферах свого життя і які повинні бути захищені з боку держави і суспільства.

Предметом дисципліни є досліджувані характеристики, властивості, закономірності формування та виникнення соціальних потреб людини на різних рівнях їх прояву і складна система способів їх забезпечення в соціально-політичному житті суспільства на певних ступенях його розвитку.

Термін «метод» у буквальному перекладі з грецької означає «шлях до чого-небудь». У мовній практиці під методом взагалі розуміють упорядковану діяльність, спрямовану на досягнення певної мети. Діяльність людини може бути практичною і теоретичною, пізнавальною. Стосовно практичної діяльності метод означає прийом, спосіб, образ конкретної дії (наприклад, прогресивний метод праці). Науковці під методом розуміють спосіб або сукупність способів пізнання, дослідження явищ природи і суспіль­ного життя. Метод є знаряддям теоретичного дослідження предмета, своєрідною розумовою технологією.

Предмет і метод тісно пов’язані між собою.

Методи:

• формально логічних;
• економіко-математичних;
• статистичних;
• структурно-функціональних;
• порівняльного аналізу;
• функціонально-вартісного аналізу та інших.

Основні завдання навчальної дисципліни:

• формування у студентів стійких знань з теорії соціально-політичних процесів;
• набуття майбутніми фахівцями навичок та умінь самостійно аналізувати соціальні проблеми, а також розробляти пропозиції щодо їх вирішення;
• засвоєння студентами міжнародного досвіду в галузі організації соціального захисту населення;
• критичне осмислення вітчизняного й закордонного досвіду у сфері соціальних процесів;
• ознайомлення із сучасними тенденціями та пріоритетними цілями основних напрямків соціальної політики України, які фор­муються і реалізуються в практиці регулювання соціальних відносин на загальнодержавних, галузевих, регіональних рівнях і безпосередньо на підприємствах;
• формування у студентів розуміння зростаючої відповідальності підприємства за розробку й реалізацію своїх соціальних програм, постійне поліпшення умов праці й побуту працівників, підвищення якості їхнього трудового життя.

Вернуться назад